Рішення № 10206248, 14.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/3714.05.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлізинг"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 4 187 453,46 грн. Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                    Шаблій Ю.В., довіреність б/н від 15.03.2010 р.

від відповідача          не з’явився

У судовому засіданні 14.05.2010 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестлізинг" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 3492 029,41 грн. основного боргу, 265 499,52 грн. пені та 172 116,33 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 35 від 06.08.2008 р.

Ухвалою суду від 01.03.2010 р. порушено провадження у справі № 54/37, розгляд справи призначено на 14.04.2010 р.

Разом із позовними вимогами позивачем заявлено про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

14.04.2010 р. через відділ діловодства суду позивачем подано доповнення до позовної заяви, яким позивач збільшив позовні вимоги до 4 187 453,46 грн. і просив стягнути з відповідача 3 692 115,38 грн. основного боргу, 323 221,75 грн. пені та 172 116,33 грн. штрафу. Заява прийнята судом до розгляду.

Представником позивача у судовому засіданні 14.04.2010 р. подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 14.04.2010 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 14.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 14.05.2010 р.

У судове засідання 14.05.2010 р. представник відповідача не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2008 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестлізинг" та Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" був укладений договір фінансового лізингу № 35, за умовами якого позивач, як лізингодавець, зобов’язався набути у власність вказане у договорі майно (предмет лізингу) у визначеного сторонами продавця (постачальника) і передати предмет лізингу у користування відповідачу, як лізингоодержувачу, на визначений договором строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1.1. договору).

Зазначений          договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 2.5. договору датою передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта приймання-передачі майна у фінансовий лізинг.

30.09.2008 р. сторонами підписано акт здачі-прийняття майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв майно, обумовлене п. 1.1. договору. Вартість переданого майна складає 6144692,50 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як передбачено п. 4.1. договору в редакції, затвердженій додатковою угодою про внесення змін в договір фінансового лізингу від 30.04.2009 р., лізингоодержувач щомісяця (якщо інша періодичність не передбачена Графіком лізингових платежів) сплачує лізингодавцю лізингові платежі у сумі, визначеній у Графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору) з коректуванням на зміну офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України для долара США на дату виставлення рахунку. Сторони також домовились, що сума, на яку змінився лізинговий платіж, відноситься на комісію лізингодавця і лізинговий платіж підлягає додатковому збільшенню на суму ПДВ на комісію у випадках, передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Таким чином, сума комісії, що перевищує вказану суму, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. договору сплата лізингових платежів здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця, за який сплачується лізинговий платіж.

Графік внесення платежів був погоджений сторонами у додатку № 2 до договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

Додатковою угодою про внесення змін до договору фінансового лізингу від 30.09.2008 р. сторони внесли зміни до Графіку лізингових платежів та виклали його у новій редакції.

Як стверджує позивач, відповідач несвоєчасно сплатив лізинговий платіж за березень 2009 р., частково сплатив лізинговий платіж за квітень 2009 р. і не сплатив лізингові платежі з травня 2009 р. по квітень 2010 р. на підставі виставлених позивачем рахунків, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно з уточненим розрахунком позивача сума заборгованості по лізинговим платежам становить 3 692 115,38 грн. Відповідач не надав доказів повної сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач просить стягнути з відповідача 323 221,75 грн. пені та 172 116,33 грн. штрафу, посилаючись в обґрунтування вказаних вимог на п.п. 9.3., 9.4. договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 323 221,75 грн., а позовні вимоги про стягнення штрафу –у розмірі 172 116,33 грн. за розрахунками позивача.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не надав доказів внесення лізингових платежів у встановленому договором порядку та розмірах і не навів підстав для звільнення від обов’язку вносити платежі за користуванням предметом лізингу.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 4 187 453,46 грн.

Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство "Мостобуд" було реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Мостобуд", яке є правонаступником майнових прав та обов’язків ВАТ "Мостобуд". На підтвердження зазначеного позивачем було надано статут ПАТ "Мостобуд", Свідоцтво про державну реєстрацію ПАТ "Мостобуд" та довідку АА № 345502 з ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство "Мостобуд" підлягає заміні його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Мостобуд".

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ідентифікаційний код 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлізинг" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, ідентифікаційний код 35379237) 3 692 115 (три мільйони шістсот дев’яносто дві тисячі сто п’ятнадцять) гривень 38 коп. основного боргу, 323 221(триста двадцять три тисячі двісті двадцять одну) гривню 75 коп. пені, 172 116 (сто сімдесят дві тисячі сто шістнадцять) гривень 33 коп. штрафу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 30.06.2010 р.