Рішення № 10207963, 22.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р.                                                   Справа №01/1014

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача –Кузьменко А.В. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Рехау”, смт. Чабани, Києво-Святошинського району, Київської області

до приватного підприємства “Мангуст”, смт. Лисянка, Лисянського району, Черкаської області

про стягнення 6252 грн. 39 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рехау” звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства “Мангуст” боргу за поставлений товар в сумі 5192 грн. 66 коп., 851 грн. 60 коп. інфляційних донарахувань та 208 грн. 13 коп. трьох процентів річних.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою він просить сягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 5192 грн. 66 коп. та 31 грн. 58 коп. трьох процентів річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач свого представника в судове засідання вдруге не направив, доказів поважності причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Рехау” 09 жовтня 2008 року приватному підприємству “Мангуст” було поставлено товар на загальну суму 7577 грн. 32 коп.

Замовлення було підтверджене шляхом виставлення рахунку-фактури СФ №810391189 від 26 вересня 2008 року, а товар відвантажений по видатковій накладній РН №81022365 на підставі довіреності ЯПА №726153 від 08 жовтня 2008 року.

Відповідач частково сплатив за товар 2384 грн. 66 коп.: 1384 грн. 66 коп. 17 жовтня 2008 року та 1000 грн. 00 коп. 10 листопада 2008 року, що також підтверджується довідкою банківської установи від 01 червня 2010 року №01/ВП.

З огляду на вищевказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 5192 грн. 66 коп. у примусовому порядку.

12 березня 2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 10 березня 2010 року №052-В про сплату боргу за товар. Остання відповідачем отримана 18 березня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, позивачем, з урахуванням уточнення позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 31 грн. 58 коп. –трьох процентів річних від простроченої суми за період з 26 березня 2010 року по 08 червня 2010 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Як встановлено ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України) допускається укладення господарських договорів шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          З огляду на вищевказане, між сторонами укладено усний договір, який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 5192 грн. 66 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Розрахунки трьох процентів річних позивачем вчинені вірно та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 102 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства “Мангуст”, вул. Червоноармійська, 2, смт. Лисянка, Лисянського району, Черкаської області, код 32089865 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Рехау”, вул. Ковпака, 17, кв. 3-4, м. Київ, р/р 26003000538000 в АТ “Каліон Банк Україна”, МФО 300379, код 32108814: 5192 грн. 66 коп. боргу, 31 грн. 58 коп. трьох процентів річних, 102 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Чевгуз