Постанова № 10208832, 29.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010 № 15/549

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивача ОСОБА_1;

відповідача Перетятко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2010

у справі № 15/549 ( .....)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про стягнення 44490,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (далі відповідач) про стягнення 44490,75 грн. заборгованості за Договором поставки № 5101К від 01.01.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 15/549.

Позивач 20.01.2010 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній зазначає, що основний борг у сумі 44490,75 грн. відповідачем погашено у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10907,20 грн., три проценти річних у розмірі 1455,43 грн. та збитки внаслідок інфляції в розмірі 5880,21 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2010 у справі № 15/549 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10907,20 грн., три проценти річних у розмірі 1455,43 грн. та збитки внаслідок інфляції в розмірі 5880,21 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.01.2008 був укладений Договір поставки № 5101К (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача Товари, асортимент і ціна яких зазначені в Додатку № 1 до Договору, партіями, згідно накладних, у відповідності до замовлень, а відповідач зобовязався проводити оплату за Товар та приймати його на умовах, які визначені Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1 Розділу VIII Договору відповідач (Покупець) зобовязувався оплатити поставлений товар по закінченню чотирнадцяти днів з моменту отримання ним Товару від позивача.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46051,88 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3018 від 25.10.2008 на суму 2292,70 грн., № 2921 від 18.10.2008 на суму 1830,05 грн., № 3014 від 25.10.2008 на суму 4200,83 грн., № 3019 від 25.10.2008 на суму 2545,20 грн., № 3175 від 08.11.2008 на суму 2126,50 грн., № 3180 від 08.11.2008 на суму 2006,45 грн., № 3259 від 15.11.2008 на суму 1184,00 грн., № 3185 від 08.11.2008 на суму 1349,35 грн., № 3263 від 15.11.2008 на суму 3682,85 грн., № 3262 від 15.11.2008 на суму 1635,00 грн., № 3340 від 22.11.2008 на суму 2647,90 грн., № 3264 від 15.11.2008 на суму 1186,60 грн., № 3349 від 22.11.2008 на суму 2745,40 грн., № 3346 від 22.11.2008 на суму 1479,35 грн., № 3417 від 29.11.2008 на суму 3263,10 грн., № 3350 від 22.11.2008 на суму 1005,00 грн., № 3425 від 29.11.2008 на суму 1569,75 грн., № 3421 від 29.11.2008 на суму 1911,60 грн. та № 3427 від 29.11.2008 на суму 1317,30 грн., які скріплені підписами та печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 44490,75 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.05.2009, підписаного та завіреного печатками сторін (копія наявна в матеріалах справи).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач повністю виконав зобовязання по сплаті вартості поставленого товару на суму 44490,75 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.12.2009, копія якої знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 44490,75 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, за поставлений товар останній розрахувався з порушенням строків встановлених розділом 10 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України), зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання за договором № 5101К від 01.01.2008, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 1455,43 грн. 3% річних та 5880,21 грн. збитків від інфляції.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення 10907,20 грн. пені виходячи з наступного.

Відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем, з яким суд першої інстанції погодився в повному обсязі, розрахунок сум пені проведено виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду прострочення (423 дні).

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою, що в п. 1 розділу Х Договору сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,04% від суми простроченої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Встановлений сторонами в договорі розмір пені (0,04) за період прострочення не перевищував розміру подвійної облікової ставки НБУ, а отже, розрахунок сум, що підлягають до стягнення мав проводитись виходячи з розміру встановленого саме договором.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А отже, судом першої інстанції помилково стягнута пеня з розрахунку всієї кількості днів прострочення (423 дні), що наведені в розрахунку позивача.

Враховуючи наведені положення законодавства, умову укладеного між сторонами договору, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком колегії суддів, становить 3506,02 грн.

Крім наведено, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Заявою про уточнення позовних вимог від 20.01.2010, позивач фактично змінив розмір позовних. Враховуючи, що від вимог про стягнення основної заборгованості позивач не відмовлявся, предмет позову не змінював, розмір позовних відповідачем був фактично збільшений на заявлені до стягнення суми 10907,20 грн. пені, 1455,43 грн. 3% річних та 5880,21 грн. збитків внаслідок інфляції.

Разом з тим, докази сплати державного мита до зазначеної заяви в порушення вимог ч. 3 ст. 46 ГПК України позивачем не були подані, а отже, в силу приписів ч. 2 зазначеної статті, не сплачене позивачем державне мито в розмірі 202,34 грн. підлягає стягненню з останнього на користь державного бюджету.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині стягнення пені були неправильно застосовані норми матеріального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 30.03.2010 в цій частині слід змінити, з відповідним розподілом судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, які були помилково розраховані судом першої інстанції без врахування збільшених позивачем позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2010 у справі № 15/549 змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03045, м. Київ, пр.-т Науки, 8, код ЄДРПУ 32104254, р/р 26001380658941 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013) або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (51831, АДРЕСА_1 ідентиф. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «Промінвестбанк», МФО 305501) 3506,02 грн. (три тисячі пятсот шість гривень 02 коп.) пені, 1455,43 грн. (одна тисяча чотириста пятдесят пять гривень 43 коп.) 3% річних, 5880,21 грн. (пять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 21 коп.) збитків від інфляції, 647,34 грн. (шістсот сорок сім гривень 34 коп.) витрат по сплаті державного мита, 209,02 грн. (двісті девять гривень 02 коп.) витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 46490,75 грн. (сорок шість тисяч чотириста девяносто гривень 75 коп.) провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (51831, АДРЕСА_1 ідентиф. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «Промінвестбанк», МФО 305501) в дохід Державного бюджету України 202,34 грн. (двісті дві гривні 34 коп.) державного мита за подачу заяви про збільшення позовних вимог.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (51831, АДРЕСА_1 ідентиф. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «Промінвестбанк», МФО 305501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03045, м. Київ, пр.-т Науки, 8, код ЄДРПУ 32104254, р/р 26001380658941 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013) 37,01 грн. (тридцять сім гривень 01 коп.) державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи N 15/549 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя

Судді