Ухвала суду № 102084792, 14.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-706/10

Провадження № 6/643/399/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Степанюк Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк», подану в особі представника – адвоката Скоробогатого Олександра Васильовича, стягувач - Акціонерне товариство «ВТБ Банк», боржники – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Універсал Банк» в особі представника – адвоката Скоробогатого О.В. звернулося до суду із заявою, в якій просить змінити стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі №2-706/10 за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: замінити стягувача з АТ «ВТБ Банк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Представник заявника Акціонерного товариства «Універсал банк» в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи мається заява представника заявника адвоката Скоробогатого О.В. про розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства «Універсал банк».

Боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання боржників, причини неявки суду не повідомили.

Представник заінтересованої особи Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в судове засідання не з`явився, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час і місцерозгляду заяви, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ураховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи №2-706/10, вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню з таких підстав.

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2011 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 03Ф-ІК-410 від 27.02.2008 у розмірі 757 034 гривень 53 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк сплачений судовий збір при подачі позову до суду у сумі 1700 гривень та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30,00 гривень, а всього 1730 гривень в рівних частках по 865 гривень з кожного. Рішення набрало законної сили 03 серпня 2011 року.

Згідно з довідкою за підписом голови Московського районного суду м. Харкова цивільна справа №2-706/10 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, була знищена за спливом строків зберігання у 2016 році відповідно до Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строку зберігання (наказ ДСА України №22 від 11.02.2010).

Відомостей про те, чи видавались виконавчі листи для пред`явлення вказаного рішення суду для примусового виконання, матеріали справи не містять.

21 жовтня 2020 року між Акціонерним Товариством «ВТБ Банк» та Акціонерним Товариством «Універсал банк» було укладено договір №75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «ВТБ Банк» відступив на користь АТ «Універсал банк» право вимоги, зокрема: за цим договором в порядку та умовах, визначеним цим Договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває право вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1, Додатку №2, додатку №3 до цього договору, надалі - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1, додатку №2, додатку №3 до цього договору, надалі - основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 5 договору №75-РБ про відступлення прав вимоги новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору він отримав від Банку усі наявні в Банку документи, що підтверджують право вимоги до Боржників.

Відтак, АТ «Універсал Банк» взяті на себе забов`язання за договором №75-РБ про відступлення прав вимоги виконав, набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «ВТБ Банк» та зазначені у додатку №1, додатку №2, додатку №3, зокрема до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що у додатку №1 під порядковим номером 68, у додатку №2 під порядковим номером 71, та у додатку №3 під порядковим номером 67.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Докази на підтвердження тих обставин, що боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2010 року виконано, в матеріалах справи відсутні.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її право наступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Варто зазначити, що стаття 55 ЦПК України розміщена в розділі І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" ЦПК України, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 442 ЦПК України розташована в розділі VІ "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 55 ЦПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 442 ЦПК України.

Окрім іншого, питання ро заміну сторони виконавчого провадження слід вирішувати з урахуванням норм «Про виконавче провадження».

Так, частиною першою статті 15 зазначеного Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (п. 5 ч. 1ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій ст. 442 ЦПК України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи наведених вище норм законодавства, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Саме такий правовий висновок викладено викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18) та в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 (провадження №61-45900св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача в даному випадку відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Такий висновок суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 грудня2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження№ 61-20171св18) та у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 (провадження №61-45900св18).

Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва, на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам ст. ст. 512, 514 ЦК України.

З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги заявника АТ "Універсал Банк" про заміну стягувача його правонаступником.

На підставі викладено, керуючись ст. 247, ст. 442 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк», подану в особі представника – адвоката Скоробогатого Олександра Васильовича, стягувач - Акціонерне товариство «ВТБ Банк», боржники – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство «ВТБ Банк» правонаступником - Акціонерним товариством "Універсал Банк" у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих листів, виданих Московським районним судом м. Харкова на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ "ВТБ Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 03Ф-ІК-410 від 27.02.2008 в розмірі 757034,53 гривень та судових витрат у розмірі 1730,00 гривень в рівних частках по 865,00 гривень з кожного.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасники справи:

Заявник: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.

Стягувач: Акціонерне товариство «ВТБ Банк», код ЄДРПОУ: 14359319, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26.

Боржник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання (перебування) АДРЕСА_2 .

Повний текст ухвали складений 20 грудня 2021 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова