Рішення № 10206262, 29.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/18629.06.10 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АБС»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва»

простягнення 719688,56 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Калюжна К.П. (довіреність від 14.05.2010 року)

від відповідача:представник М’ялук О.П. (довіреність від 30.09.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство обмеженою відповідальністю «АБС»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва»заборгованості за договором №15 від 29.04.2008 року в розмірі 719688,56 грн. (у тому числі 634460,56 грн. основного боргу; 85228,00 грн. пені). Позов обґрунтований тим, що Відповідач не здійснив поставку оплаченої продукції у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року порушено провадження у справі №23/186 та призначено її розгляд на 27.04.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача 25.05.2010 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки Відповідачем частково повернуто авансовий платіж на суму 30 000,00 гривень.

Представник Відповідача надав суду відзив, яким визнав борг, але заперечив проти стягнення пені.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.06.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №15 від 29.04.2008 року, відповідно до якого Відповідач зобов'язався, зокрема поставити на будівельний майданчик Позивача будівельне обладнання та конструкції, а Позивач - прийняти та оплатити їх вартість.

Пунктом 4.1 договору №15 від 29.04.2008 року сторони погодили, що загальна вартість продукції складає 1704560,00 гривень.

Відповідно до пункту 5.1.1 Позивач перераховує на розрахунковий рахунок Відповідача аванс у розмірі 70% від загальної вартості продукції в сумі 1193192,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору. Другий аванс у розмірі 25 % від загальної вартості продукції в сумі 426140,00 грн. Позивач перераховує протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення Відповідача про готовність продукції до відправки, кінцевий розрахунок –через п’ять банківських днів після поставки останньої партії продукції.

На виконання договору №15 від 29.04.2008 року Позивачем було перераховано Відповідачу авансовий платіж у розмірі 1704560,00 грн. (належним чином завірені копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи).

Згідно пункту 3.2 договору №15 від 29.04.2008 року закінчення постачання продукції передбачено через чотирнадцять тижнів з моменту передплати. Останній платіж попередньої оплати перераховано Відповідачу платіжним дорученням №213 від 10.11.2008 року. Таким чином, поставка продукції повинна була бути здійснена до 15.02.2009 року.

Всупереч договірним умовам Відповідач поставив Позивачу продукцію частково на суму 1070099,44 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні. Відповідач частково повернув Позивачу попередню оплату у розмірі 30000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою наданою Позивачем.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором №15 від 29.04.2008 року становить 604460,56 гривень.

Згідно частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи свідчать, що Позивач 20.01.2010 року надсилав на адресу Відповідача вимогу про повернення грошових коштів в сумі 634460,56 грн. на яку Відповідач не надав відповіді та не повернув кошти у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі та у строки встановлені пунктом 3.2 договору №15 від 29.04.2008 року в частині своєчасної поставки продукції. Таким чином, вимога про повернення попередньої оплати підлягає задоволенню у розмірі 604460,56 грн.

У відповідності зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав своє зобов’язання у строк, встановлений договором (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов’язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 8.1 договору №15 від 29.04.2008 року за прострочення виготовлення та поставки продукції Відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,2 % від суми недопоставленої продукції, за кожень день прострочення, починаючи з сьомого календарного дня але не більше 5% від загальної вартості договору.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення пені за період з 16.02.2009 року по 13.08.2009 року. Оскільки нарахування пені обмежене розміром не більше 5% від суми договору, то Позивач просить стягнути з Відповідача 85228,00 грн. пені.

Відповідач надав суду клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки Позивач звернувся до суду 17.03.2010 року, то з урахуванням строку позовної давності має право на нарахування пені у період з 17.03.2010 року по 21.08.2010 року. Розмір пені за зазначений період становить 200489,54 гривень. Оскільки пунктом 8.1 договору розмір пені обмежено сумою не більше 5% від суми договору, а саме 85228,00 грн., суд погоджується із розрахунком Позивача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені такими, що підлягають задоволенню.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «АБС»до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва»підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва» (03680, м. Київ, вул. Освіти, 4, ідентифікаційний код 32820849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АБС»(03142, м. Київ, пр-т. Академіка Палладіна, 32, к.405, ідентифікаційний код 32773863) 604460,56 грн. (шістсот чотири тисячі чотириста шістдесят гривень 56 копійок) основного боргу; 85228,00 грн. (вісімдесят п’ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 00 копійок) пені; 7196,90 грн. (сім тисяч сто дев’яносто шість гривень 90 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 29.06.2010 року.