Рішення № 10207588, 08.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 53/22-10 (н.р. 11/63-08)

вх. номер 3382/1-53

Суддя Господарського суду Харківської області

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з’явився

3-я особа - Марченко С.О. дов. від 18.03.10 року

розглянувши матеріали справи за позовом: ЗАТ "Ліхачівська меблева фабрика", м. Харків

до Берекська сільська рада Первомайського району Харківської області с. Берека

3-я особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.06.2008 року було задоволено позовні вимоги та визнано право власності на нежитлову будівлю літ. „А-1” загальною площею 2546,40 кв. м. з функціональним призначенням „Цех з виробництва меблів”, нежитлову будівлю літ. „Б-1” загальною площею 16,60 кв. м. з функціональним призначенням „Насосна”, нежитлову будівлю літ. „В-1” загальною площею 24,90 кв. м. з функціональним призначенням „Вбиральня”, нежитлову будівлю літ. „Д-1” загальною площею 18,70 кв. м. з функціональним призначенням „Автозаправка”, нежитлову будівлю літ. „Г-1” загальною площею 1968,90 кв. м. з функціональним призначенням „Цех з виробництва меблів”, нежитлову будівлю літ. „Л-2” загальною площею 396,30 кв. м. з функціональним призначенням „Виробниче приміщення”, що розташовані за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Берека, вул. Корнєва, 179 за закритим акціонерним товариством „Л.М.Ф.” (адреса: 64110, Харківська область, Первомайський район, с. Берека, вул. Корнєва, 179, код ЄДРПОУ 25464410).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2010 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з’явились, витребуваних судом документів не надали, про час та місце слухання справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні надав до суду письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі з мотивів викладених у поясненні та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Термін розгляду справи №53/22-10 закінчується 08.06.2010 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника 3-ї особи, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Л.М.Ф.» здійснило будівництво нежитлових приміщень літ. «А-1», загальною площею 2546,40 кв.м.; літ. «Б-1», загальною площею 16,60 кв.м.; літ. «В-1»загальною площею 24,90 кв.м.; літ. «Д-1», загальною площею 18,70 кв.м.; літ. «Г-1», загальною площею 1968,90 кв.м.; літ. «Л-2», загальною площею 396,30 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Корнєва, 179, с. Берека, Первомайський район, Харківська область.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріали господарської справи не містять будь-яких даних про оспорювання права власності відповідачем або невизнання цього права іншими особами. Навпаки, матеріали справи свідчать про відсутність предмета спору про право власності, а сам позов направлений не на визнання права як такого, а на незаконне, в обхід встановленого порядку, узаконення самочинно збудованого майна.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як випливає зі змісту та структури ч. 2 ст. 331 ЦК України, у випадку наявності певних обставин для набуття права власності на нову річ, заінтересована в цьому особа, повинна дотримуватися передбачених законом умов. Це свідчить про встановлення цивільним кодексом України спеціального режиму правового регулювання відносин у сфері набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Згідно ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт, який надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, вважається самовільним будівництвом. Відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області (далі - інспекція ДАБК) не надавався.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ № 923 від 08.10.2008 року, прийняття в експлуатацію полягає у підтвердженні готовності об'єкту нового будівництва та реконструкції до експлуатації. Даний факт - готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі інспекцією ДАБК сертифікату про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Вказаний документ 3-ю особою не видавався

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Рішення виготовлено та підписано 08.06.2010 року.