Рішення № 10206674, 29.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.10                                                                                           Справа№ 24/74

За позовом: Приватного підприємства „Львівський дистриб’ютор”, м.Львів

До відповідача: Фізичної особи –підприємця Скотяк Тараса Борисовича, м.Сколе

Про стягнення 885,36грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Чорний Т.З. - представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 885,36грн., в т.ч.: 681,05грн. основного боргу та 204,31грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.07.2009 року сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачу у власність товар (продукти харчування), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити протягом 7 календарних після отримання (п.5.1 договору).

На виконання умов договору 07.08.2009року та 21.08.2009 року позивач відвантажив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково, заборгованість становить 681,05грн.

Крім того, на підставі п. 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 204,31грн.,нарахований в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судові засідання 15.06.2010року та 29.06.2010 року не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 02.06.2010року та 18.06.2010року поштових відправлень за №4735031 та №4741589.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

23.07.2009 року сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачу у власність товар (продукти харчування), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов договору за період 24.07.2009року по 21.08.2009 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 2381,05грн., що підтверджується поданими суду товарно-транспортними накладними, а саме:

- №000005305 від 24.07.2009року на суму 1068,76грн.;

- №000005650 від 07.08.2009року на суму 348,33грн.;

- №000005651 від 07.08.2009року на суму 697,86грн.;

- №000005994 від 21.08.2009року на суму 78,24грн.;

- №000005995 від 21.08.2009року на суму 187,86грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується його підписом на вищевказаних товарно-транспортних накладних, скріпленим печаткою.

Термін оплати товару встановлено сторонами в п.5.1 договору –протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

Взяті на себе зобов’язання відповідач виконав частково, оплатив товар в сумі 1700,00грн., що підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта за 03.11.2009 року та за 14.12.2009 року (виписки банку додані до матеріалів справи).

Відтак, заборгованість відповідача становить 681,05грн. (2381,05 –1700,00).

Доказів сплати вказаної суми боргу суду не подано.

Крім того, на підставі п. 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 204,31грн., який нарахований в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

Розрахунок штрафу доданий до позовної заяви.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано ( п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачеві товару за період з 24.07.2009року по 21.08.2009 року на загальну суму 2381,05грн., який підлягав оплаті упродовж 7 календарних днів з моменту отримання. Відповідач оплатив товар частково в сумі 1700,00грн., заборгованість становить 681,05грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 681,05грн. основного боргу законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення штрафу в сумі 204,31грн. позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки згідно з чинним законодавством виконання грошового зобов’язання забезпечується пенею, яка підлягає стягненню з боржника у разі прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Чинним законодавством не передбачено стягнення штрафу в розмірі 30% за невиконання грошового зобов’язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що умови договору (п.7.4) про стягнення штрафу врозмірі 30% від суми боргу за прострочення оплати товару суперечать законодавству, тому не можуть застосовуватись.

Слід зазначити, що договором (п.7.1) передбачено сплату пені за прострочення оплати товару, однак пеня не заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи –підприємця Скотяк Тараса Борисовича, ідентифікаційний номер 3094509530, адреса: 82600, Львівська область, Сколівський район, м.Сколе, вул.Калнишевського,32А, на користь приватного підприємства „Львівський дистриб’ютор”, ідентифікаційний код 30162780, адреса: 79000, м.Львів, пл.Маланюка,3, - 681,05грн. основного боргу, 78,48грн. державного мита та 181,60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя