Рішення № 10207991, 22.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №09/1064

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача Тулаінової І.А. за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 НОМЕР_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Донецький булочно-кондитерський комбінат", м. Донецьк до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси про стягнення 132674,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача залишок заборгованості з оплати за поставлений товар в сумі 128571,89 грн., пеню за прострочення оплати в сумі 3579,04 грн., три проценти річних в сумі 523,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 січня 2010 року сторони уклали договір №142, на виконання умов якого позивач поставив товар, однак в порушення умов договору позивач частково розрахувався за отриману продукцію.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні :

- представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити повністю;

- відповідач визнав основну суму боргу, пояснив, що заборгованість виникла не з його вини, а внаслідок невиконання рішень та вироків суду, які надав; при цьому зазначив, що він своєчасно звертався до суду, а також до правоохоронних органів з відповідними заявами про стягнення боргів на його користь, судами присуджено на його користь боргу на суму більше 100 тисяч гривень, але внаслідок бездіяльності виконавчої служби, яка також оскаржена, з 2006 року жодне судове рішення не виконане; це призвело до скрутного фінансового стану, неможливості виконання своїх власних зобовязань, тому просив не застосовувати до нього штрафні санкції.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

02 січня 2010 року сторони уклали договір №142 (далі Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобовязався виготовлювати та передавати, а покупець (відповідач у справі) приймати та оплачувати бубличні та інші вироби згідно зроблених замовлень.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціни на поставлену продукцію вказуються в товарно-транспортних накладних.

У п. 5.2. Договору сторони встановили, що покупець зобовязаний сплатити вартість замовленої продукції на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту її отримання, оплата здійснюється на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 6.3. Договору за порушення строку оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості несплаченої в строк продукції за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов договору позивач поставив продукцію на загальну суму 185765,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск хлібобулочних виробів від 10 березня 2010 року серії №493 на суму 79740,52 грн., від 31 березня 2010 року серія № 1117 на суму 106024,48 грн.

Відповідач неналежним чином виконував договірні зобовязання з оплати за товар, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 21.05.2010 року в сумі 128571,89 грн., яка підтверджена актом звірки, виписками банку та визнається відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення коштів за поставлену продукцію, пені та трьох процентів річних за прострочення виконання грошових зобовязань по договору.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобовязань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою суд вважає договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар, однак у встановлений договором строк не здійснив обумовлені договором платежі.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 128571,89 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором передбачено, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості несплаченої в строк продукції за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 6.3. Договору).

Позивач нарахував відповідачу пеню, обмеживши її подвійною обліковою ставкою НБУ, за період прострочення з 24 березня 2010 по 21.05.2010, що становить 3579,04 грн.

З огляду на доводи відповідача, які ним належно підтверджені і заслуговують на увагу, суд вважає можливим застосувати відповідно до ст.233 ГК України зменшення розміру пені на 80%. При цьому суд враховує ступінь виконання зобовязань відповідачем, майновий стан та інтереси обох сторін. Отже, до стягнення сума пені становить 715,80 грн..

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже позивач обґрунтовано нарахував три проценти річних на підставі ст.625 ЦК України за весь період прострочення з 24.03.2010 по 21.05.2010, що становить 523,75 грн. Розрахунок позивача обґрунтований.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 128571,89 грн. основного боргу, 715,80 грн. пені, 523,75 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1326,75 грн. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1562,75 грн.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь відкритого акціонерного товариства "Донецький булочно-кондитерський комбінат", м. Донецьк, вул. Кобозева, буд. 5, ідентифікаційний код 00374545 128571,89 грн. основного боргу, 715,80 грн. пені, 523,75 грн. три проценти річних, а також 1562,75 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено та підписано 25 червня 2010 року.