Постанова № 10209040, 01.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2010 р.Справа № 6/45-10-1123

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивачів: Каранфілов О.В.

Від відповідача: Дабіжа В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд”

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.05.2010 року

по справі № 6/45-10-1123

за позовом: Іллічівської міської ради та Виконавчого комітету Іллічівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд”

про знесення самочинно зведеної будівлі

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У квітні 2010 року Іллічівська міська рада та виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області звернулися до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд” про заборону відповідачеві та будь –яким іншим фізичним та юридичним особам проводити будь –які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 19 та знесення за рахунок відповідача самочинно збудованої адміністративної будівлі за вищевказаною адресою.          

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що проведеною робочою комісією створеною згідно з розпорядженням Іллічівського міського голови від 15.02.2010р. № 111 встановлено, що відповідач у прибережній зоні міста Іллічівська на орендованій земельній ділянці без належного дозволу та належно затвердженого проекту із істотним порушенням будівельних норм і правил самочинно здійснив будівництво адміністративної будівлі що відповідно до положень ст. 376 ЦК України є підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

          ТОВ „Берег - Ярд” не визнало позов посилаючись на те, що дізнавшись про рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 25.02.2010р. № 183 „Про знесення самочинно збудованих будівель у прибережній зоні міста Іллічівська”, розміщене у газеті „Чорноморський маяк”, вирішило виконати це рішення і за власні кошти провело роботи по знесенню адміністративно - обслуговуючої будівлі за вказаною адресою.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2010 року (суддя –Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі, зобов’язано ТОВ „Берег - Ярд” знести за власний рахунок самочинно збудовану адміністративну будівлю, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 19.

Приймаючи рішення суд врахував відсутність на момент будівництва спірного об’єкту дозволу на будівництво, належним чином затвердженого проекту, внаслідок чого об'єкт вважається самочинним будівництвом та у зв'язку з неможливістю проведення перебудови підлягає знесенню у відповідності зі ст. 376 ЦК України.

          В апеляційній скарзі ТОВ „Берег - Ярд” посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті зазначеного рішення просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує те, що виконуючи рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.02.2010 року № 183 за власні кошти провів роботи по знесенню об’єктів нерухомості в м. Іллічівську, вул. Набережна, 19, на які були відсутні дозвільні та правоустановлюючі документи.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2007 року між Іллічівською міською радою (орендодавець) та ТОВ „Берег - Ярд” (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1,0 га, із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, наданої для розташування яхт - клубу із спортивно - оздоровчим комплексом (без зміни цільового призначення), яка знаходиться в м. Іллічівську Одеської області, вул. Набережна,19, строком на 49 років.

          Умовами даного договору визначено, що на цій земельній ділянці знаходиться яхт - клуб із спортивно - оздоровчим комплексом; на земельній ділянці згідно з технічною документацією розташовані: А-будівля елінгу, Б –будівля елінгу, В –пункт охорони, № 1 причал, № 2 –освітлювальні стовпи, № 3 – огорожа, 1 –мощення.

Зазначена у даному договорі земельна ділянка була передана орендареві від орендодавця за актом приймання –передачі.

          Розпорядженням Іллічівського міського голови від 15.02.2010 року № 111, в зв’язку з наявністю фактів самовільного будівництва об’єктів нерухомості, порушень діючого законодавства щодо дотримання будівельних, санітарних, екологічних та протипожежних норм і правил у прибережній зоні міста Іллічівська та з метою організації раціонального використання та збереження території узбережжя Чорного моря, створення належних умов для морського відпочинку, забезпечення охорони життя та здоров’я осіб, які відпочивають на узбережжі міста Іллічівська, було створено робочу комісію по перевірці відповідності діючому законодавству України будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд” об’єктів нерухомості у прибережній зоні міста Іллічівська, якій доручено у термін до 19.02.2010 року перевірити законність будівництва та матеріали перевірки щодо фактів самовільної забудови прибережної зони міста Іллічівська направити до контролюючих інстанцій для прийняття заходів, передбачених чинним законодавством та притягнення винних осіб до відповідальності.

          Зазначеною комісією було проведено обстеження земельних ділянок у прибережній зоні м. Іллічівська, в результаті якого встановлено, що на орендованій згідно з договором від 16.02.2007р. земельній ділянці ТОВ „Берег - Ярд” без відповідної дозвільної документації збудовано адміністративно –обслуговуючу будівлю, про що складено відповідний акт від 16.02.2010 року.

          За результатами роботи зазначеної комісії 25.02.2010 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради було прийнято рішення № 183, яким зобов’язано ТОВ „Берег - Ярд” у строк до 10.03.2010 року за власні кошти провести знесення самочинно збудованого об’єкта нерухомості по вул. Набережній,19 в м. Іллічівську, у разі невиконання вказаних вимог юридичному відділу міськради доручено підготувати позови до господарського суду Одеської області про примусове знесення цієї будівлі.

          Вказане рішення було опубліковано 13.03.2010 року у друкованому органі Іллічівської міської ради „Чорноморський маяк” за № 18.

          Окрім того, 28.01.2010 року за наслідками проведення перевірки та виявленого порушення - будівництво адміністративної будівлі, Інспекцією державного архітектурно –будівельного контролю в Одеській області керівнику ТОВ „Берег - Ярд” було видано припис припинити всі види будівельних робіт на об’єкті.

          Невиконання відповідачем рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.02.2010 року № 183 щодо знесення за власний рахунок самочинно збудованого об’єкта нерухомості, використання орендованої земельної ділянки не за її цільовим призначенням та порушення вимог земельного і містобудівного законодавства стало причиною звернення позивачів до господарського суду з даним позовом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини згідно з ч. 1 ст. 3 цього Кодексу регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

          Положеннями ст. ст. 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

          Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

          Згідно з ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” земля в межах м. Іллічівська є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Іллічівська, представником якої є Іллічівська міська рада.

          Так, відповідно до п. б ст. 80 Земельного Кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

          Відповідно до ст. 83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

          Окрім того, із змісту п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до виняткової компетенції міської ради.

          Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

          Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

          Згідно з ст. 126 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

          Згідно з ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, є самовільним зайняттям земельної ділянки.

          Відповідно до ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом.

          Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

          Виходячи з аналізу зазначених правових норм для здійснення будівництва, громадянин чи юридична особа зобов'язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи Договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання землі, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється.

          Тому в разі, якщо особа не одержала рішення сільської, селищної чи міської ради або державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду під забудову і приступила до спорудження житлового будинку чи іншої нерухомості, таке будівництво має кваліфікуватися як самочинне, оскільки у забудовника не виникло право на земельну ділянку для цієї мети, а тому будь-які дії осіб щодо фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

          Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 19, на якій відповідачем самочинно збудовано адміністративну будівлю, є власністю територіальної громади м. Іллічівська в особі Іллічівської міської ради і на момент вирішення даного спору перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди від 16.02.2007 року. Згідно з цим договором земельну ділянку площею 1,0 га відповідачеві було надано у користування виключно для розташування яхт –клубу із спортивно - оздоровчим комплексом без зміни її цільового призначення.

          Відповідно до положень ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України „Про оренду землі” орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати на ній житлові будинки, виробничі, культурно –побутові та інші будівлі і споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця.          

          Відповідно до ст. 22 Закону України „Про основи містобудування”, в редакції чинній на момент здійснення відповідачем будівельних робіт, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

          Статтею 24 Закону України „Про планування і забудову територій”, в редакції чинній на момент здійснення відповідачем будівельних робіт, передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

          Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.          

          Статтею 29 вказаного Закону, в редакції чинній на момент здійснення відповідачем будівельних робіт, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт –це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

          Згідно з положеннями ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.          

          Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідачу земельна ділянка під забудову спірного об’єкту нерухомості не виділялася, право користування земельною ділянкою, на якій споруджений цей об’єкт не оформлялося та не надавалося, що підтверджується відсутністю відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чинного договору їй оренди чи державного акту про право власності на неї.

          В матеріалах справи немає доказів того, що відповідач отримав наданий у встановленому порядку дозвіл на будівництво спірного об’єкта та відповідні документи про право власності чи право користування земельною ділянкою. Однак, навіть і наявність такого дозволу на спорудження об’єкта містобудування не надає права на початок виконання будівельних робіт без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт місцевої інспекції державного архітектурно –будівельного контролю, без розробленої та затвердженої належним чином проектно –кошторисної документації.

          Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від встановлення та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

          Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна адміністративна будівля збудована відповідачем на земельній ділянці Іллічівської міської ради, що не була йому відведена для цієї мети, без належного дозволу й належно затвердженого проекту, а тому є самочинним будівництвом і відповідач не набув право власності на неї.

          За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги Іллічівської міської ради про знесення за власний рахунок самочинно збудованої адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 19, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          Стосовно позовної вимоги щодо заборони відповідачеві та будь – яким іншим фізичним та юридичним особам проводити будь –які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Іллічівський район, вул. Набережна, 19, то місцевий господарський суд всупереч вимогам ст. 84 ГПК України, якою встановлено, що резолютивна частина судового рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог, взагалі залишив цю позовну вимогу поза увагою.

          Оскільки позивачами не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що будь –які інші фізичні та юридичні особи, окрім відповідача, проводять якісь будівельні або монтажні роботи на спірній земельній ділянці, і таких доказів в матеріалах справи не міститься, то зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що на виконання рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.02.2010 року № 183 ним за власні кошти проведені роботи по знесенню самочинно збудованої адміністративно –обслуговуючої будівлі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки об’єктивно нічим не підтверджені та спростовуються наявними в справі актом обстеження від 29.04.2010р., складеним Управлінням архітектури та містобудування Іллічівської міської ради з фотофіксацією об’єкта обстеження, а також листом Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області від 17.05.2010р. № 01/12-2079, з котрих вбачається, що спірний об’єкт нерухомості відповідачем не знесений.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову у повному обсязі місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та припустився істотних порушень норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає зміні з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2010 року у справі № 6/45-10-1123 змінити і з урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

          Позов задовольнити частково.

          Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд” проводити будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 19.

          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд” знести за власний рахунок самочинно збудовану адміністративну будівлю, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Набережна, 19.

          В решті частини позову відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Берег - Ярд” (68091, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 32334172) на користь Іллічівської міської ради (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 25932851) витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Припинити стягнення за зміненим рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2010 року у справі № 6/45-10-1123.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.