Постанова № 10208824, 30.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2010                                                                                           № 22/136

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Сердюк Б.В.

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2010

у справі № 22/136 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Український автомобільний холдинг"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості в розмірі 14000,00 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» про стягнення заборгованості в розмірі 14000,00 грн.

Рішенням господарського суду містаКиєва від 28.04.2010 року позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» 14000,00 грн. основного боргу, 140,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що був позбавлений можливості надати будь-які пояснення по справі, оскільки місцевий суд виніс рішення за відсутності його повноважного представника.

Крім того, апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, мотивуючи отримання оскаржуваного рішення 11.05.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року у справі № 22/136 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/10 від 29.06.2010 року «Про зміну складу колегії суддів», у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю суддів Вербицької О.В., Кондратової І.Д. у розгляді інших справ) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 22/136 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Кропивна Л.В.

У судове засідання 30.06.2010 року з’явився лише представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 11271093, 11271107, згідно яких ухвала Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року була вручена йому 07.06.2010 року, а відтак відповідач не був позбавлений можливості своєчасно направити в судове засідання іншого повноважного представника. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року явка сторін обов’язковою не визнавалась та доводилось до відома, що нез’явлення їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за замовленням ТОВ «Фундамент» вих. № 75/03 від 10.03.2009 року на проведення ремонту автомобіля ТОВ «Український автомобільний холдинг» були надані послуги по ремонту та обслуговуванню транспортного засобу - автомобіля Subaru Forester, державний номер 13795 КА, вартість яких підтверджується складеним та підписаним представниками сторін рахунком-замовленням № КС-0004478 від 24.03.2009 року, а саме: 24998,04 грн.

З наявної в матеріалах справи довідки банку № 4037/18-40870 від 19.04.2010 року вбачається, що виставлений позивачем до сплати за надані послуги рахунок-фактура № КС-0004856 від 23.03.2009 року відповідачем оплачений частково: 07.07.2009 року – на суму 5000,00грн., 11.09.2009 року – на суму 3988,04 грн., 03.02.2010 року – на суму 2000,00 грн., загальною сумою – 10988,04 грн.

Тобто заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» за надані позивачем послуги складає 14000,00 грн.

У зв’язку з неотриманням вказаної суми коштів, позивач звернувся до відповідача з претензією, вих. № 576-09 від 25.08.2009 року, та претензією-вимогою № 2 (вих. 1414 від 05.11.2009 року), у яких просив розрахуватися за надані послуги та сплатити вказану заборгованість. Зазначені претензії відповідач отримав 01.09.2009 року та 11.11.2009 року відповідно, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №№ 57433380, 05074090, проте відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спір у даній справі виник з приводу оплати наданих послуг згідно рахунку-замовлення № КС-0004478 від 24.03.2009 року, яким і підтверджується вчинення відповідного правочину між сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, строк виконання зобов’язань з оплати наданих послуг згідно рахунку-замовлення № КС-0004478 від 24.03.2009 року настав з урахуванням строку направленої претензії 08.09.2009 року.

Довідкою банку за вих. № 4037/18-40870 від 19.04.2010 року про отримані платежі від ТОВ «Фундамент» в період з 23.04.2009 року по 15.04.2010 року підтверджено надходження грошових коштів згідно виставленого рахунку-фактури № КС-0004856 від 23.04.2009 року на загальну суму 10998,00 грн.

Докази перерахування решти коштів в розмірі 14000,00 грн. у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14000,00 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач, як на підставу скасування рішення, посилається на порушення норм процесуального права місцевим господарським судом: рішення було ухвалене в першому судовому засіданні за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки ні на фактичну, ні на юридичну адресу відповідача копії ухвали про порушення провадження у справі не надходили.

В оскаржуваному рішенні місцевого суду зазначено, що відповідач про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, оскільки ухвала господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року у справі № 22/136 була надіслана йому на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (п. 3.5.1) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачеві як на фактичну, так і на юридичну адресу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2010 року у справі № 22/136 – скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2010 року у справі № 22/136 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2010 року у справі № 22/136 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» ( 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1-Д, ідентифікаційний код 19130159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» ( 04073, м. Київ, просп. Московський, 5, ідентифікаційний код 31809799) 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. Основного боргу за надані послуги, 140 (сто сорок) грн. 00 коп. Витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Матеріали справи №22/136 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді