Постанова № 10208515, 14.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2010                                                                                           № 20/10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явилися

від відповідача - не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Національна будівельна компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2010

у справі № 20/10 ( .....)

за позовом                               Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до                                                   ЗАТ "Національна будівельна компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 19684,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» про стягнення 16 796,86 грн. основного боргу, 1622,83 грн. - пені, 362,54грн. - 3% річних, 901,90грн. - збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами від 01.02.2005 р. №482/ТК (далі –Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов’язань за договором у частині здійснення щомісячної оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що припинив користування місцем для розміщення зовнішньої реклами з 15.09.2008 р. у зв’язку із припиненням договору за 7.6.3 на підставі допущеної відповідачем заборгованості понад три місяці, а також звертав увагу суду на не доведення позивачем обставин вручення відповідачу рахунків-фактур для здійснення оплати. У зв’язку з цим, на думку відповідача нарахування штрафних санкцій, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, після 20.05.2009 р. є безпідставним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року позовні вимоги Комунального підприємства «Київреклама» задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» на користь Комунального підприємства «Київреклама» 796,86грн. - основного боргу, 305,23 грн. - пені, 362,54 грн. - 3% річних, 901,90 грн. - збитків від інфляції, 183,67 грн. - державного мита, 220,20 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Національна будівельна компанія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року по справі № 20/10 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю .

Апеляційна скарга мотивована, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 14.06.2010 року у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 14.06.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 20/10 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., Кондратова І.Д., Кропивна Л.В.

У судове засідання 14.06.2010 року представники сторін не з’явилися.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2005 р. між сторонами був укладений Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами №482/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцем (- ями) за адресою (- ами) згідно Додатку (- ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі - Дозвіл) на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (надалі -ОЗР), а Розповсюджувач (відповідач) зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням - для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем (- ями) та звільняє у триденний термін місце(-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору

Пунктом 4.2. договору встановлено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

У відповідності до передбаченого цим договором порядку розрахунків, не пізніше 20 числа поточного місяця, Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно перераховує суми коштів, зазначеної в рахунку – фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів ( п. 4.5. названого договору).

Між позивачем та відповідачем було укладено додаток №1 до Договору та Додаткові угоди до Договору № 482/ТК-1 від 07.03.2005 р. та № 482/ТК1/1 від 01.07.2005 року, якими сторонами вносили зміни в Додаток № 1 до Договору.

Згідно з додатком № 6 (зі змінами) до Договору № 482/ТК від 01.02.2005 року («Адресна програма») робочий орган згідно з п. 2.1. названого договору надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право тимчасово користування для розміщення ОЗР за адресою: Шевченківський р-н, вул. Дмитрівська,15/17, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний виконувати умови Договору.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 2/8.09.2006 року № 8/65 «Про реорганізацію госпрозрахункової організації «Київреклама» у комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» госпрозрахункова організація «Київреклама» перетворена у комунальне підприємство «Київреклама» та віднесено до сфери управління Головного управління з питань реклами виконавчого органу «Київради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з пунктом 32 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до п. 1 «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007 року № 852 плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно помножується базова плата.

Обґрунтовуючи ціну позову, позивач послався на неоплату відповідачем рахунків фактур на загальну суму 16 796,86 грн. (а.с. 20-40), внаслідок чого виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Заперечуючи наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі, відповідач послався на недоведеність позивачем обставин направлення боржнику і тим отримання рахунків-фактур.

Місцевий господарський суд, відхиляючи доводи відповідача з цього приводу, вірно послався на умови договору, за яким здійснення відповідачем розрахунків за право тимчасового розміщення об’єкту зовнішньої реклами не пов’язане із виконанням кредитором обов’язку по врученню боржнику рахунків – фактур.

Колегія суддів погоджується із такими доводами суду першої інстанції і додатково звертає увагу на наступне. Умови договору не містять заборон на здійснення боржником авансової оплати і тим самим дострокового виконання оплати, тим більше, що ціна та строк оплати визначені сторонами, про що свідчать п. 4.3. та 4.5. договору, а належне виконання боржником зобов’язання у частині повної та своєчасної оплати забезпечено пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доводи апелянта про те, що позивач не повинен був виставляти відповідачу рахунки - фактури після 20.11.2008 року, оскільки договір припинив свою дію, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Оскільки, відповідно до п. 7.4. договору якщо під час виконання умов юго договору розповсюджувач зовнішньої реклами виявить бажання достроково припинити : термін його дії (в повному обсязі або в частині окремих місць, наданих для розміщення ОЗР), останній зобов'язується письмово, не пізніше ніж за 1 місяць до запланованої дати припинення договору повідомити про це Робочий орган.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, повідомлення позивача про намір достроково припинити термін дії договору.

Доводи апелянта з приводу того, договір припинив свою дію відповідно до п. 7.6.3 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду до уваги не приймається, оскільки в силу 3.1 договору, розірвання договору у випадку виникнення заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці є правом позивача. Доказів того, що позивач скористався своїм правом на розірвання

Крім того позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 901,90 грн., 3 % річних у розмірі 362,54 грн. та пеню у розмірі 1 622,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 651,25 грн. та 3 % річних в розмірі 751,68 грн. повністю задовольнив, виходячи з встановленого і не запереченого відповідачем факту невиконаних грошових зобов’язань за договором №482/ТК.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Порядок нарахування штрафних санкцій визначено у статті 232 ГПК України.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Місцевий господарський суд, пославшись на приписи ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України та ч. 1 п. 2 ст. 258, ст. 549 ЦК України, вказав, що нарахована позивачем пеня за період підлягає задоволенню частково, на суму 305,23 грн., в іншій частині позову з мотивів спливу строку позовної давності.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частиною 1 пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частиною 4 цієї ж статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, такі висновки місцевого господарського суду колегія суддів оцінює критично, зважаючи на відсутність заяви іншої сторони про застосування правил щодо позовної давності.

За перерахунком суду апеляційної інстанції розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами становить 1 609,76 грн. за період з 14.04.2008 по 20.11.2009 р.

З огляду на викладене та зважаючи, що у частині стягнення пені рішення суду першої інстанції не відповідало закону, тому пункт 2 резолютивної частини рішення, підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України з викладенням її у новій редакції, у тому числі щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 20/10 змінити з викладенням пункту 2 резолютивної частини рішення у новій редакції.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 15/17, р/р 260060001300078 в ВАТ «Український кредитно-торговий банк», МФО 321723, код ЄДРПОУ 33057292) на користь Комунального підприємства «Київреклама» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, п/р 2600333023122 у Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код 26199714) 16 796,86 грн. основного боргу, 1609,76 грн. пені, 362,54 грн. 3% річних, 901,90 грн. інфляційних збитків, 196,22 грн. держмита та 220,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.06.10 (відправлено)