Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2010 № 18/397
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явились,
від відповідача -не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010
у справі № 18/397 ( )
за позовом ТОВ "Видавничий будинок "Кераміст"
до ТОВ "Економічна Медіа Група"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про спонукання до виконання мирової угоди
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2009 (суддя Мандриченко О.В.), з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2009 у справі № 18/397 про виправлення описки, провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатись в господарських судах в порядку окремого позовного провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 вказану ухвалу скасовано частково. Справу № 18/397 в частині позовних вимог ТОВ “Видавничий будинок “Кераміст” про зобов’язання ТОВ “Економічна медіа група” виконати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі №39/43, шляхом стягнення 18211,04 грн. відсотків, 8298,90 грн. пені, 7727,68 грн. штрафу та 2472,85 грн. індексації, передано на розгляд господарського суду міста Києва. В частині припинення провадження щодо позовних вимог ТОВ “Видавничий будинок “Кераміст” про зобов’язання ТОВ “Економічна медіа група” виконати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/43, шляхом стягнення 154553,73 грн. основного боргу, залишено без змін. Виходячи зі змісту, затвердженої судом, мирової угоди, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в частині вимог, які були предметом розгляду у справі №39/43, оскільки в мировій угоді встановлено зобов’язання відповідача з погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 254553грн.73коп., яка складається з 251420грн.67 коп. основного боргу, 3015грн.06коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на умовах розстрочки, а також визначено термін виконання вказаного зобов’язання. Що ж стосується заявлених позивачем вимог про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення суми відсотків за користування чужими коштами на підставі п. 3.1 мирової угоди, індексу інфляції на підставі ст.625 ЦК України, пені згідно з п.3.2 мирової угоди та штрафу на підставі п. 3.5 мирової угоди, то вказані вимоги не були предметом розгляду у справі № 39/43, обґрунтованість їх заявлення, нарахування та відповідно стягнення, не можуть бути встановлені державною виконавчою службою, а тому зазначені вимоги повинні розглядатись судом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2010 (суддя Мандриченко О.В.) провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатись в господарських судах в порядку окремого позовного провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив її скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва. Апелянт зазначив, що правомірність узгоджених сторонами по справі умов мирової угоди щодо нарахування відсотків, пені та штрафу не суперечить діючому законодавству та визнана судом при затвердженні мирової угоди. Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних обумовлюється положеннями ст. 625 ЦК України, які є загальними для будь-якого грошового зобов’язання.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у письмовій формі належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду скарги, тому постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у іншій (попередній) справі №39/43 затверджена мирова угода, укладена між сторонами 06.02.2009, у зв’язку з чим провадження у справі припинено.
Відповідно до п. 2.1. мирової угоди (а.с. 23-24) відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем сумі 254553грн.73 коп. (251420грн.67коп. – основний борг, 3015грн. 06коп. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на умовах розстрочки у справі № 39/43).
Пунктом 2.2. мирової угоди визначено, що відповідач погашає зазначену п. 2.1. мирової угоди суму заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на користь позивача в наступному порядку: - до 10.02.2009 –50000грн.; - до 31.03.2009 –50000 грн.; - до 30.04.2009 –50000грн.; - до 31.05.2009 –50000грн.; - до 30.06.2009 –54553грн.73 коп.
Часткове невиконання відповідачем умов вказаної мирової угоди (акт звірки позивача а.с. 34 та копії банківських виписок а.с. 19-22) і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом “про спонукання до виконання мирової угоди, шляхом стягнення”, а по суті про стягнення, 154553грн. 73коп. (151506грн.67коп.- залишоку суми основного боргу, 3015грн. 06коп. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі № 39/43), 18211,04 грн. відсотків, 8298,90 грн. пені, 7727,68 грн. штрафу та 2472,85 грн. індексації. Вказані вимоги є предметом даної справи № 18/397.
Не задовольняючи позов щодо стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконання умов мирової угоди, судом першої інстанції не враховано, що в силу ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 599 та 625 ЦК України, ст. 229 ГК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 6 статті 231 ГК України встановлено штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення грошових сум здійснюється за виконавчим документом – наказом суду, такий наказ має видаватись за результатами розгляду даної справи № 18/397, а не справи № 39/43 провадження по якій припинено ухвалою від 16.02.2009.
Мирова угода у справі № 39/43 і стан її виконання, яке підтверджено матеріали справи № 18/397 свідчать про наявність залишкової заборгованості і прострочки виконання зобов’язань по мировій угоді. Вказані обставини і наявність боргу не спростовані відповідачем, тому позов про стягнення часткової заборгованості по мировій угоді підлягає задоволенню.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції не зв’язаний межами апеляційної скарги і тому повинен прийняти рішення по суті що відповідає вимогам ГПК України і п. 3.9.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", викладеному з урахуванням рекомендації президії ВГС України від 25.04.2008 N 04-5/141 та роз’яснень президії ВГС України від 31.05.2002 № 04-5/609.
Враховуючи викладене, ухвала господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, як постановлена, на підставі неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі №18/397 скасувати.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Економічна медіа група” (04119, м. Київ, вул. Якіра, 8, пов.10, кім. 65, код ЄДРПОУ 34695740) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” (69000, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, 16, код ЄДРПОУ 31122120) 154553грн. (сто п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят три) 73коп. основного боргу, 18211грн ( вісімнадцять тисяч двісті одинадцять) 04 коп. відсотків, 8298грн (вісім тисяч двісті дев’яносто вісім) 90 коп. пені, 7727грн. (сім тисяч сімсот двадцять сім) 68 коп. штрафу та 2472грн. (дві тисячі чотириста сімдесят дві) 85 коп. індексації.
4. Справу № 18/397 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
29.06.10 (відправлено)
Судове рішення № 10208706, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 23.06.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 18/397. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: