Рішення № 10206676, 29.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.10                                                                                           Справа№ 24/73

За позовом: Приватного підприємства „Львівський дистриб’ютор”, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сім Сервіс”, с.Малехів Жовківського району Львівської області

Про стягнення 10 382,06грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Чорний Т.З. - представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 10382,06грн., в т.ч.: 7986,20грн. основного боргу та 2395,86грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.10.2009 року сторонами укладено договір купівлі-продажу №08-00227, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачу у власність товар (продукти харчування), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити протягом 7 календарних після отримання (п.5.1 договору).

На виконання умов договору в листопаді і грудні 2009р. позивач поставив відповідачу товар, за який останній розрахувався частково, заборгованість становить 7986,20грн.

Крім того, на підставі п. 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 2395,86грн., який нарахований в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

Ухвалою суду від 25.05.2010року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.06.2010року.

В судове засідання 15.06.2010року відповідач явку представника не забезпечив. Ухвала суду, яка надіслана на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві 80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Нова,20а, повернена суду з відміткою відділення зв’язку про те, що адресат змінив адресу.

Однак, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та довідки Головного управління статистики у Львівській області місцезнаходженням відповідача є: Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Нова,20А.

Представник позивача повідомив, що відповідач фактично знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 208а.

Згідно з ухвалою суду від 15.06.2010року розгляд справи був відкладений на 29.06.2010року, ухвалу суду надіслано на фактичну адресу відповідача.

Відповідач явку представника в судове засідання 29.06.2010р.не забезпечив, ухвала суду, надіслана на фактичне місцезнаходження відповідача, також повернена суду з відміткою відділення зв’язку , що адресат змінив адресу.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

19.10.2009 року сторонами укладено договір купівлі-продажу №08-00227, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачу у власність товар (продукти харчування), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.

На виконання умов договору, за період 19.10.2009року по 14.12.2009 року, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 20118,48грн., що підтверджується поданими суду товарно-транспортними накладними, підписаними представником відповідача і скріпленими штампом відповідача, а саме:

- №000005994 від 19.10.2009року на суму 10132,19грн.;

- №000005651 від 05.11.2009року на суму 977,72грн.;

- №000008310 від 19.11.2009року на суму 585,10грн.;

- №000008440 від 25.11.2009року на суму 991,68грн.;

- №000008667 від 03.12.2009року на суму 130,32грн.;

- №000008646 від 03.12.2009року на суму 1921,40грн.;

- №000008934 від 14.12.2009року на суму 5380,07грн.

Термін оплати товару, встановлено сторонами в п.5.1 договору –протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

Взяті на себе зобов’язання відповідач виконав частково, сплатив позивачеві суму 12132,28грн., що підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта за 19.10.2009 року та за 22.01.2010 року.

Відтак, заборгованість відповідача становить 7986,20грн. (20118,48 –12132,28).

Доказів сплати вказаної суми боргу суду не подано.

Крім того, на підставі п. 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 2395,86грн., який нарахований в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

Розрахунок штрафу доданий до позовної заяви.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачеві товару за період з 19.10.2009року по 14.12.2009 року на загальну суму 20118,48грн., який підлягав оплаті протягом 7 календарних днів з дати поставки товару. Відповідач оплатив товар частково в сумі 12132,28грн., заборгованість становить 7986,20грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 7986,20грн. основного боргу законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення штрафу в сумі 2395,86грн. позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки виконання грошового зобов’язання забезпечується пенею, яка підлягає стягненню з боржника у разі прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Чинним законодавством не передбачено стягнення штрафу в розмірі 30% за невиконання грошового зобов’язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що умови договору (п.7.4) про стягнення штрафу в розмірі 30% за прострочення оплати товару суперечать законодавству, тому не можуть застосовуватись.

Договором (п.7.1) передбачено сплату пені за прострочення оплати товару, однак пеня не заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сім Сервіс”, ідентифікаційний код 35988462, юр. адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Нова,20А, фактична адреса: м. Львів, вул. Зелена, 208 А, на користь приватного підприємства „Львівський дистриб’ютор”, ідентифікаційний код 30162780, адреса: 79000, м.Львів, пл.Маланюка,3, - 7986,20грн. основного боргу, 79,86грн. державного мита та 181,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя