Рішення № 10206245, 15.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/4915.04.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» До відповідача          Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Про                               стягнення 9595914,45 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача           Цурка Н.О. (за дов.)

від відповідача           Слюсар С.А. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до відкритого акціонерного товариства «Київводоканал»про стягнення 7766629,71 грн. за договором № 116 від 10.01.1991 р., а саме: 6878990,66 грн. основного боргу, 343949,53 грн. штрафу, 470370,02 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 73319,5 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надану електричну енергію за вказаним вище договором за період з 01.01.2007 р. по 01.12.2007 р..

Ухвалою суду від 21.01.2008 було порушено провадження у справі № 6/49.

У поданому суду відзиві відповідач вимоги відхилив.

Серед іншого відповідач зазначив, що звіти про використану активну електроенергію, на які позивач посилається в обґрунтування вимог, підписано не уповноваженою особою, а саме: головним енергетиком управління експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій департаменту експлуатації водопровідного господарства відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Під час розгляду справи з метою встановлення факту правильності нарахування позивачем сум основного боргу представник відповідача заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 15.05.2008 р. було призначено по даній справі судово-економічну експертизу. Провадження у справі було зупинено до отримання висновку експерта.

21.01.2009 р. матеріали справи з висновком експерта було повернуто на адресу суду. Розгляд справи було призначено на 12.02.2009 р..

Під час розгляду справи представником позивача було подано заяву про зміну розміру позовних вимог. Зокрема позивач зменшив розмір позовних вимог в частині сплати основного боргу, штрафу та інфляційної складової боргу і просить стягнути 5878990,66 грн. основного боргу, штраф у розмірі 293949,53 грн. та 2152633,64 грн. інфляційної складової боргу. Розмір вимог про стягнення трьох відсотків річних було збільшено до 307775,48 грн.

Висновком № 8381 від 19.12.2008 р. судово-економічної експертизи, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пилипенком В.В., було надано висновки щодо документального підтвердження споживання відповідачем електричної енергії в період січень-червень 2007 року, однак висновків щодо документального підтвердження споживання останнім електричної енергії в період липень-листопад 2007 року надано не було.

Оскільки висновок № 8381 від 19.12.2008 р. викликав сумніви в його повноті та правильності, судом призначено повторну судову експертизу і доручено її проведення іншому судовому експерту.

Ухвалою від 23.02.2009 р. провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено.

Матеріали справи повернуто до суду з висновком експерта.

Ухвалою суду від 24.12.2009 р. провадження у справі поновлено, розгляд останньої призначено на 11.02.2010 р..

Ухвалою суду від 11.02.2010 р. розгляд справи відкладено до 11.03.2010 р..

В зв’язку з необхідністю витребування від сторін доказів, потрібних для вирішення спору по суті розгляд справи було відкладено до 15.04.2010 р..

До прийняття рішення по справі позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача 9595914,45 грн., а саме: 5878990,66 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію у період з 01.01.2007 р. по 01.02.2009 р., 293949,53 грн. штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків, 2924332,91 грн. інфляційної складової боргу та три проценти річних в розмірі 498641,35 грн.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.01.1991 р. між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго»(енергопостачальною організацією), правонаступником якого є позивач, та Дніпровською водопровідною станцією (абонентом), правонаступником якої є відповідач, було укладено договір № 116 на користування електричною енергією (далі –Договір).

Відповідно до умов п.п. 2.1, 4.1 Договору позивач зобов’язався відпустити відповідачу електричну енергію як промислову продукцію, а відповідач зобов’язався оплачувати використану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених в договорі.

Пунктом 4.2 Договору передбачено для визначення величини відпущеної і спожитої електричної енергії абонент зобов'язується знімати та представляти за встановленою формою енергопостачальній організації показники розрахункових електролічильників та електролічильників субабонентів.

Згідно з п. 17 Договору останній укладається строком до 31.12.1991 р., вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від Договору або про його перегляд.

Відповідно до додатку № 4 до Договору оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється наступним чином: розрахунковий період починається і закінчується в 00-00 годин 1-го числа кожного місяця (п. 1). Щомісячно 28 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до енергопостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період (додаток 9) і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач подає звірений акт звірки розрахунків за попередній період (п. 2). Електропостачальна організація може самостійно знімати показники електролічильників та надавати споживачеві для оплати платіжні документи, рахунки для оплати (п. 3). У випадку неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін або неможливості зняття показань електропостачальною організацією, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим споживанням не може перевищувати один місяць, після чого розрахунок споживаної електроенергії здійснюється електропостачальною організацією за договірною потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до подання споживачем показань електролічильників (або до надання можливості зняття показань електропостачальною організацією) без наступного перерахунку (п. 4). При наявності у споживача субспоживачів плата за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності (при перевищенні їх самим споживачем або його субспоживачів) нараховується та пред'являється для оплати споживачу (п. 5).

Згідно з додатком № 5 до Договору від 13.06.2001 р. споживачем здійснюється плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії.

Відповідно до актів приймання передачі товарної продукції та звітів про використану електричну енергію, наданих в матеріали справи, у період з 01.01.2007 р. по 01.12.2007 р. електропостачальна організація надала споживачу електричної енергії на загальну суму 15574525,86 грн., з яких активної на суму 15509351,92 грн., реактивної на суму 65173,94 грн. У свою чергу, відповідач оплатив електричну енергію на суму 9657274,27 грн., залишивши за собою заборгованість в сумі 5878990,66 грн.

Позивачем щомісячно надавались відповідачу рахунки-фактури з вимогою провести оплату за договірну величину споживання електричної енергії за наступний місяць. Крім того, в кінці місяця позивачем складались акти звірки взаєморозрахунків за спожиту електроенергію та надавались відповідачу. Відповідно до п. 3 додатку 4 до Договору відповідач зобов’язаний був провести оплату у розрахунковому періоді до 25 числа.

17.05.2007 р. позивач направив відповідачу лист-вимогу № 048-051-7253 з вимогою сплатити борг в сумі 15675266,40 грн., отриману відповідачем 17.05.2007 р..

Суд погоджується з висновком експерта (висновок № 3341/5931 додаткової комісійної судово-економічної експертизи від 06.11.2009 р.), що між сторонами відсутні розбіжності щодо відпущеної за період з 01.01.2007 р. по 01.12.2007 р. (включно) позивачем відповідачеві електричної енергії в кількості 49862594,76 кВт/год. (копії звітів про використану електричну енергію знаходяться в матеріалах справи) вартістю на загальну суму 15509351,94 грн., яка була частково в розмірі 9657274,27 грн. оплачена.

Оскільки експертом не було враховано обов’язок споживача оплачувати реактивну енергію, а розбіжність між розрахунком, наданими позивачем, та висновком експерта дорівнює саме вартості реактивної енергії, суд вважає, що до стягнення підлягає розрахована позивачем заборгованість в розмірі 5878990,66 грн.

Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач належним чином свої зобов’язань перед позивачем за Договором у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5878990,66 грн. належним чином доведений та документально підтверджений.

Відповідачем обсяг використаної електроенергії, а також суму надходжень коштів за використану електроенергію не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5.5 Договору абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну або часткову відмову від оплату сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5 відсотків суми, оплату якої затримано.

Штраф підлягає стягненню в сумі 293949,533 грн.

У той же час, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, який судом приймається як вірний, інфляційна складова боргу складає 2924332,91 грн., три відсотки річних складають 498641,35 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 5878990,66 грн. основного боргу, 293949,53 грн. штрафу, 2924332,91 грн. інфляційних, 498641,35 грн. трьох процентів річних, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                       С.А. Ковтун

Рішення підписано 01.07.2010 р..