Постанова № 10208742, 30.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2010                                                                                           № 23/319

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників

позивача: не з’явились,

відповідача: Спасибко А.В., дов.від 20.01.10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010

(підписано 21.01.10)

у справі № 23/319 ( )

за позовом                               Приватного підприємства "Охоронна агенція

"Чорний скорпіон"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ріелті Сіті"

про                                                   стягнення 20438,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Охоронна агенція “Чорний скорпіон” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті” (далі – відповідач) про стягнення 20438,66 грн. заборгованості за договором № 01/08/29 про надання охоронних послуг від 01.08.09.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.10 позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведено і відповідачем не спростовано.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаргу аргументовано тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи; 10.09.09 було частково погашено заборгованість в сумі 7437,02 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.10 відповідачеві відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 30.06.10.

Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75. Зокрема, на зворотній стороні першого примірника ухвали, який залишається в матеріалах справи, в лівому нижньому куті міститься штамп, порядкові реєстрові номери та підпис працівника суду, зроблені 11.06.10.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Додатковим доказом обізнаності позивача про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення йому поштового відправлення (ухвали від 10.06.10), яке він отримав 23.06.10.

В судове засідання 30.06.10 позивач повноважних представників не направив.

На запитання головуючого судді щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача відповідач відповів, що не заперечує.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд даної справи за відсутності представника позивача відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), оскільки він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

01.08.08 між позивачем (за текстом договору “виконавець”) та відповідачем (за текстом договору “замовник”) укладено договір № 01/08/29 про надання охоронних послуг (надалі – договір).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов’язався силами своїх співробітників здійснювати фізичну охорону об’єкту замовника шляхом позмінного чергування за адресою: м. Бердянськ, пр-т Пролетарський, 166 Б, а замовник зобов’язався здійснювати оплату за надані виконавцем послуги.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що підтвердженням повного виконання договірних зобов’язань є акт прийому-здачі виконаних робіт (послуг), підписаний обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов згаданого договору за період з 01.03.09 по 31.05.09 позивачем було надано відповідачеві охоронні послуги на загальну суму 19154,88 грн. Це підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.09 № ОУ-000182 на суму 6197,52 грн., від 01.05.09 № ОУ-000253 на суму 4802,40 грн., від 01.06.09 № ОУ-000309 на суму 4962,48 грн., підписаними повноважними представниками сторін, та виставленими рахунками-фактурами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з п.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В п.п.5.1, 5.2 договору сторони передбачили, що вартість наданих виконавцем послуг узгоджується сторонами та визначається згідно рахунку, який здійснюється у відповідності з протоколом узгодження договірної ціни; замовник перераховує не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги з охорони об’єкта, на розрахунковий рахунок виконавця суму, визначену сторонами за виконану роботу відповідно до протоколу узгодження договірної ціни.

Отже, відповідно до ст.5 укладеного договору у відповідача виник обов’язок сплатити позивачеві вартість наданих послуг.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне зазначено і в ст.526 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманих послуг.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що 10.09.09 товариство частково погасило заборгованість перед позивачем в сумі 7437,02 грн.

При розгляді даної справи колегією суддів встановлено, що до матеріалів апеляційної скарги надано докази часткового виконання відповідачем зобов’язань за договором про надання охоронних послуг. Так, копія виписки банку за 10.09.09 свідчить, що цього дня відповідачем на рахунок позивача перераховано 7437,02 грн. в якості оплати за послуги охорони за березень 2009 року.

Отже, відповідачем частково оплачено охоронні послуги позивача до моменту звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, а сума заборгованості становить 11717,86 грн.

Надані відповідачем документи колегія суддів розцінює в якості належних доказів, не зважаючи на те, що вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не приймав участі в судових засіданнях.

Судова колегія частково погоджується з доводами відповідача щодо неналежного повідомлення його про час і місце розгляду справи, оскільки до матеріалів справи повернулася ухвала про порушення провадження у даній справі, адресована відповідачеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст.230 ГК України).

Крім того, в п. 6.3 договору сторонами також передбачено стягнення пені на користь виконавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, стягнення штрафних санкцій за порушення зобов’язань з винної сторони у вигляді пені передбачено і умовами договору, і положеннями чинного цивільного та господарського законодавства.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то така можливість надана позивачеві відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що дані нарахування не є штрафними санкціями.

Розглянувши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, колегія суддів вважає його правильним, оскільки часткове погашення боргу відбулося поза межами періоду цих нарахувань (11.04.09-31.07.09).

Відповідно до ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене вище, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі є помилковим, а рішення у даній справі підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.10 у справі № 23/319 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 31928017) на користь Приватного підприємства “Охоронна агенція “Чорний скорпіон” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, код ЄДРПОУ 34624617) 11717,86 (одинадцять тисяч сімсот сімнадцять) гривень 86 копійок основного боргу, 1008,75 (одну тисячу вісім) гривень 75 копійок пені, 142,77 (сто сорок дві) гривні 77 копійок інфляційних втрат, 132,26 (сто тридцять дві) гривні 26 копійок - 3% річних, 130,02 (сто тридцять) гривень 02 копійки витрат по сплаті державного мита та 200,38 (двісті) гривень 38 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог в сумі 7437,02 грн. в позові відмовити.”

3. Стягнути з Приватного підприємства “Охоронна агенція “Чорний скорпіон” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, код ЄДРПОУ 34624617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелті Сіті” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 31928017) 65,00 (шістдесят п’ять) гривень 00 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Наказ Господарського суду міста Києва від 01.02.10 № 23/319 визнати таким, що втратив чинність.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.07.10 (відправлено)