Рішення № 10207604, 15.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р. Справа № 55/94-10

вх. № 4353/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - Шовкова О.І

розглянувши справу за позовом Міністерства оборони України м. Київ

до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 584200,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків, 571862,37 грн. заборгованості, 4054, 42 грн. 3% ірчних, 8284,20 грн. інфляційних збитків та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 4/24П-2008/580дп/1769/ВП-2008 від 10.11.08 р.не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 червня 2010 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у нього рахується заборгованість перед позивачем у сумі 571862,37 грн., та зазначив, що даний борг не було погашено через складну фінансово- господарську ситуацію.

В судовому засіданні 07 червня 2010 р. було оголошено перерву до 15 червня 2010 р.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнавав.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

10 листопада 2008 р. між Міністерством оборони України м. Київ(позивач) та Державним підприємством "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків(відповідач) був укладений договір № 4/24П-2008/58оДП/1769/ВП-2008 року, у відповідності до умов якого позивач приймає на себе зобов"язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 85 надання замовнику послуг з контролю якості та приймання продукції згідно з Переліком продукції, яка підлягає контролю якості та прийманню позивачем відповідно до вимог нормативно- технічної документації та інших умов, вказаних у договорах на постачання продукції, а відповідач, в свою чергу, зобов"язується оплатити вказані послуги. Пунктом 3.4 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом проведення попередньої оплати або у 30-ти денний термін після затвердження сторонами акту про надання послуг з контролю якості та приймання продукції.

Сторони до договору уклали протокол розбіжностей № 4, відповідно до якого п.8.1 викладений в наступний редакції: "Договір діє з дати набрання ним чинності до 01.03.10 р. " .

На виконання умов вказаного договору позивачем було надано відповідачеві послуги на загальну суму 571862,37 грн., що підтверджується актами № 4 від 02.12.09 р. та № 5 від 12.01.10 р., які підписані обома сторонами.

Як вже було вищезазначено, сторони у договорі чітко визначили строк оплати послуг- у 30-ти денний термін після затвердження сторонами акту про надання псолуг з контролю якості та приймання продукції.

Проте відповідач послуги прийняв, але за них не розрахувався.

Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 571862,37 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач прийняв послуги, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі – 571862,37 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 4054,42 грн. річних та 8284,20 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню як правомірні(розрахунки перевірені судом).

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків(61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р № 260093013373 в АКБ "Золоті Ворота" м. Харків, МФО 351931) на користь Міністерства оборони України м. Київ(03168, м. Київ, про-т Повітрофлотський, 6, р/р № 35229192003192 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код 00034022) 571862,37 грн. заборгованості, 4054, 42 грн. 3% річних, 8284,20 грн. інфляційних збитків, 5842 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 16 червня 2010 року.