Рішення № 102057765, 03.12.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Справа № 915/574/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Рознін В.А., за ордером,

від відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський гранітний кар`єр” (54001, м. Миколаїв, вул. Петровського, 13, ідентифікаційний код 38963868)

до відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)” (55340, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, смт.Костянтинівка, вул. Володимирська, буд. 1, ідентифікаційний код 08680537)

про: зобов`язання припинення дій та стягнення збитків

В С Т А Н О В И В:

27.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський гранітний кар`єр” (далі – ТОВ “Костянтинівський гранітний кар`єр”) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 16.04.2020 (вх. № 5156/20) до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)”, в якій просить суд:

- зобов`язати відповідача усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт – частково розроблений забій частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ “Костянтинівський гранітний кар`єр” і його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 № Г-11/17 та від 06.06.2017 № Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів і обладнання ТОВ “Костянтинівський гранітний кар`єр” до енергопостачальної мережі і підтримання її функціонування;

- стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 8994334,31 грн., з яких: 4323667,64 грн. вартість втраченого майна, 4660666,67 грн. неодержаний прибуток (втрачена вигода) та 10 000,00 грн. матеріальна компенсація моральної шкоди;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 29.04.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

27.04.2020 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову б/н від 16.04.2020 (вх. № 5160/20), у якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог і можливих судових витрат, що належать Державному підприємству «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)» та знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрінбанк», МФО 3000142, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528 та інших рахунках в банках України.

Ухвалю суду від 29.04.2020, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2020, у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

08.05.2020 від позивача надійшла заява б/н від 07.05.2020 про усунення недоліків на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 29.04.2020.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження без зазначення дати проведення підготовчого засідання, постановлено провести розгляд справи № 915/574/20 поза межами встановлених ч. 3 ст. 177, ч. ч. 1, 2, ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19”.

25.05.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №6.1/200/К/М від 25.05.2020 щодо виконання ухвали суду від 13.05.2020, в якому просить продовжити процесуальний строк на подачу відповідачем відзиву на позовну заяву на термін, який встановлений нормативними актами у зв`язку з введенням на території України карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19”.

28.07.2020 від позивача надійшла заява б/н від 27.07.2020 про збільшення позовних вимог, в якій ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” просить суд задовольнити позов, а саме:

- усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт – частково розроблений забій частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” та його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 № Г-11/17 та від 06.06.2017 № Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів і обладнання ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” до енергопостачальної мережі та підтримання її функціонування;

- стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 13034624,92 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до акту відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020, вбачається, що під час реєстрації заяви позивача б/н від 27.07.2020 про збільшення позовних вимог було виявлено, що заявником не додано документ, який вказано в додатку, а саме: “докази доплати судового збору”.

Ухвалою суду від 19.10.2020 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання у даній справі відбудеться 12.11.2020 о 15:30.

11.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 11/462-1/Крм від 10.11.2020, в якому ДП “Підприємство ДКВС України (№ 83)” просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерство юстиції України.

11.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява № 11/463-1/Крм від 11.11.2020, в якій ДП “Підприємство ДКВС України (№ 83)” не визнає позовні вимоги, просить розглянути клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерство юстиції України без участі представника відповідача та продовжити процесуальний строк на подачу підприємством відзиву на позовну заяву та відкласти розгляд справи на термін, який встановлений Законом України № 540-ІХ.

Ухвалою суду від 12.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 01.12.2020 о 13:30, постановлено позивачу в термін до 27.11.2020 надати докази, що підтверджують сплату судового збору за подання до суду заяви про збільшення позовних вимог.

16.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №11/468/Крм від 16.11.2020, в якому ДП “Підприємство ДКВС України (№ 83)” просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Стилус” (далі – ТОВ “Стилус”).

27.11.2020 від позивача до суду надійшла заява про збільшення /уточнення позовних вимог б/н від 26.11.2020, в якій ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” просить суд задовольнити позов, а саме:

- зобов`язати відповідача усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт-частково розроблений забій частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” та його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 № Г-11/17 та від 06.06.2017 № Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів і обладнання ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” до енергопостачальної мережі та підтримання її функціонування;

- стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 10457977,72 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору;

- заяву від 27.07.2020 про збільшення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 13034624,92 грн. залишити без розгляду.

Вказану заяву прийнято судом та в подальшому розгляд справи відбувається з урахуванням такого збільшення.

30.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява № 11/482/Крм, в якій ДП “Підприємство ДКВС України (№ 83)” просить клопотання про залучення Міністерства юстиції України та ТОВ “Стилус” в якості третіх осіб задовольнити за відсутності його представника та продовжити процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву та відкласти розгляд справи на термін, який встановлений Законом України № 540-ІХ, тобто після 31.12.2020.

01.12.2020 від представника позивача надійшла заява б/н від 01.12.2020, в якій представник ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” просить відкласти розгляд справи на іншу дату для необхідності надання письмових заперечень на клопотання відповідача про залучення третіх осіб та надання доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.12.2020 відкладено підготовче засідання на 21.12.2020 о 16:00.

Вказаною ухвалою постановлено позивачу надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору за подання до суду заяви про збільшення позовних вимог.

21.12.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява № 11/516/Крм від 21.12.2020, в якій, зокрема, ТОВ “Костянтинівський гранкар`єр” підтримує раніше подані клопотання про залучення до участі у справі Міністерство юстиції України та ТОВ “Стилус” в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача.

В судовому засіданні 21.12.2020: було розглянуто клопотання відповідача в частині продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та за результатом розгляду- відмовлено у його задоволенні; розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача Міністерство юстиції України та за результатом розгляду відмовлено у його задоволенні; розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача ТОВ “Стилус” та за результатом розгляду відмовлено у його задоволенні; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021.

25.01.2021 від відповідача до суду надійшла заява (вх.№1102/21), в якій він просить суд клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб – Міністерства юстиції України та ТОВ “Стилус” задовольнити без участі представника відповідача та направити відповідні процесуальні документи на адресу відповідача та вказаних третіх осіб, що дасть можливість третім особам під час карантинних заходів заздалегідь підготуватись до участі у справі, а також продовжити процесуальний строк на подачу відзиву і відкласти розгляд справи.

Питання щодо залучення до участі у справі вказаних осіб було судом розглянуто та вирішено, тому правові підстави для розгляду вказаної заяви відсутні.

27.01.2021 від позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 27.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 25.02.2021.

25.02.2021 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо змісту позовних вимог, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та непідтвердженими фактичними даними.

25.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

25.02.2021 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку на подачу доказів, оскільки вчасне неподання такого доказу було зумовлено об`єктивними та поважними причинами.

Судове засідання, призначене на 25.02.2021 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С. та ухвалою суду від 05.03.2021 розгляд справи був призначений на 29.03.2021.

29.03.2021 від позивача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника позивача прибути в судове засідання через перебування на самоізоляції.

29.03.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про повідомлення істотних на думку відповідача обставин, які мають значення для вирішення даної справи.

Судове засідання, призначене на 29.03.2021, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С., про що сторін було повідомлено відповідним листом-повідомленням.

Ухвалою суду від 30.04.2021 розгляд справи був призначений на 02.06.2021.

Судове засідання, призначене на 02.06.2021 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С., про що сторін було повідомлено відповідною телефонограмою.

Ухвалою суду від 12.08.2021 розгляд справи був призначений на 31.08.2021.

30.08.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 31.08.2021 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С., про що сторін було повідомлено відповідною телефонограмою.

Ухвалою суду від 23.09.2021 розгляд справи був призначений на 13.10.2021.

Судове засідання, призначене на 13.10.2021 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С., про що сторін було повідомлено відповідною телефонограмою.

Ухвалою суду від 09.11.2021 судове засідання було призначено на 17.11.2021.

17.11.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.11.2021 від позивача до суду надійшли пояснення (вступне слово) на стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 17.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 30.11.2021.

29.11.2021 від позивача до суду надійшли докази направлення та вручення відповідачу пояснень (вступного слова) позивача.

30.11.2021 від відповідача до суду надійшла заява, в якій він заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та просить суд у його задоволенні відмовити. До вказаної ухвали відповідач просить суд залучити копію ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.08.2021 у справі №486/827/21.

В судовому засіданні 30.11.2021 оголошувалась перерва до 03.12.2021 про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою-повідомленням та телефонограмою.

02.12.2021 від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача та на подану ним ухвалу Южноукраїнського міського суду від 27.08.2021.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

В судовому засіданні 03.12.2021 представник позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі з урахуванням збільшення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Судом враховано те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до змісту ст. 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

06 червня 2017 року за №Г-12/17 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар – гірнича маса розміром 0-900 мм, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до умов п.1.2 даного договору загальна кількість товару складає 25000 тон на місяць але не менше ніж 15000 тон на місяць. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці, визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору.

Ціна за товар складає 25,02 грн. з ПДВ (п.3.1 договору).

Умовами розділу 4 даного договору його учасники узгодили порядок здійснення оплати, а саме: розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після отримання від продавця рахунку на оплату товару (п.4.1). Розрахунки за отриманий товар здійснюються на умовах 100% передоплати (п.4.2).

Згідно з умовами п.5.1 договору продавець зобов`язався здійснити передачу товару на умовах ФРАНКО-ЗАВОД (у редакції Інкотермс-2000). Місце відвантаження склад продавця. Строк поставки товару за договором – протягом __календарних днів з дня отримання продавцем заявки покупця. Поставка товару здійснюється згідно заявки покупця (письмової або усної). У заявці вказується найменування товару, кількість товару, умови поставки згідно умов Інкотермс-2010.

Перехід права власності на товар і перехід ризиків на товар відбувається в момент підписання сторонами накладних і завантаження товару на транспортний засіб покупця (п.5.3 договору).

Відповідно до умов п.7.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного його виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2017р.

В подальшому, 13 травня 2019 року сторонами була підписана угода про внесення змін, якою сторони, зокрема: 1) змінили п.1.2 договору, а саме загальну кількість товару – 50000 тон на місяць але не менше ніж 15 000 тон на місяць; 2) доповнили договір пунктом 3.3 та узгодили що ціна за гірничу масу (товар) без її доробки продавцем до необхідного розміру та навантаження складає 21,72 грн. з ПДВ та що ця ціна та кількість товару, який буде відвантажено за цією ціною встановлюється сторонами в специфікації; 3) змінили строк дії договору, визначивши його до моменту остаточного його виконання але в будь-якому випадку до 01.09.2019р.

06 червня 2017 року за №Г-9/17 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)», як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як підрядником, був укладений договір про виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на власний ризик виконати у відповідності до чинного законодавства та умов даного договору роботу по розробці і видобутку із кар?єру гранітних блоків – І – ІV категорії, а замовник зобов`язався прийняти цю роботу.

Відповідно до умов п. 1.3 договору, вся гірнича маса, що утворюється в процесі видобування блоків 100% залишається у власності замовника.

Згідно з п. 2.2 договору, підрядник зобов`язався суворо виконувати вказівки замовника щодо дотримання безпеки виконання роботи і маркшейдерського нагляду за розробкою запасів граніту.

Пунктом 4.1 договору його учасники узгодили обов`язки замовника: 1) надати можливість підряднику підключення до енергетичної мережі, водопостачання а також можливість для розміщення обладнання підрядника. Плату за спожиту електроенергію та воду для виконання робіт в подальшому здійснює підрядник у вигляді попередньої оплати 100% в термін не пізніше 10 числа кожного місяця, з обов`язковим встановленням приладів обліку. Окрім сплати за активну електричну енергію підрядник сплачує реактивну електричну енергію за такою схемою: виставлений рахунок філією ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс» на загальну реактивну енергію, що спожито замовником, в цілому розподіляється пропорційно спожитої енергії кожним споживачем в межах підприємства (сам замовник, підрядник); 2) виділити розвіданий та частково розроблений забій частини кар`єру, забезпечувати маркшейдерський нагляд, надавати копії дозвільної документації на виконання робіт, що потребують ліцензування, надавати копії спеціальних дозволів та інше; 3) виконувати підривні роботи у відповідності з програмою робіт за рахунок підрядника; 4) постійно проводити облік виконаних робіт, контролювати обіг готової продукції; 5) своєчасно надавати підряднику рахунок на сплату за надані послуги, електроенергію, воду та інші платежі.

Пунктом 4.2 договору його учасники узгодили обов`язки підрядника: 1) після підписання цього договору встановити прилади обліку та розпочати на дільниці відведеній замовником здійснення намічених програмою робіт; 2) забезпечити видобування блоків гранітних в розмірі не менше 50 куб метрів на місяць, видобувати на рік не менше 600 куб метрів блоків гранітних; 3) прийняти організаційні міри для виконання робіт по цьому договору; 4) надати в термін 30 днів замовнику інформацію про хід виконання спільних проектів; 5) надавати щомісячний звіт з видобування граніту; 6) щоденно при необхідності завантажувати у наданий замовником транспорт викол, негабарит, що утворився в ході видобутку блоків, об`ємом не менше 70 м3 на місяць та підготовку забою згідно запланованого графіка; 7) здійснювати проведення комплексу заходів по облаштуванню внутрішніх кар`єрних доріг та робіт, що забезпечують стале функціонування кар`єру згідно плану гірничих робіт та у відповідності до затвердженого плану та іншою письмовою згодою. У випадку задіяння підрядника для проведення цих та інших робіт умови пункту 4.2 цього договору в частині об`єму видобування блоків на час проведення робіт обумовлюється додатковою угодою; 8) власними силами проводити розкривні (вскришні) та буро-взривні роботи; 9) залучати для робіт в кар`єрі робітників із числа засуджених та забезпечити їх працевикористання (укладається додаткова угода з установою); 10) вчасно сплачувати в повному обсязі за надані послуги, електроенергію та інші платежі згідно виставлених рахунків; 11) надавати заявки замовнику на вивезення виколу та негабариту, що утворюється в ході видобутку блоків, в середньому не менше 60 куб.метрів; 12) здійснювати підготовку забою для проведення блочного каменю на 2017 рік згідно запланованого графіка спільно з замовником. При цьому доля роботи замовника полягає в наданні транспорту на вивіз гірничої маси, яка виникла внаслідок розчистки забою за свій рахунок та поділ електричної енергії, яка йде на підготовку забою навпіл з підрядником.

Відповідно до п.5.1 договору термін оплати замовником підряднику за виконані роботи не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним після підписання акту здачі-приймання місячного видобутку продукції.

Згідно з умовами п. 6.1 договору вироблена у результаті діяльності щомісячна продукція(блоки I-IV категорії) підлягають розподілу: 70% продукції належить підряднику, 30% належить замовнику. Фактичний розподіл продукції здійснюється шляхом підписання актів видобування та розподілу готової продукції, у відповідності до умов пунктів 5.3 та 5.4 цього договору.

Своєю часткою готової продукції кожна із сторін розпоряджається на свій розсуд. Весь негабарит та горна маса, що утворюється в ході видобування, залишається у власності замовника (п.6.2 договору).

За умовами п.9.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом 5 років до 31.12.2022.

Також, 06 червня 2017 року за №Г-11/17 між державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№83)», як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як підрядником, був укладений договір на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник замовив у підрядника виготовлення щебню фракційного та інших матеріалів, що утворились у результаті переробки гірничої маси та надає підряднику необхідну кількість гірничої маси для виготовлення підрядником такої продукції.

Відповідно до умов п 2.2 даного договору, обсяг продукції, який замовляє замовник у підрядника становить не менше 10000 тон на місяць починаючи з четвертого місяця початку безпосереднього виробництва продукції.

В будь-якому випадку замовник не буде замовляти у підрядника менш ніж 5000 тон продукції в місяць починаючи з третього місяця дії цього договору (п.2.3 договору).

Умовами п.3.2 договору його учасники узгодили, що підрядні роботи будуть здійснюватися у відповідності з Програмою робіт, що є невід`ємною частиною цього договору, де сторони визначили етапи, терміни та інші умови.

Згідно з п. 5.1 договору термін оплати визначений не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним після підписання акту здачі-приймання місячного видобутку продукції.

Умовами п. 5.4 договору його учасники узгодили, що вироблена у результаті щомісячної діяльності продукція (щебінь фракційний) підлягає розподілу: 70% продукції належить підряднику, 30% продукції належить замовнику. Фактичний розподіл продукції здійснюється шляхом підписання актів виготовлення та розподілу готової продукції у відповідності до умов пункту 5.3 цього договору.

Даний договір укладено строком на 5 років та він діє з моменту його підписання до 1 червня 2022року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності потягом одного місяця договір вважається продовженим на такий самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.7.1 договору).

В подальшому, до даного договору додатковою угодою №1 від 27.08.2019р. були внесені зміни в частині зміни обов`язків сторін.

10 червня 2019 року за №10/06-19-01 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України», як зберігачем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як поклажодавцем, був укладений договір зберігання, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, в момент підписання видаткової накладної (що свідчить про перехід власності на товар згідно договору купівлі-продажу) кількість товару, що в ній вказана, автоматично переходить на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» у зв`язку з великим об`ємом та обмеженнями щодо особливості вивозу автотранспорту. Відповідно факт підписання видаткової накладної являється фактом прийому-передачі товару, а саме, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» протягом строку дії цього договору гірничу масу у кількості та вартістю зазначених у видаткових накладних.

Зберігання за цим договором є безоплатним (п.1.2 договору).

Щомісяця сторони підписують акти звірки із зазначенням обсягів вивозу та залишу товару у зберігача (п.1.3 договору).

Розділом 2 договору визначені права та обов`язки зберігача, зокрема, обов`язок повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього та відсутність права користуватись майном, кім випадків, узгоджених з поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Розділом 3 договору обумовлені обов`язки поклажодавця, зокрема, обов`язок забрати у зберігача майно до закінчення строку цього договору та право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або частини).

Відповідно до умов п.6.2 строк договору починає перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2019р.

Окрім цього, 02 квітня 2019 року за №02/04/19 між товариством з обмеженою відповідальністю «Стилус», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянинівський гранітний кар`єр», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити наступний товар – гірнича маса розміром 0-900 мм.

Умовами п.1.2 даного договору його учасники узгодили, що загальна кількість товару визначається окремо в залежності від об`єму гірничої маси, яка утворилась в результаті бурових та вибухових робіт і підтверджується маркшейдерськими розрахунками. Фіксація (оформлення) кількості товару визначається щоразу окремою додатковою угодою. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору. Покупець за власні кошти проводить розкривні та бурові роботи для забезпечення власних заявок та умов цього договору.

Ціна за товар визначається за виставленими рахунками та окремою специфікацією (п.3.1 договору).

Згідно з умовами п.4.1, 4.2 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару. Розрахунки за отриманий товар здійснюються на умовах 100% передплати.

Відповідно до умов п.5.1 договору продавець зобов`язався здійснити передачу товару на умовах ФРАНКО-ЗАВОД (у редакції Інкотермс-2000). Місце відвантаження склад продавця (Миколаївська обл., Арбузинський р-н, смт.Костянтинівка, вул.Дзержинського,1), строк поставки товару – протягом 60 календарних днів з дня отримання постачальником заявки від покупця. Поставка здійснюється відповідно до заявки покупця (письмової або усної) в якій вказуються найменування товару, кількість товару, умови постави згідно умов Інкотерсм-2010.

Умовами п.7.1 договору його учасники узгодили, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019р.

14 червня 2019 року за №14/06-19-01 між державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України», як зберігачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Стилус», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр», як поклажодавцем, був укладений договір зберігання, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, в момент підписання видаткової накладної товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський гранітний кар`єр» з товариством з обмеженою відповідальністю «Стилус» (що свідчить про перехід власності на товар згідно договору купівлі-продажу №02/04-19 від 02.04.2019р.) кількість товару, що в ній вказана, автоматично переходить на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» у зв`язку з великим об`ємом та обмеженнями щодо особливості вивозу автотранспорту. Відповідно факт підписання видаткової накладної являється фактом прийому-передачі товару, а саме, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання на території державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №83» протягом строку дії цього договору гірничу масу у кількості та вартістю зазначених у видаткових накладних.

Зберігання за цим договором є безоплатним (п.1.2 договору).

Щомісяця сторони підписують акти звірки із зазначенням обсягів вивозу та залишу товару у зберігача (п.1.3 договору).

Розділом 2 договору визначені права та обов`язки зберігача, зокрема, обов`язок повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього та відсутність права користуватись майном, кім випадків, узгоджених з поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Розділом 3 договору обумовлені обов`язки поклажодавця, зокрема, обов`язок забрати у зберігача майно до закінчення строку цього договору та право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або частини).

Відповідно до умов п.6.2 строк договору починає перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2019р.

Позивач у позові зазначив, що з метою виконання підрядних робіт (видобутку гранітних блоків) відповідно до договору виконання підрядних робіт від 06.06.2017 №Г-9/17 листом повідомив відповідача про початок здійснення таких робіт з 01.09.2019р.

Також позивач зазначає, що ним належним чином виконуються зобов`язання за договорами виконання підрядних робіт, здійснено облаштування внутрішніх кар`єрних доріг, розміщено обладнання та об`єкти, здійснено підготовку забою для проведення видобування блочного каменю, своєчасно оплачуються платежі за послуги, електроенергію, воду, заборгованість відсутня. Натомість, відповідач з 20.11.2019 без завчасного повідомлення та пояснення причин припинив електропостачання на об`єкти позивача, що призвело до зупинення обладнання для виконання підрядних робіт, а також відповідач закрив доступ для позивача на територію кар`єру, де знаходиться гірнича маса та обладнання для доробки, навантаження і переробки, а також для видобутку блоків гранітних і готова продукція.

На підтвердження факту недопуску та відключення від електроенергії позивач надав акт від 20.11.2019 (а.с.29 т.1).

На підтвердження вжитих заходів по поновленню виконання підрядних робіт та виявлення залишків гірничої маси позивач надав суду копії листів, адресованих відповідачу (а.с.36-48 т.1).

Позивач зазначає, що відповідачем були вчинені дії з блокування робіт (закриття воріт кар`єру та перекриття дороги) в період з 20.11.2020 по 21.01.2021 – відбулось та тривало закриття воріт кар`єру і відключення електроенергії, з 07.02.2021 – відбулось закриття воріт кар`єру, з 09.03.2020 було здійснено повторне відключення електроенергії та з 29.03.2020 була перекопана польова дорога до кар`єру, на підтвердження чого надає відповідні акти та службову записку (а.с.29-33 т.1).

Окрім цього, позивач зазначає, що на зберіганні у відповідача знаходилась гірнича маса у кількості 137604,97 тон на суму 2509514,44 грн., зокрема:

- за договором зберігання №10/06-19-01 від 10.06.2019, на підтвердження чого надає суду накладні №27 від 04.06.2019 на 800 тон на суму 20016, №28 від 10.06.2019 на 41281,0718 тон на суму 896624,88 грн. та №66 від 19.08.2019 на 40470,65 тон на суму 744660,0 грн. (а.с.99-100 т.1). Загальна кількість прийнятої відповідачем на зберігання гірничої маси за договором зберігання №10/06-19-01 визначена позивачем в розмірі 82552,37 грн. на суму 1661300,88 грн.;

- за договором зберігання 314/06-19-01 від 14.06.2019, на підтвердження чого надає суду накладні №РН-000002 від 09.04.2019 на 3500 тон на суму 892500 грн., №РН-0000003 від 14.06.2019 на 13434,92 тон на суму 342590,46 грн., №РН-0000004 від 04.10.2019 а 1569 тон на суму 40009,54 грн., №РН-0000005 від 04.10.2019 на 22629,68 тон на суму 416368 грн., №РН-0000006 від 04.10.2019 на 2000 тон на суму 51000 грн., №РН-0000007 від 07.10.2019 на 10000 тон на суму 255000 грн. (а.с.101-106 т.1) Загальна кількість прийнятої відповідачем на зберігання гірничої маси за договором зберігання 314/06-19 визначена позивачем в розмірі 84633,6 тон на суму 1997468 грн.

Позивач стверджує, що ним за період з червня до 20.11.2019 було перероблено 29581 тон гірничої маси на суму 539471,41 грн., тому залишок на зберіганні гірничої маси станом на 20.11.2019 становить 137604,97 тон на суму 2509514,44 грн.

За твердженням позивача відповідач з серпня 2019 року ухилявся від складання актів звірки.

Також позивач зазначає, що відповідачем крім того привласнена щебенева продукція у кількості 11343,8 тон на суму 1814153,2 грн., яка находилась на території кар`єру: станом на 20.11.2019 позивачем було перероблено 29581 тон гірничої маси та з них вивезено на реалізацію з 01.07.2019 по 20.11.2019 – 9274,47 грн. та за період з 20.11.201 по 21.02.2020 – 8962,73 тони, таким чином залишок переробленої щебеневої маси, що має знаходитись на території кар`єру становить 11343,8 тон на суму 1814153,2 грн.

Внаслідок вказаних дій відповідача позивач допустив порушення підписаних контрактів, чим було завдано шкоду інтересам товариства в т.ч. упущено вигоду, поставлено під сумнів виконання контрактів сезону 2020 року та продовження на цей рік договору з перероби гірничої маси з основним підрядником позивача – ТОВ «Краст-54».

Позивач у позові зазначає, що вчинені відповідачем дії негативно відобразились на діловій репутації позивача та суттєво звузило кількість контрагентів та потенційних покупців, що призводить до різкого зниження прибутків, перешкоджає подальшому розвитку підприємства та забезпеченню підприємств дорожнього будівництва області необхідними будівельними матеріалами для ремонту та реконструкції автошляхів області.

В подальшому, у заяві про збільшення, позивач зазначив, що вартість втраченого позивачем майна внаслідок умисних дій відповідача становить 10457977,72 грн. з розрахунку 137604,97 тон по ціні 76,0 грн. за тону згідно з експертним висновком №120-0605 від 14.07.2020 РТПП Миколаївської області, про що також свідчить бухгалтерська довідка № 17/7 від 17.07.2020.

За наявними в матеріалах справи даними, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості втраченого майна внаслідок умисних дій відповідача у розмірі 10457977,72 грн.

В ході розгляду справи, позивач надав суду пояснення (вступне слово) на стадії розгляду справи по суті, в яких зазначив, що підтверджений залишок гірничої маси на зберіганні відповідача становить 58855,771 тон (88436,772 т – 29581 т) та загальна підтверджена сума гірничої маси на зберіганні складає 1362228,1 грн. Виходячи із даних експертного висновку РТПП Миколаївської області №120-0605 від 14.07.2020 з мінімальної ринкової ціни на гірничу масу 76,0 грн./т, позивачем перераховано вартість неповернутої гірничої маси станом на липень 2020 року та визначено в сумі 4473038,67 грн. (58855,772т*76,0 грн.). За загальним висновком позивача, зазначеним у даних поясненнях, через втрату (нестачу) гірничої маси, на підставі документів, що підтверджують отримання відповідачем на зберігання та звірку кількості гірничої маси, з урахуванням пояснень самого позивача, реально підлягають стягненню збитки в сумі 4473038,67 грн. (по ціні з експертного висновку на момент подання позову).

Предметом даного позову з урахуванням збільшення позовних вимог виступають:

- немайнова вимога позивача, яка полягає у зобов`язанні відповідача усунути перешкоди для позивача в доступі до місця виконання підрядних робіт – частково розробленого забою частини кар`єру Костянтинівського родовища шляхом допуску до зазначеного забою, обладнання (сортувально-дробільний комплекс) та об`єктів (склад, АЗС, вагова, побутові та офісні приміщення) ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» та його законних представників для проведення підрядних робіт згідно з договорами від 06.06.2017 №Г-11/17 та від 06.06.2017 №Г-9/17 та шляхом забезпечення підключення вказаних об`єктів та обладнання ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» до енергопостачальної мережі та підтримання її функціонування;

- майнова вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 10457977,72 грн. – вартості втраченого майна внаслідок умисних дій відповідача.

Суд враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.062018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (подібний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України.

Глава 29 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 ЦК України, якою також передбачено, що законом можуть бути встановлені і інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).

Тобто, для задоволенні такої категорії позовів позивачу потрібно довести, а суду дослідити, дві головні обставини, а саме те, що позивач є власником (законним користувачем) спірного майна, а відповідач протиправно перешкоджає позивачу у здійсненні права користування таким майном.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, зазначаючи про необхідність усунення перешкод, посилається на договір №Г-9/17 від 06.06.2017 про виконання підрядних робіт, умовами якого передбачений обов`язок відповідача, як замовника, виділити розвіданий та частково розроблений забій частини кар`єру, а також надати можливість позивачу, як підряднику, підключення до енергетичної мережі, водопостачання, а також надати можливість для розміщення обладнання підрядника (п.4.1 договору).

Одночасно умовами вказаного пункту договору передбачено обов`язок позивача, як підрядника, встановлення приладів обліку та здійснення попередньої оплати за спожиту електроенергію та воду.

Даний договір діє до 31.12.2022 (п.9.1 договору).

В даному випадку між сторонами склались правовідносини з виконання підрядних робіт, умови вказаного договору підряду не містять відомостей щодо наявності у позивача будь-якого речового права на частково розроблений забій частини кар`єру Костянтинівського родовища.

Судом враховано, що умовами вказаного договору передбачено відповідальність сторін, а саме, обов`язок, у випадку неможливості виконання однією із сторін прийнятих на себе зобов`язань в установлений договором термін, письмово повідомити усіх учасників договору про неможливість виконання не пізніше ніж за три дні до терміну виконання (п.7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем впродовж листопада 2019 року – березня 2020 року складались різноманітні документи (акти, службові записки) стосовно умов допуску до кар`єру (а.с.29-33 т.1), а саме:

- 20.11.2019 за №20/1/11 представниками позивача та ТОВ «КРАСТ 54» був складений акт про перешкоджання проведення робіт, в якому позивач зазначив, що відповідачем без попередження позивача були закриті ворота до кар`єру та відключено постачання електроенергії;

- 26.11.2019 головним інженером Тарасовим В.О. на ім`я директора ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр» складено службову записку, в якій зазначено, що станом на 26.11.2019 працівників товариств для виконання робіт та до обладнання не допускають, енергопостачання відсутнє, причини цього невідомі;

- 21.01.2020 за №21/1/1 представниками позивача та ТОВ «КРАСТ 54» був складений акт про відновлення робіт;

- 07.02.2020 представниками позивача та ТОВ «КРАСТ 54» знову був складений акт про перешкоджання проведення робіт;

- 31.03.2020 позивачем був складений акт про простій в роботі, в якому зазначено, що адміністрація виправної колонії №83 зачинила ворота до кар`єру 07.02.2020 по день складення акту, відключила електроенергію на кар`єр, з 29.03.2020 перекопала польову дорогу.

Також позивачем надані суду листи (а.с.36-39 т.1) зі зверненнями на адресу відповідача щодо відсутності з 20.11.2019 доступу до кар`єру та отриманням пояснень щодо причин такого недопуску.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення/вручення/отримання вказаних актів та листів на адресу відповідача.

Окрім цього, з огляду на відсутність вказаних доказів, позивач не надав суду відомостей щодо звернення до правоохоронних органів за фактом перешкоджання виконання умов договору підряду, в т.ч. недопуску працівників позивача до об`єкту видобутку граніту та до власного обладнання, а також щодо відключення електроенергії.

Судом також прийнято до уваги, що відомості, зазначені у актах про перешкоджання проведення робіт є суперечливими, оскільки за умови відсутності доступу до місця здійснення діяльності за договором підряду неможливо встановити відсутність електропостачання на обладнання позивача.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач не виконує умови договору підряду та не допускає працівників позивача до об`єкту видобутку граніту без достатніх правових підстав, матеріали справи не містять, з огляду на що на теперішній час задоволення вимоги щодо усунення перешкод у доступі до місця виконання підрядних робіт та об`єктів, з підстав, на яких вона ґрунтується, є передчасним, оскільки позивачем не доведено, що відповідач протиправно перешкоджає йому у доступі до об`єкту видобутку граніту.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення збитків у загальній сумі 9143705,43 грн. господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Водночас, ст. 623 Цивільного кодексу України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Із урахуванням наведеного суд зазначає, що у позивача існує обов`язок з доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.

Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20.

При цьому, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Верховний Суд зазначає, що право особи, як відшкодування збитків у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням іншою стороною свого обов`язку, має ставитися у пряму залежність від добросовісності поведінки особи, яка стверджує про наявність збитків, та виконання нею своїх обов`язків.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Позивач заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді 1) вартості втраченого майна та 2) неодержаної (упущеної) вигоди зазначає, що у відповідача на зберіганні перебувала гірнича маса відповідно до умов договорів зберігання №10/06-19-01 від 10.06.2019 та №14/06-19-01 від 14.06.2019 посилаючись на накладні та акти звіряння та станом на 20.11.2019 на зберіганні у відповідача перебував залишок гірничої маси масою 137604,97 тони, а також позивач стверджує, що відповідачем була привласнена щебенева продукція у кількості 11343,8 тон, та відповідач, маючи умисел на привласнення чужого майна, з 20.11.2019 зупинив повернення позивачу щебеню, ухиляючись від складення актів звірки.

Натомість, з листів відповідача (а.с.49-55 т.1) вбачається, що по-перше, відповідач звертався до позивача з проханнями вивезти з території підприємства-відповідача наявну частину гірничої маси та виробленого з неї щебеню до закінчення строку дії договору зберігання №14/06-19-01, повідомивши найменування техніки та графік вивезення; по-друге, повідомляв про неотримання жодних листів від позивача за період з 01.04.2019 по 23.12.2019; по-третє, просив прискорити вивезення продукції, зазначаючи, що подальше зберігання її на території підприємства буде платним, по-четверте, зазначав, що відповідач не нестиме відповідальності за збереження невивезеної належної позивачеві продукції та по-п`яте вимагав прибрати з території підприємства відповідача обладнання, техніку та інші ТМУ, які мають відношення до ТОВ «Костянтинівський гранітний кар`єр».

Доказів фактичної втрати наявної у відповідача на зберіганні гірничої маси, так само як й доказів наявності умислу на привласнення такої продукції (заволодіння нею), як про це зазначає позивач у позові, матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів: 1) факту втрати майна, належного позивачеві; 2) підтвердження належними та допустимими доказами, що така втрата відбулась саме внаслідок неправомірних дій відповідача; 3) вжиття передбачених чинним законодавством заходів по витребуванню та отриманню у відповідача належного позивачу майна (щебеню), які виявились безрезультатними.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 13 грудня 2021 року.

Суддя В.С. Адаховська