Постанова № 10208499, 08.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2010                                                                                           № 14/485

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Васильєв В.А. – за дов.

Від відповідача:Лавренюк А.С.- за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2009

у справі № 14/485 ( .....)

за позовом                               Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України

до                                                   Міністерство економіки України

про                                                   захист права повного господарського відання

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 у справі №14/485 повністю відмовлено у позові Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України до Міністерства економіки України про:

          -визнання недійсним Наказу Міністерства економіки України від 23.06.2009. №606 «Про передачу частини будівлі Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України на баланс Мінекономіки»;

          -заборону Міністерству економіки України здійснювати дії на вилучення з балансу Державного науково-дослідного інституту інформатизації на моделювання економіки частини будівлі по бульвару дружби Народів,38 у м.Києві».

          Позивач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю у зв’язку із порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що, обґрунтовуючи рішення Постановами Кабінету Міністрів України, суд грубо порушив норму ч.2 ст.147 Господарського кодексу України, згідно якої вилучення державою у суб’єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Позивач також стверджує, що оскаржуване рішення відповідача про вилучення майна з балансу позивача та передачі його на баланс Мінекономіки позбавляє позивача права повного господарського відання майном, яке згідно Статуту належить позивачу, як державній науковій установі і намір на вилучення такого майна є достатнім доказом факту порушення відповідачем майнового права позивача.

Суд помилково не залучив до участі у справі у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України, хоча позивачем про це подавалось відповідне клопотання.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції було вірно застосовано приписи пункту 18 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» та з урахуванням

всіх обставин у справі встановлено факт наявності права у Мінекономіки на передачу частини 12-ти поверхового адміністративного будинку по бульвару Дружби народів,38, у м.Києві з балансу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання міністерства економіки України на баланс Мінекономіки.

          Розглянувши у судових зсіданнях доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості та неправомірності пред’явлених вимог, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:

          Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства економіки України про:

- визнання недійсним Наказу Міністерства економіки України від 23.06.2009 р. № 606 « Про передачу частини будівлі Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України на баланс Мінекономіки»;

- заборону Міністерству економіки України здійснювати дії на вилучення з балансу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України частини будівлі за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів,38.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст..6 Закону

України «Про управління об’єктами державної власності» ,відповідно до норм якої Міністерство економіки України не наділено правом вилучати нерухоме майно у позивача та забирати його з балансу позивача на свій баланс, і, отже, на думку позивача, дії, які вчиняються щодо вилучення спірних нежитлових приміщень (частина будівлі) позивача , суперечать чинному законодавству та порушують його законне право на нерухоме майно.

          Відповідач у відзивах на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог,вважаючи необґрунтованим та безпідставним твердження позивача про відсутність у Міністерства економіки України права приймати рішення щодо передачі об’єктів державної власності шляхом передачі їх на баланс Мінекономіки.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач у судовому засіданні 09.12.2009. подав клопотання про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яке судом першої інстанції не було задоволено у зв’язку з його необгрунтованістю і з даною процесуальною позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки відповідно до вимог ст..27 ГПК України залучення до участі у справі третіх осіб є правом, а не обов’язком суду; у клопотанні не зазначено, на яких підставах третю особу належить залучити або допустити до участі у справі на стороні позивача чи відповідача і чи може вплинути результат рішення на її права або обов’язки щодо однієї із сторін .

          Матеріалами справи встановлено, що 01.07.1982 р. прийнято в експлуатацію та поставлено на баланс будівлю інженерного корпусу Головного науково-дослідного і інформаційно-обчислювального центру Держплану УРСР за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів,38, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію від 01.07.1982р.

          Як вбачається із преамбули Статуту Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки України, затвердженого Наказом Мінекономіки України від 09.12.2005р. № 492, Інститут є правонаступником обчислювального центру Держплану УРСР та всіх наступних реорганізованих інститутів.

          Згідно довідки з ЄДРПОУ Інститут розташований по бульвару Дружби

Народів, 38. у місті Києві, про це ж місцезнаходження вказано і в п. 1.3 Статуту Інституту.

          Відповідно до п.3.1 Статуту Інститут є юридичною особою, має статус державної наукової установи з правом ведення господарської діяльності, а згідно п.4.1 Статуту майно є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання.

          Згідно з п.4.2 Статуту майно інституту складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди, що складаються з будівлі інженерного корпусу (лабораторного та технологічного блоків), лінійних споруд і кабельних ліній зв’язку системи передачі даних,тощо.

          23.06.2009р. Міністерством економіки України було видано спірний Наказ №606 по передачу з балансу Інституту на баланс Мінекономіки України частини будівлі по бульвару Дружби Народів,38 у місті Києві.

          Колегія суддів повністю погоджується з правовою позицією позивача щодо незаконності виданого відповідачем наказу,який порушує право позивача щодо повного господарського відання Інститутом його майном, що може призвести до ліквідації інституту внаслідок вилучення приміщень, в яких розташований інститут, з огляду а наступне:

          Відповідно до приписів ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом).Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

          Згідно ч.2 ст.147 Господарського кодексу України вилучення державою у суб’єкта господарювання його майна допускається не інакше, як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

          Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, у відповідності до ст.6 «Повноваження уповноважених органів управління»Закону України «Про управління об’єктами державної власності» Мінекономіки, як уповноважений орган управління Інститутом, відповідно до покладених на нього завдань, не наділений правом вилучати нерухоме майно в Інституту та забирати його з балансу Інституту на свій баланс, через що оскаржуваний наказ суперечить вказаній статті закону та порушує речове право Інституту на нерухоме майно.

          Щодо посилань Мінекономіки в оскаржуваному наказі на постанову Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р.№ 1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», як на правову підставу для передачі, є безпідставним, оскільки ця постанова теж не наділяє Мінекономіки правом вилучати нерухоме майно Інституту, адже, як зазначено в ч.2 ст.147 ГК України, вилучення майна можливе лише на підставах і у порядку, передбаченому законом , а не постановами Кабінету Міністрів України.          

          Крім того, в зазначеній постанові КМУ вказано ,що затверджене нею Положення визначає порядок безоплатної передачі об’єктів державної власності із сфери управління міністерств до сфери управління інших органів управляти державним майном, або самоврядних організацій.

          Отже, випадки передачі майна «самому собі» також не регламентується такою постановою Кабінету Міністрів України

          Відповідно до п.5 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону.

          Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб’єктом управління, що визначає об’єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об’єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб’єктам управління, визначеним цим Законом.

          Відповідно до п.2 ч.2 ст.5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», здійснюючи управління об’єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, встановлює порядок передачі об’єктів державної власності суб’єктам управління., визначеним цим Законом.

          Суд першої інстанції необґрунтовано вказує, що позивачем не доведено факту порушення його прав щодо нерухомого майна, оскільки оскаржуване рішення відповідача про вилучення майна з балансу позивача та передачі його на баланс Мінекономіки ,позбавляє позивача права повного господарського відання на майно, яке згідно Статуту належить позивачу, як державній науковій установі.

Намір на вилучення такого майна є беззаперечним доказом факту порушення відповідачем майнового права позивача.

Необхідно звернути увагу на те, що в Постанові Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998р. №1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», а також в Законі України «Про управління об’єктами державної власності», закріплений основний правовий принцип про те, що вищестоящий орган державної влади може передавати лише майно від одного підпорядкованого йому органу чи установи іншому, а не самому собі. Правом вилучати майно «самому собі» державні органи не наділені – законодавством цього не передбачено.

Оскільки позивач не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, він має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника, і, отже, він має право на судовий захист своїх майнових інтересів, шляхом розгляду справи за позовом про визнання недійними актів державних та інших органів, що порушують його майнові права та охоронювані законом інтереси.

          Вищезазначене свідчить про те, що своїм Наказом від 23.06.2009 №606 про передачу Міністерству частини будівлі, в якій розташований           Інститут, Мінекономіки порушило вимоги ст..6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», ст.19 Конституції України, ч.2 ст.147 Господарського кодексу України, а оскаржуваний наказ порушує речове право Інституту, а саме, право повного господарського відання на володіння частиною будівлі та використання її в господарській та науковій діяльності.

          Як вбачається з матеріалів справи, Мінекономіки ( відповідач) у відзиві на позов, у додаткових письмових поясненнях, у відзиві на апеляційну скаргу наполегливо посилається на абзац 2 п.п г) п.4 Положення поро порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998р № 1482, але акцентує свою увагу лише на тому, що передача об’єктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, і зовсім викидає із контексту даного пункту, що передача об’ектів права державної власності має бути від одного підприємства іншому, що належить до сфери управління одного і того ж органу.

          Відповідач посилається на лист Фонду державного майна України від 26.05.2009 № 10-16-7352, в якому Фонд державного майна України повідомив про те, що не заперечує проти передачі частини 12-ти поверхового адміністративного будинку по вул..Дружби Народів,38 у м.Києві з балансу позивача на баланс відповідача, що також є викривленням змісту листа, оскільки в останньому абзаці даного листа міститься спеціальна умова, а саме, якщо така передача майна буде здійснена відповідно до вимог абзацу 2 пункту 4 «г» Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998. №1482.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються ,зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання.

          В Роз’ясненнях Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.          Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з думкою позивача про те, що видання відповідачем спірного наказу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним Наказу Міністерства економіки України від 23.06.2009р. № 606, є правомірними, оскільки ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є доведеними матеріали справи і підлягають задоволенню.

          Щодо вимог в частині заборони Міністерству економіки України здійснювати дії на вилучення з балансу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки частини будівлі по бульвару Дружби Народів,38 у м.Києві, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вимоги є безпідставними.

При такому формулюванні зазначених вимог, що є за межами чітко окресленого предмету позову, суд не наділений повноваженнями втручатись в діяльність Міністерства економіки України.

          Наведені обставини свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та дають підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові про визнання недійсним Наказу Міністерства економіки України від 23.06.2009. № 606 і прийняття нового рішення про задоволення позову у зазначеній частині вимог.

          В решті частини рішення залишити без змін.

           Апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково.

          Відповідно до ст..49 ГПК України при задоволенні позову та апеляційної скарги позивача, сплачене позивачем державне мито за подання позову та апеляційної скарги у даному випадку покладається на відповідача.

          Керуючись ст..ст.49,99,101,103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України задовольнити частково.

          2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2009. у справі №14/485 скасувати в частині відмови у позові про визнання недійсним Наказу Міністерства економіки України від 23.06.2009. № 606 та прийняти нове рішення .          

          Визнати недійсним Наказ Міністерства економіки України від 23.06.2009р. № 606 «Про передачу частини будівлі Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України на баланс Мінекономіки».

          3. Стягнути з Міністерства економіки України (01008, м.Київ, вул..Грушевського,12/2) на користь Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України (04014; м.Київ, бул. Дружби народів. 38 ; Код ЄДРПОУ 23395900) 85,00 грн.- держмита за подання позову, 42,50 грн.- держмита за подання апеляційної скарги та 118,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

          В решті частини рішення залишити без змін.

          4.Матеріали справи № 14/485 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді