Постанова № 10208576, 24.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2010                                                                                           № 7/5

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Каменчук В.О., довіреність № 5Д-08 від 29.12.09р.,

від відповідача: Челноков О.В., довіреність № 16 від 11.02.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2010

у справі № 7/5 ( .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»

до                                                   Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»

про                                                   стягнення 303680,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»про стягнення 303680, 91 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №7/5 від 22.02.2010 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 34003224) –303680 (триста три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 91 коп. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати –3036 (три тисячі тридцять шість) грн. 81 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю і припинити провадження у справі.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник стверджує, що судом першої інстанції не було враховано, що на день розгляду справи 22.02.2010 року, вступило в силу рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2009 року по справі №32/44 за позовом НАК «Нафтогаз України» до ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» про його ліквідацію.

Представник позивача усно заперечував про задоволення апеляційної скарги, та просив суд її відхилити.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

02 листопада 2006 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір про надання послуг по транспортуванню та зберіганню нафти № 61-06К-119/55 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.) відповідач зобов’язався надати послуги позивачу по прийманню, транспортуванню, здаванню та зберіганню нафти, а позивач зобов’язався оплачувати їх на умовах договору.

Відповідно до Договору, виконавець надає замовнику системою магістральних нафтопроводів ВАТ «Укртранснафта» послуги по прийманню, транспортуванню та здаванню нафти. Виконавець надає послуги по зберіганню нафти в резервуарних парках ВАТ «Укртранснафта». Замовник оплачує вартість наданих виконавцем послуг в порядку, визначеному в цьому договорі.

Договором передбачено, що Договору відповідач надає послуги позивачу з транспортування та зберігання нафти за умови попередньої оплати послуг (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, про заплановані до транспортування та зберігання обсяги нафти позивач повідомляє відповідача за п’ять днів до початку місяця.

Відповідно до Додатку №1 до Договору, визначенні тарифи на послуги з транспортування нафти нафтопроводами.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що замовник на підставі тарифів, наведених в Додатку №1, здійснює 100% попередню оплату вартості послуг Виконавця по транспортуванню обсягів нафти. Попередня оплата послуг по транспортуванню нафти виконується за масу брутто тонн нафти, яка підлягає транспортуванню.

Фінансовим документом, який підтверджує факт виконання послуг по транспортуванню нафти за звітний період є Акт виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків за звітний період (п. 5.5. Договору). Звітним періодом по договору є один календарний місяць.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансові платежі на суму 2307150, 00 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно п. 5.8 Договору, у випадку невикористання здійсненого платежу, відповідач на підставі письмового звернення позивача, повертає кошти або зараховує їх для використання як передплату послуг в майбутньому.

07.12.2009 позивач звернувся до відповідача із листом вимогою №02-08-2667 щодо повернення на рахунки позивача грошових коштів у сумі 303680,91 грн. протягом 7-ми днів з моменту отримання листа. Однак, відповідачем не були повернуті кошти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов’язання по Договору в повній мірі не виконав та не повернув позивачу авансові платежі, заборгувавши тим самим позивачу 303680, 91 грн.

Згідно п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 Цивільного кодексу України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, в статті 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно було задоволені позовні вимоги, і твердження апелянта про припинення провадження у справі є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 у справі № 7/5 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2010 у справі № 7/5 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» - без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.06.10 (відправлено)