Постанова № 10208565, 22.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2010                                                                                           № 3/126

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Фоя О.В., довіреність б/н від 16.03.10р.

від відповідача: Філатов В.А., довіреність б/н від 10.03.10р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.05.2010

у справі № 3/126 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»

про                                                   стягнення 54098,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» про стягнення 54098,99 грн.

До прийняття рішення по суті, а саме 22.04.2010 року було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним пункти 10.2 –10.6 контракту № ПИ-05 від 13.02.2009 та стягнути з відповідача 54098,99 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року у справі №3/126 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними пункти 10.1. –10.6. контракту № ПИ-05 від 13.02.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35535130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 24, код ЄДРПОУ 31731398) 51 450 (п‘ятдесят одну тисячу чотириста п‘ятдесят) грн. основного боргу, 1930 (одну тисячу дев‘ятсот тридцять) грн. 10 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 89 коп., 625 (шістсот двадцять п‘ять) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю і припинити провадження у справі.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково не врахована укладена сторонами третейська угода щодо розгляду та остаточного вирішення спору, що виникає за контрактом №ПИ-05 від 13.02.2009 року або у зв’язку з ним постійно діючим третейським судом. На думку скаржника, господарський суд мав повністю дослідити правовідносини між сторонами, встановивши той факт, що сторонами у контракті встановлений порядок вирішення спору, що виникає за контрактом №ПИ-05 від 13.02.2009 року.

Зокрема заявник стверджує, що повноваження суду першої інстанції не дають йому права приймаючи рішення виходити за межі позовних вимог, якщо не має в цьому необхідності для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це не має клопотання заінтересованої особи.

Представник позивача в своєму письмовому запереченні на апеляційну скаргу по справі №3/126 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» (покупець) було укладено контракт № ПИ-05 (далі - контракт), згідно з яким (пункти 1.1., 2.1. контракту) позивач зобов’язався передати відповідачу 160,00 +/- 10% метричних тон насіння соняшнику для подальшої технічної переробки урожаю 2009 року, а останній –прийняти та протягом 1 (одного) банківського дня по факту поставки сплатити 100% вартості отриманої партії товару.

Пунктом 10.2. контракту передбачено, що у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, спір за даним контрактом підлягає переданню на розгляд для прийняття остаточного рішення до Постійно діючого Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Статтею 11 Закону передбачено, що Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Пунктом 10.3. контракту передбачено, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 10.4. контракту передбачено, що третейський розгляд справи здійснює Постійно діючий Третейський суд при Торгово-промисловій палаті України у складі одного третейського судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій України» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Третейські суди не представляють судову владу, вони не є органами державної влади, проте їхні рішення є обов'язковими для осіб, які обрали такий спосіб вирішення спорів. Третейські суди не є судовими органами, в розумінні норм Конституції України та норм Закону України «Про судоустрій України»

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними пункти 10.1-10.6 контракту №ПИ-05 від 13.02.2009 підлягають задоволенню.

Як вказувалось раніше, 13.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт № ПИ-05.

Пунктом 1.1. контракту передбачено, що продавець продає, а покупець на умовах даного контракту приймає та сплачує насіння соняшника для подальшої технічної переробки врожаю 2009 року.

Пунктом 6.3. контракту передбачено, що товар поставляється партіями. Мінімальна партія –20 тон.

Строк дії контракту, відповідно до умов п. 11.3. контракту, встановлений з моменту підписання його сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар, відповідно до накладної № РН-000238 від 18.09.2009, довіреністю на отримання товару № 17/09 від 17.09.2009, податковою накладною № 505 від 18.09.2009.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач в порушення умов контракту, не виконав свого обов’язку покупця, плату за отриманий товар повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 51 450 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України у випадку прострочення грошового зобов’язання кредитор має право вимагати сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення на користь позивача збитки від зміни індексу інфляції в сумі 1930,10 грн. та 3% у розмірі 718,89 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 06.05.2010 у справі № 3/126 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2010 у справі № 3/126 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» - без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.06.10 (відправлено)