Постанова № 10141516, 22.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2010                                                                                           № 25/196

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кольфман Л.М. (дов. № 16/4843 від 14.12.2009р.),

Грідін В.В. (дов. № 01/042-670 від 18.12.2009р.),

від відповідача - Михайленко Д.В. (дов. № 27 від 04.01.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Нова"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010

у справі № 25/196 ( )

за позовом                               Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до                                                   ВАТ "Страхова компанія "Нова"

про                                                   стягнення 96179,79 грн.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова”

до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант”

про стягнення 142085,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі № 25/196 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” 57514,31 грн. та судові витрати в сумі 762,64 грн.; в іншій частині первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив доводи та вимоги відповідача та просив змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог по збитку за п. 1 Рахунку-бордеро збитків № 3 за червень 2005р. (страхувальник Антонян Г.Г.).

08.06.2010р., 15.06.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2005р. між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (Перестрахувальник) та Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Нова” (Перестраховик) було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум (далі – Договір), предметом якого є пропорційне облігаторного (обов'язкове) пропорційне перестрахування Перестраховиком на засаді ексцедента сум частини відповідальності Перестрахувальника, прийнятої ним за Договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту.

Статтею 12 Закону України «Про страхування» передбачено, що перестрахування -страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п 1.3 Договору його дія розповсюджується на всі Договори добровільного страхування засобів наземного транспорту, які укладені Перестрахувальником зі Страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Згідно із п. 2.11 Договору відповідальність Перестраховика за кожним Договором| добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника.

У відповідності до пп. 3.2.1, 3.4.1 Договору позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 цього договору.

Згідно з умовами п. 3.2.2 Договору позивач один раз на місяць надає відповідачу Рахунки-бордеро премій та Рахунки-бордеро збитків. Вказані Рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.

У відповідності до п. 4.2 Договору відшкодування відповідачем своєї частки збитків позивачу здійснюється шляхом оформленння позивачем Рахунку-бордеро збитків, в який включаються всі збитки, що врегульовані та відшкодовані позивачем за звітний період (місяць) і в яких відповідач, згідно з умовами цього договору, зобов'язаний прийняти участь.

Позивачем були подані, та відповідачем підписані Рахунки-бордеро сплачених збитків, в яких зазначені збитки, врегульовані та відшкодовані позивачем по перестрахованим за вказаними вище Договорам добровільного страхування транспортних засобів та визначені частки відповідача у таких збитках, а саме:

1)          Рахунок-бордеро збитків №3 за червень 2005 року, в пункті 1 якого вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-003-00009 від 27.04.2005, (Страхувальник - Антонян Г.Г.): сума сплаченого страхового відшкодування - 56654,36 грн., частка відповідача склала 9066,96 грн.; 2)          Рахунок-бордеро збитків №9 за грудень 2005 року, в пункті 19 якого вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-003-00078 від 01.12.2005, (Страхувальник - Осипян Л.С.): сума сплаченого страхового відшкодування - 58051,01 грн., частка відповідача склала 22689,53 грн.; 3)          Рахунок - бордеро збитків №10 за січень 2006 року: в пункті 7 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/07-001-00011 від 25.05.2005, (Страхувальник - ПФ “МИС”): сума сплаченого страхового відшкодування - 9570,41 грн., частка відповідача склала 1288,23 грн.; в пункті 17 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-003-00078 від 01.12.2005, (Страхувальник - Осипян Л.С): сума сплаченого страхового відшкодування - 4111,71 грн., частка відповідача склала 1628,40 грн.; в пункті 19 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/24-130-00016 від 01.06.2005, (Страхувальник - Багирова Н.М.): сума сплаченого страхового відшкодування - 8649,65 грн., частка відповідача склала 368,91 грн.; 4)          Рахунок - бордеро збитків №11 за лютий 2006 року, в пункті 14 якого вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-003-00078 від 01.12.2005, (Страхувальник - Осипян Л.С): сума сплаченого страхового відшкодування - 5768,00 грн., частка відповідача склала 2323,96 грн.; 5)          Рахунок - бордеро збитків №14 за травень 2006 року, в пункті 2 якого вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/10-123-4-00016 від 21.07.2005, (Страхувальник - Александров А.С): сума сплаченого страхового відшкодування -8936,08 грн., частка відповідача склала 811,57 грн.; 6)          Рахунок - бордеро збитків №16 за липень 2006 року в пунктах 1-27 якого вказано про врегулювання збитків по Договорам страхування № 06/01-003-00028 від 15.08.2005, 06/03-092-00063 від 08.08.2005, 06/01-010-00067 від 03.08.2005, 06/01-003-00027 від 09.08.2005, 06/04-116-00049 від 26.08.2005, 06/08-108-00054 від 27.08.2005, 06/04-116-00085 від 27.10.2005, 06/24-130-00101 від 05.10.2005, 06/24-130-00110 від 24.10.2005, 06/01-011-00082 від 26.09.2005, 06/01-008-00057 від 16.12.2005, 06/03-141-00129 від 21.12.2005, 06/05-133-00642 від 02.12.2005, 06/22-099-00014 від 17.06.2005, 06/01-010-00034 від 03.06.2005, 06/22-124-00033 від 07.09.2005, 06/24-130-00079 від 01.09.2005, 06/01-008-00030 від 14.09.2005, 06/05-133-00253 від 13.07.2005, 06/01-010-00052 від 11.07.2005, 06/06-036-00050 від 01.07.2005, 06/24-130-00070 від 30.08.2005, 06/24-130-00125 від 23.11.2005, 06/20-120-00018 від 16.11.2005 (Страхувальники - ПП “А.М.Х. Техносервіс”, Огура В.Л., Поліщук О.І., Рубець Л.А., Треміля С.Г., Удовиченко О.В., АППБ Аваль ВОД, Боровицький О.В., Романішин О.О., МПП “Синтез”, Атаманчук В.А., ТОВ “Іралко Україна”, Назаруха С.Я., ТОВ «Джерман Авто-центр», Яковець Н.В., Івченко Ю.Г., Суслов М.І., Чахмасазян Г.І., Невмивако О.В., ТОВ «Київпроменерго Спец. ВНП», Кондратєнков Ю.М., Онищак М.Л., Путінцева А.В., Усач К.В.): загальна сума сплачених страхових відшкодувань — 97 448,40 грн., частка відповідача загалом по рахунку склала 8451,52 грн.; 7)          Рахунок - бордеро збитків №17 за серпень 2006 року: в пункті 8 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-005-00105 від 12.10.2005 (Страхувальник - ЗАТ “Кременчуцький лікеро-горілчаний завод”): сума сплаченого страхового відшкодування - 10368,97 грн., частка відповідача склала 203,34 грн.; в пункті 11 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-003-00045 від 13.09.2005 (Страхувальник - Шекера О.О.): сума сплаченого страхового відшкодування - 1567,89 грн., частка відповідача склала 77,16 грн.; в пунктах 22, 23 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/01-003-00029 від 18.08.2005 (Страхувальник - Бевз Є.Г.): сума сплаченого страхового відшкодування - 25957,30 грн. та 5606,84 грн., частки відповідача склали 3005,83 грн. та 644,23 грн.;

8)          Рахунок - бордеро збитків №19 за жовтень 2006 року, в пункті 17 якого вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/19-112-00036 від 20.08.2005 (Страхувальник - Рибка В.В.): сума сплаченого страхового відшкодування -33350,18 грн., частка відповідача склала 5230,98 грн.

У відповідності до п. 3.4.3 Договору відповідач зобов'язаний протягом 12-ти робочих днів з дня отримання від позивача Рахунку-бордеро збитків сплатити позивачу свою частку страхового відшкодування, зазначену в такому Рахунку-бордеро збитків.

Відповідачем не сплачено частку страхового відшкодування по зазначеним вище договорам страхування.

Згідно п. 4.3.4, 4.3.5 Договору після проведення виплати страхового відшкодування перестрахувальник направляє перестраховику копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. Перестраховик не має права вимагати від перестрахувальника надання документів в більшому обсязі, ніж це зазначено в п. 3.2.5 Договору. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів перестраховик сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Пунктом 3.2.2 Договору встановлено, що разом із Рахунками-бордеро збитків Перестрахувальник має направляти Перестраховику наступні документи:

в разі якщо розмір страхового відшкодування є меншим ніж 20000,00 грн. — платіжні документи, які підтверджують факт сплати Перестрахувальником страхового відшкодування, копії страхових актів, копії свідоцтва про реєстрацію транспортному засобу та документи, які підтверджують інші витрати Перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку;

в разі, якщо розмір страхового відшкодування дорівнює або перевищує 20000,00 грн. - пакет документів на виплату страхового відшкодування (перелік зазначений в п. 3.2.5).

Пунктом 3.2.5 Договору визначений перелік документів, які надаються Перестрахувальником Перестраховику на його вимогу, а саме: повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та заява про виплату страхового відшкодування; договір страхування; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, документи, на підставі яких здійснюється керування ЗТЗ; довідка компетентних органів про факт і обставини страхового випадку; розрахунок суми страхового відшкодування; страховий акт; платіжний документ, який підтверджує факт сплати Перестрахувальником страхового відшкодування; документи ремонтного підприємства або акт незалежної експертизи; документи, які підтверджують витрати Перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку.

Відповідач листом № 278 від 13.09.2005р. повідомив позивача, що в наданих матеріалах страхового випадку по ризику ДТП, який трапився з автомобілем (страхувальник – Антонян Г.Г.), відсутні документи, що підтверджують повноваження представника страхувальника.

У відповідь позивач листом № 647 від 26.10.2005р. повідомив, що представник страхувальника в надісланих матеріалах, є його водієм. ТДВ Страхова компанія “Альфа-Гарант” переоформила документи, необхідні для врегулювання даного збитку, і надає копію заяви про виплату страхового відшкодування за підписом страхувальника Антоняна Г.Г.

Колегія суддів відзначає, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження направлення зазначеного вище листа на адресу відповідача, як і не надано заяву Антоняна Г.Г. про виплату страхового відшкодування.

У відповідності до п. 3.3.6 Договору Перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування у випадку, коли Перестрахувальник порушив умови п. 3.2.5 та 3.2.7 Договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач мав право на підставі п. 3.3.6 Договору відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування (сума страхового відшкодування перевищила 20000,00 грн.), а отже позовні вимоги про стягнення частки страхового відшкодування на підставі Рахунку-бордеро збитків за липень 2005 року в сумі 9066,96 грн. задоволенню не підлягають.

У Рахунку-бордеро збитків №19 за жовтень 2006 року, в пункті 17 вказано про врегулювання збитку по Договору страхування № 06/19-112-00036 від 20.08.2005 (Страхувальник - Рибка В.В.): сума сплаченого страхового відшкодування 33350,18 грн., частка відповідача склала 5230,98 грн.

Листом № 2874/1 від 08.06.2007р. відповідач звернувся до позивача із вимогою надати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування страхувальнику та копію довіреності, на підставі якої транспортним засобом, під час якого стався страховий випадок, керував Сапин О.А., а не власник транспортного засобу.

У відповідь позивач направив лист № 4029 від 12.10.2007р. з копією листа вигнодонабувача та копією доручення на право керування транспортним засобом водієм Сапіним О.А.

При цьому в матеріалах справи міститься лише довідка Луганської філії ТОВ “Укрпромбанк” про погодження виплати страхового відшкодування та відсутня довіреність на право керування об’єктом страхування Сапіним О.А.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження направлення зазначеного вище листа на адресу відповідача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення частки страхового відшкодування на підставі Рахунку-бордеро збитків за жовтень 2006 року в сумі 5230,98 грн. на зазначені вище обставини справи уваги не звернув, що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення частки страхового відшкодування на підставі Рахунку-бордеро збитків за грудень 2005 року в сумі 22689,53 грн. підлягають задоволенню та зазначає наступне.

Статтями 3, 4 Закону України “Про страхування” передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Норми чинного законодавства не визначають обов’язку страховика здійснювати виплату страхової суми виключно власнику застрахованого майна.

Крім того, п. 1.5.5 Договору сторонами визначено, що виплата страхового відшкодування має здійснюватися на користь Вигодонабувача або, за згодою останнього, Страхувальнику.

При цьому у Договорі страхування № 06/01-003-00078 від 01.12.2005р. вигодонабувачем визначений Осипян Л.С. Таким чином, направлення відповідачем позивачу листа № 451 від 03.03.2006р. з вимогою надання документів, що підтверджують згоду власника транспортного засобу на здійснення страхового відшкодування на користь страхувальника, який не є власником автомобіля є необґрунтованим, а відмова від сплати частки суми страхового відшкодування – безпідставною.

Щодо позовних вимог про стягнення частки страхового відшкодування по Рахункам-бордеро збитків за січень, лютий, травень, липень, серпень 2006 року у розмірі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх обґрунтованість, оскільки відповідачем в порушення ст. 33 ГПК України не надано будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованої відмови від виконання свого обов’язку за Договором на виплату частки страхового відшкодування.

Посилання відповідача на те, що ним не отримувались документи, що передбачені п. 3.2.2 Договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження направлення позивачем на адресу відповідача відповідних документів поштовим зв’язком (фіскальні чеки відділення поштового зв’язку, реєстри на відправлення поштової кореспонденції з відбитком календарного штемпеля).

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на те, що ним не порушено зобов’язання з оплати часток суми страхового відшкодування за Договором, оскільки позивачем не оплачено Рахунки-бордеро премій за відповідні місяці.

Пунктом 2.11 Договору встановлено, що відповідальність відповідача за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно із відповідальністю позивача. А пунктом 10.2.3 Договору визначена можливість закінчення відповідальності відповідача по відношенню до окремого прийнятого в перестрахування ризику у разі несплати позивачем чергової частини перестрахової премії.

Отже, відповідальність відповідача по кожному ризику та його зобов'язання по сплаті частки страхового відшкодування за ним може бути припинене тільки в разі, якщо позивачем не сплачено перестрахової премії саме по прийнятому в перестрахування ризику (договору страхування), за яким така відповідальність почалася.

Як вірно зазначено судом першої інстанції згідно Рахунки-бордеро премій за січень, травень та серпень 2006 року містять умови про приймання відповідачем в перестрахування відповідальності позивача по іншим договорам страхування, ніж визначені в Рахунках-бордеро збитків № 10 за січень 2006 року (п.п. 7, 17, 19), № 14 за травень 2006 року (п. 2) та № 17 за серпень 2006 року (п.п. 8, 11, 22, 23), а отже, несплата позивачем перестрахувальних премій по цим Рахункам-бордеро премій виключно впливає на здійснення відповідачем перестрахувального захисту лише по визначеним ними ризикам та не звільняє від обов'язку відшкодування часток збитків, що прийняті за іншими Рахунками-бордеро премій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги по первісному позову в частині стягнення суми основного боргу за Договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 41492,68 грн., при цьому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині відповідно до ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком апеляційного господарського суду, сума трьох відсотків річних та інфляційних за період з січня 2006р. по березень 2009 року перевищують суму, що заявлена позивачем до стягнення, а отже підлягають задоволенню позовні вимоги в розмірі 1094,39 грн. та 9696,26 грн., оскільки господарський суд має право виходити за межі позовних вимог виключно для захисту прав і законних інтересів та на підставі клопотання заінтересованої сторони.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором, що укладений сторонами, не передбачено нарахування пені за порушення сторонами строків виконання зобов’язання по сплаті частини страхового відшкодування, сплати страхової премії та не встановлено розміру такої пені, а за таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені в розмірі 29598,26 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову про стягнення перестрахових премій за Договором згідно пунктів 4, 6, 11, 17, 37, 44, 46 Рахунку-бордеро премій №05-03/3 за квітень 2005 року, пунктів 3, 4, 12, 21, 24, 28, 52 Рахунку-бордеро премій № 05-03/4 за травень 2005 року, пунктів 8, 25, 35, 36, 51, 55, 56 Рахунку-бордеро премій №05-03/5 за червень 2005 року, пунктів 16, 26, 39, 49, 54, 56, 61, 67, 75 Рахунку-бордеро премій № 05-03/6 за липень 2006 року, пунктів 3, 8, 9, 10, 25, 33, 39, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 56, 65, 67, 68, 73 Рахунку-бордеро премій № 05-03/7 за серпень 2006 року, пунктів 26, 27, 36, 58, 59, 81, 85, 94, 99 Рахунку- бордеро премій №05-03/8 за вересень 2006 року, пунктів 8, 18, 21, 22, 26, 27, 33, 41, 50, 52, 53, 54, 55, 56, 64 Рахунку-бордеро премій № 05-03/9 за жовтень 2005 року, пунктів 27, 45, 69, 83, 84 Рахунку-бордеро премій № 05-03/10 за листопад 2005 року та пунктів 11, 19, 22, 33, 35, 41, 49, 56, 60, 61, 71, 74, 78, 79, 82, 86, 88, 107 Рахунку-бордеро премій № 05-03/11 за грудень 2005 року, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а позов належить частково задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до умов п. 3.2.2 та п. 3.2.3 Договору сторони погодили, що один раз на місяць перестрахувальник надає перестраховуику Рахунки-бордеро премій та Рахунки- бордеро збитків. Вказані Рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору. Протягом 5-ти робочих днів, з дати отримання від перестраховика підписаного примірника рахунку-бордеро премій, сплатити перестраховику премію за цим рахунком-бордеро.

Як вбачається з матеріалів справи, у рахунках-бордеро премій відповідач за зустрічним позовом вказував розмір перестрахової премії, розмір перестрахової премії, що сплачується у звітний період, дату та суму наступного платежу перестрахової премії.

Таким чином, відповідачем у відповідному Рахунку-бордеро премій було визначено розмір перестрахової премії, яка має бути включена до рахунку-бордеро премій і сплачена ним у майбутніх звітних періодах.

Разом з тим, відповідачем за зустрічним позовом не виконано обов’язку щодо нарахування та сплати частини перестрахової премії по зазначених вище пунктах Рахунків-бордеро у майбутніх звітних періодах.

Так, наприклад, у пункті 4 Рахунку-бордеро премій №05-03/3 за квітень 2005 року відповідачем за зустрічним позовом визначено перестрахову премію у розмірі 85,25 грн., сплачено 34,10 грн. та визначено дату наступного платежу у серпні та листопаді 2005р. в сумі 25,58 грн. та 25,57 грн. відповідно.

При цьому, у Рахунках-бордеро за серпень та листопад 2005 року не визначена сума перестрахової премії, яка підлягає сплаті перестрахувальником, та що була визначена ним у Рахунку-бордеро премій №05-03/3 за квітень 2005 року.

Разом з тим, у разі сплати частини перестрахової премії, у перестраховика виникають зобов’язання за Договором перестрахування у випадку настання страхового випадку відповідно до договорів страхування, що вказані у Рахунках-бордеро премій, відповідно до ст. 18 Закону України “Про страхування”, п. 2.11, 3.4.1 Договору, що порушує права перестраховика.

Помилковими є посилання суду першої інстанції на обов’язок надання доказів виконання перестраховиком своїх перестрахових зобов’язань за Договором (сплати перестрахового відшкодування), оскільки страховий випадок може статись у період, коли перестрахова премія не виплачена в повному обсязі, а також не статись взагалі у період дії договору страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв’язку з відсутністю порушення прав та охоронюваних законом інтересів зустрічного позивача.

Отже, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу в розмірі 55178,91 грн.

Крім суми основного боргу позивач за зустрічним позовом просить стягнути на його користь пеню у розмірі 48336,75 грн., три відсотки річних у розмірі 7002,43 грн. та інфляційні в розмірі 31567,12 грн. за період квітень 2006 року – травень 2009 року на підставі ст. 625 ГПК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором, що укладений сторонами, не передбачено нарахування пені за порушення сторонами строків виконання зобов’язання по сплаті частини страхового відшкодування, сплати страхової премії та не встановлено розміру такої пені.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 31567,12 грн. індексу інфляції та 5238,22 грн. 3% річних, а в іншій частині зустрічного позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для зміни та часткового скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 01.04.2010р. підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та зміні в частині задоволених первісних позовних вимог з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010р. у справі № 25/196 змінити в частині первісного позову, виклавши його в цій частині в наступній редакції. 3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (код 31241449, 02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (код 32382598, 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26) 41492 (сорок одна тисяча чотириста дев’яносто дві) грн. 68 коп. основного боргу, 1094 (одна тисяча дев’яносто чотири) грн. 39 коп. три відсотки річних, 9696 (дев’ять тисяч шістсот дев’яносто шість) грн. 26 коп. інфляційних та судові витрати у сумі 522 (п’ятсот двадцять дві) грн. 83 коп.

4.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010р. у справі № 25/196 в частині відмовити у задоволенні зустрічного позову скасувати. 5.          Прийняти в цій частині нове рішення.

6.          Зустрічний позов задовольнити частково.

7.          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (код 32382598, 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (код 31241449, 02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11) 55178 (п’ятдесят п’ять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 91 коп. основного боргу, 5238 (п’ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 22 коп. три відсотки річних, 31567 (тридцять одна тисяча п’ятсот шістдесят сім) грн. 12 коп. інфляційних та судові витрати у сумі 1379 (одна тисяча триста сімдесят дев’ять) грн. 76 коп.

8.          В іншій частині зустрічного позову відмовити.

9.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

10.          Матеріали справи № 25/196 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді