Постанова № 10208096, 22.06.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2010 року Справа № 16/13-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Павловського П.П.          

суддів: Мороза В.Ф. (доповідача), Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Аржанухін В.Л., дов. від 11.11.09 р.

від відповідача: не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2010р. у справі № 16/13-10

за позовом приватного підприємства “Нікопромметал”, м. Нікополь, Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, м. Дніпропетровськ

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2010 р. (суддя Загинайко Т.В.) частково задоволено позов щодо стягнення з відповідача 130 736,64 грн. боргу, 15 438,83 грн. пені; 19 187,86 грн. інфляційних нарахувань; 4 557,00 грн. 3% річних із заявлених до стягнення відповідно 27 146, 38 грн. пені; 20020, 30 грн. інфляційних втрат та 4 688,14 грн. 3% річних. Також на підставі п. 4.ч.1. ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним векселя у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з посиланням на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та відмову в позові в повному обсязі. Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято у якості розрахунку за вказаним договором виданий відповідачем простий вексель. Крім того в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України пеня, нарахована та стягнута судом більш ніж за шість місяців від дня строку виконання грошового зобов’язання.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

По справі оголошувалась перерва до 22.06.10 р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору №511081896 від 18.08.2008 р., укладеного між сторонами у справі, позивач зобов’язався поставити відповідачу, а той в свою чергу прийняти та оплатити запасні частини на загальну суму 153 412,32 грн., найменування, номенклатура, якість кількість, строк поставки та ціна яких визначена у специфікації, оформленій у якості додатку до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює оплату протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Згідно п. 7.1 договору за порушення погоджених у п. 4.1 строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до видаткових накладних та довіреностей від 08.09.2008 р. серія ЯПЗ №236602, від 16.09.2008 р. серія ЯПЗ №237524 та від 04.12.2008 р. серія ЯПЗ №237010 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 153 412, 32 грн., зокрема згідно накладних: від 09.09.2008 р. №10 на суму 8080,80 грн.; від 15.09.2008 р. №11 на суму 72 974,4 грн.; від 04.12.2008 р. №13 на суму 72 357,12 грн.

В подальшому сторонами додатковою угодою №1 від 01.11.2008 р. до договору змінено порядок розрахунків та узгоджено, що товар, поставлений до 01.11.2008 р. покупець оплачує у листопаді 2008 р., грудні 2008 р., січні 2009 р., лютому 2009 р. та березні 2009 р. по 20 % вартості товару щомісяця.

На цей час позивачем згідно матеріалів справи було поставлено товар на загальну суму 81 055,20 грн.

Оплату поставленого товару відповідачем було здійснено згідно з банківськими виписками з особового рахунку у розмірі 22 675, 68 грн., у тому числі 8080,80 грн. 28.10.2008 р. та 14 594,88 грн. 01.12.2008 р.

З урахуванням умов оплати, визначеної додатковою угодою №1, відповідач мав оплатити 81 055,20 грн. з розстрочкою на 5 місяців по 16 211,04 грн. щомісяця. Враховуючи здійснені ним оплати у загальному розмірі 22 675, 68 грн., він розрахувався у повному обсязі за листопад та частково за грудень 2008 р. на суму 6 464,64 грн., залишок боргу за цей місяць склав 9 746, 40 грн.

Оскільки поставка згідно видаткової накладної від 04.12.2008 р. №13 на суму 72 357,12 грн. відбулась у грудні 2008 р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови додаткової угоди №1 від 01.11.2008 р. про порядок проведення розрахунків на неї не поширюються, а оплата цього товару має бути здійснена в порядку, передбаченому п. 4.1. протягом 30 календарних днів, тобто до 03.01.2009 р.

Таким чином із 153 412, 32 грн. загальної вартості товару відповідачем оплачено грошовим коштами 22 675, 68 грн., а несплаченими залишились - 130 736,64 грн.

Задовольняючи позов щодо стягнення 130 736,64 грн. боргу за договором №511081896 від 18.08.2008 р. суд першої інстанції не прийняв у якості розрахунку виданий відповідачем простий вексель серії АА 092362 від 21 квітня 2009 р. на суму 130 736,64 грн. з посиланням на відсутність домовленості сторін про можливість здійснення розрахунків за договором з застосуванням векселів, що вимагається ч. 3 ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Такий висновок місцевого суду судова колегія вважає помилковим.

Як вбачається з матеріалів справи зазначений вексель був переданий відповідачем згідно акту приймання-передачі від 21.04.2009 р. Відповідно до цього акту відповідачем передається, а позивачем приймається простий вексель серії АА 092362 від 21 квітня 2009 р. на суму 130 736,64 грн. саме в рахунок оплати за договором №511081896 від 18.08.2008 р. Зазначений акт, який підписаний повноважними представниками сторін, зокрема з боку позивача його директором, а підписи скріплені печатками, у повній мірі та у визначеній законом письмовій формі містить волевиявлення сторін на здійснення розрахунків за договором №511081896 від 18.08.2008 р. із застосуванням векселя та відповідає загальним вимогам, що пред’являються ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.

Відповідно до ст. ч. 3 ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Враховуючи, що розрахунок за поставлений за договором товар відповідачем здійснено шляхом видачі, а позивачем прийняття векселя, що у письмовій формі окремо узгоджено сторонами, судова колегія приходить до висновку про припинення грошових зобов’язань щодо платежу за цим договором та відсутності підстав для задоволення позову про стягнення заявлених 130 736,64 грн. боргу.

Оскільки розрахунок за допомогою векселя був здійснений з порушенням визначених договором строків оплати поставленого товару, вбачаються підстави для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, передбаченої п. 4.1 договору, та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих до моменту припинення грошових зобов’язань, тобто 21.04.2009 р.

При цьому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування пені за порушення строків оплати визначених додатковою угодою №1 від 01.11.2008 р. сум, оскільки п. 7.1. встановлює пеню за порушення узгоджених сторонами у п. 4.1. строків. Відтак пеня може бути застосована за порушення оплати поставленого у грудні товару згідно накладної від 04.12.2008 р. №13 на суму 72 357,12 грн., неоплаченого протягом 30 календарних днів.

З огляду на зазначене пеня за період з 04.01.2009 р. по 21.04.2009 р., нарахована на суму 72357,12 грн. складатиме 5 138,35 грн.; три проценти річних та втрати від інфляції, нараховані з урахування строків оплат, визначених додатковою угодою відповідно до кожної з прострочених сум, а також на суму 72357,12 грн. за період з 04.01.2009 р. по 21.04.2009 р. складатимуть 912,43 грн. та 6 799,91 грн. відповідно.

Щодо посилань відповідача на обмеження нарахування пені згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячним строком від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то період нарахування пені (з 04.01.2009 р. по 21.04.2009 р.) цього строку не перевищує.

Враховуючи, що позивачем подано заяву відмову від позову в частині вимог про визнання недійсним векселя серії АА 092362 від 21 квітня 2009 р., а порушення прав та охоронюваних інтересів інших осіб такою відмовою не встановлено, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За викладеного рішення суду першої інстанції на підставі ст. 104 ГПК України підлягає зміні в частині стягнення 130 736,64 грн. боргу, 15 438,83 грн. пені; 19 187,86 грн. інфляційних нарахувань та 4 557,00 грн. 3% річних з частковим задоволенням позову у цій частині: щодо стягнення 5 138,35 грн. пені; 6 799,91 грн. втрат від інфляції та 912,43 грн. трьох процентів річних.

Судові витрати по справі, у тому числі у вигляді сплати держмита за подання апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України підлягають перерозподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Враховуючи, що позивачу за подання позову державне мито підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 128, 51 грн. пропорційному задоволеним вимогам, а відповідачу за подання апеляційної скарги має бути відшкодовано за рахунок позивача 785, 35 грн. державного мита, сума державного мита, що стягується з позивача на користь відповідача складає 656,84 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, суд –

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” задовольнити частково.

Змінити другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2010р. у справі № 16/13-10, зазначивши:

“Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (49081 м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. №21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь приватного підприємства “Нікопромметал” (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Краснодонська, буд.74, код ЄДРПОУ 35312336) 5138,35 грн. пені; 6 799,91 грн. інфляційних нарахувань; 912, 43 грн. 3% річних; 16,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з приватного підприємства “Нікопромметал” (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Краснодонська, буд.74, код ЄДРПОУ 35312336) на користь відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (49081 м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. №21, код ЄДРПОУ 05393116) 656,84 грн. грн. витрат на сплату держмита.”

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2010р. у справі № 16/13-10 залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П.Павловський

Судді                                         В.Ф. Мороз

                                                   Т.Г.Стрелець          

30.06.2010р.