Рішення № 102057766, 09.12.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Справа № 915/489/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

від відповідача-1 (представник відповідача-1) - Павленко І.О.,

від відповідача-2 (представник відповідача-2) – Добрікова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» (код ЄДРПОУ 25373713, 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 47, кв. 3)

до відповідача-1: Держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 5; ідент.код 40108735), електронна адреса: gupolice@mk.npu.gov.ua,

до відповідача-2: Держава Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048), електронна адреса: sekretariat@myk.gp.gov.ua

про: відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу досудового розслідування і прокуратури

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» звернулось до господарського суду з позовною заявою №12-04 від 12.04.2021, в якій просить суд:

1) стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промхімскло» в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області і Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1, що порушують його права, а саме:

- майнової шкоди у розмірі 318554,56 грн за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09, не отриманих з вини вказаних осіб;

- суми, сплаченої адвокату Беліку В.Г. у зв`язку з поданням ним юридичної допомоги за період березень 2015 року – травень 2020 року у розмірі 11400,00 грн;

- моральної шкоди у розмірі 1200000,00 грн;

2) стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промхімскло» витрати у розмірі 7000,00 грн, що буде сплачена адвокату Беліку В.Г. у зв`язку з поданням юридичної допомоги при розгляді в суді справи про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області і Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1, що порушують його права.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що слідчі поліції, прокурор на начальник СВ поліції своєю бездіяльністю і незаконними рішеннями та діями, що порушують права позивача, забезпечили умови для невиконання Шулежко Є.С. рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09 про стягнення з нього на користь позивача заборгованості розмірі 318554,56 грн., чим завдали позивачу майнової та моральної шкоди.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/489/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.05.2021.

30.04.2021 до суду від окружної прокуратури міста Миколаєва надійшов відзив на позовну заяву № 51-1685-Вих.21 від 27.04.2021, в якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «Промхімскло», оскільки вважає, що позов подано до неналежного відповідача – Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1, який не є юридичною особою та не має необхідного обсягу цивільної/господарської процесуальної правоздатності та дієздатності і не може бути відповідачем у справі.

14.05.2021 до суду від Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області надійшов лист № 7553/50-21 від 12.05.2021 з додатками, в якому останній повідомив, що юридичною особою органу національної поліції в Миколаївській області є ГУНП в Миколаївській області, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5.

14.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив окружної прокуратури міста Миколаєва на позовну заяву вих.13-05 від 13.05.2021.

17.05.2021 до суду від ГУ НП в Миколаївській області надійшов лист № 289/27-21 від 14.05.2021 з додатками, в якому останній повідомив, що відповідно до статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» з урахуванням Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», наказом Національної поліції України від 08.12.2020 № 955 «Про затвердження змін до Структури територіальних органів поліції» затверджено Зміни до Структури територіальних органів поліції, затвердженої наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 1. Зазначив, що районними територіальними (відокремленими) підрозділи Головного управління Національної поліції в Миколаївській області є Баштанський районний відділ поліції, Вознесенське районне управління поліції, Миколаївське районне управління поліції, Первомайський районний відділ. В подальшому, наказом Національної поліції України від 21.12.2020 № 999 « Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» затверджено штати територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Миколаївській області. На підставі вищезазначених змін, наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.01.2021 № 80 затверджено Положення про районні управління та районні відділи поліції ГУНП в Миколаївській області.

17.05.2021 до суду від оружної прокуратури міста Миколаєва надійшли додаткові пояснення до відзиву № 51-2227вих.-21 від 17.05.2021, в яких вважає позовні вимоги ТОВ «Промхімскло» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів завдання юридичній особі матеріальної або немайнової шкоди, та не зазначено, яким саме чином дії (бездіяльність) державних органів потягнули за собою ті чи інші об`єктивні наслідки для юридичної особи, зокрема, приниження її ділової репутації, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювачів та вини в її заподіянні. Просить відмовити ТОВ «Промхімскло» у задоволенні позовних вимог.

10.06.2021 до суду від позивача ТОВ «Промхімскло» надійшла заява вих. №9-06 від 09.06.2021 про залучення до участі у справі правонаступника СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області – СВ Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, та правонаступника Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 – Окружну прокуратуру міста Миколаєва.

16.06.2021 позивачем подано до суду заяву про відвід судді.

Ухвалою суду від 16.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» від 09.06.2021 вих. № 15-06 про відвід судді задоволено; справу передано для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 50 від 16.06.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/489/21 між суддями.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, головуючим суддею для розгляду справи № 915/489/21 визначено суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 22.06.2021 прийнято справу № 915/489/21 до провадження; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.07.2021.

06.07.2021 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшли заперечення на відповідь на відзив № 15/2-680 вих.-21 від 05.07.2021, в яких останній повідомив, що наказом Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021 діяльність Миколаївської місцевої прокуратури № 1 припинено шляхом реорганізації. В структурі і штатному розпису Миколаївської обласної прокуратури виключено Миколаївську місцеву прокуратуру № 1, яка не мала статусу юридичної особи і діяла як структурний підрозділ Миколаївської обласної прокуратури, яка зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 02910048 та є юридичною особою і належним відповідачем у справі.

У запереченнях зазначає, що подані позивачем в обгрунтування наявності підстав для стягнення шкоди докази, в тому числі, процесуальних документів, складені в рамках кримінального провадження, жодним чином не підтверджують неправомірність дій державних органів та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Питання відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи позивачем у позові не поставлено та не обгрунтовано. Вважає, що безпідставними є також позовні вимоги в частині витрат, понесених позивачем у вигляді сум юридичної допомоги адвоката.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, підготовче засідання 20.07.2021 не відбулось.

Ухвалою суду від 22.07.2021 підготовче засідання у справі призначено на 05.08.2021.

05.08.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 05.08.2021, в якій останній просить замінити неналежних відповідачів належними.

05.08.2021 до суду від ГУНП в Миколаївській області надійшов лист № 574/27-2021 від 05.08.2021, в якому останній вважає, що належним відповідачем у справі є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, оскільки Миколаївське районне управління поліції ГУ НП в Миколаївській області є структурним підрозділом ГУ НП в Миколаївській області.

Ухвалою суду від 05.08.2021 заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» від 05.08.2021 про заміну неналежних відповідачів належними задоволено; замінено первісного відповідача -1: Держава Україна в особі Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54038, м. Миколаїв, вул. Біла, 44) належним відповідачем-1: Держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 5; ідент.код 40108735); замінено первісного відповідача-2: Держава Україна в особі Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54029, м. Миколаїв, вул. Бузника, 14) належним відповідачем-2: Держава Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048).

Ухвалою суду від 05.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 31.08.2021, про що позивач повідомлений належним чином в залі судового засідання під звукозапис та під розписку, а на адресу належних відповідачів направлено ухвалу повідомлення.

30.08.2021 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву №631/27-2021 від 20.08.2021, в якому відповідач-1 вимоги позивача, викладені у позовній заяві, не визнає, та просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промхімскло» до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про відшкодування шкоди – відмовити у повному обсязі.

31.08.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання (вх.№ 13059/21) № б/н, від 31.08.2021, в якому зазначає, що ГУ НП в Миколаївській області 20.08.2021 на позовну заяву ТОВ «Промхімскло» підготовлено відзив на вих. № 631/27-2021, який надіслано сторонам 28.08.2021, у зв`язку з критичною ситуацією, що склалася у фінансовому забезпеченні діяльності поліції у 2021 році, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, та враховуючи викладене, просить про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів для можливості позивачу скористатися своїм правом та надати відповідь на відзив. У зв`язку з чим, просить підготовче засідання відкласти.

31.08.2021 до суду від позивача надійшла заява Вих. № 30-08/2 від 30.08.2021 про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

31.08.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 31.08.2021 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 31.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, зважаючи на завдання господарського судочинства, для повного, об`єктивного і всебічного розгляду справи з метою дотримання процесуальних прав сторін, яке у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строку розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд ухвалив розглянути вказану справу у «розумний строк».

Суд зазначив, що згідно з приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж "розумного строку" цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Підготовче засідання у справі відкладено на 06.10.2021.

06.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління національної поліції вих № 2-09 від 02.09.2021, в якій позивач проти доводів відповідача-1 викладених у відзиві заперечує та зазначає, що процесуальними діями, що обмежують права позивача, стали рішення, дії та бездіяльність відповідачів, які зазначені позивачем у позові. Просить відхилити доводи представника відповідача-1 зазначені у відзиві від 20.08.2021.

13.09.2021 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 09.09.2021 №728/27-2021, в яких зазначає, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів завдання юридичній особі матеріальної або немайнової шкоди, не вказано, яким саме чином дії (бездіяльність) державних органів потягнули за собою ті чи інші об`єктивні наслідки для юридичної особи, зокрема, приниження її ділової репутації. Жодних доказів на підтвердження незаконності рішень, дій, бездіяльності відповідачів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015150030000929 від 20.02.2015 до позовної заяви не подано. Також вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювачів та вини останніх в її заподіянні, наданий позивачем розрахунок немайнової шкоди не обгрунтований.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному 06.10.2021 підготовче засідання у справі не відбулось.

Ухвалою суду від 12.10.2021 підготовче засідання у справі призначено на 28.10.2021.

Ухвалою суду від 28.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст. ст. 177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2021.

30.11.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання № 1060/27-2021 від 30.11.2021 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.11.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 09.12.2021.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи – підприємця Шулежко Євгена Сергійовича, АДРЕСА_1 , ід.код НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло», пр. Жовтневий, 47, кв. 3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 25373713, заборгованість в сумі 318554 грн. 56 коп. (триста вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн. п`ятдесят шість коп.), а також грошові кошти на відшкодування витрат по оплаті державного мита у сумі 3185 (три тисячі сто вісімдесят п`ять ) грн. 55 коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області знаходилось кримінальне провадження № 12015150030000929, відомості про яке внесені до ЄРДР 20.02.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України 2001, за фактом невиконання рішення суду гр. Шулежко Є.С. ( а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2015 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст. 382 КК України ( а.с.22 – ухвала суду від 05.05.2015).

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.05.2015 у справі № 487/3036/15-к за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на постанову слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області про закриття кримінального провадження № 12015150030000929, скаргу товариства задоволено, постанову слідчого СВ Заводського РВ Миколаївського МУ УМВС України в Миколаївській області Касько О.М. про закриття кримінального провадження №12015150030000929 скасовано.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2016 у справі № 487/3036/15-к за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на бездіяльність слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, скаргу задоволено частково, встановлено строк для виконання слідчим слідчих дій по кримінальному провадженню №12015150030000929 протягом 1 місяця, у визнанні бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні № 12015150030000929, неправомірною – відмовлено.

Листом від 09.12.2016 №8753/24/1-2016 СВ ГУ НП в Миколаївській області у відповідь на заяву директора ТОВ «Промхімскло» Бєлобородова А.А. щодо бездіяльності слідчого СВ Заводського ВП ГУНП при здійсненні досудового розслідування №12015150030000929, повідомлено, що за вказаною заявою керівництвом СВ ГУ НП в Миколаївській області проведено службову перевірку, вході якої стан розслідування зазначеного кримінального провадження розглянуто, за результатами якої встановлено, що вказані факти мали місце і знайшли своє підтвердження, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків з боку слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Костікова П.О., якому суворо вказано про недопущення в подальшому зазначених недоліків та зобов`язано в повному обсязі виконати вказівки, надані процесуальним керівником та вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на всебічне повне та неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.03.2017 у справі № 487/3036/15-к за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на постанову старшого слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області про закриття кримінального провадження № 12015150030000929 від 23.02.2017, скаргу товариства на постанову старшого слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Костикова П.О. про закриття кримінального провадження № 12015150030000929 від 23.02.2017 – задоволено частково, постанову старшого слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП у Миколаївській області Костикова П.О. про закриття кримінального провадження № 12015150030000929 від 23.02.2017 – скасовано, в іншій частині вимог – відмовлено.

ТОВ «Промхімскло» звернулось до Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області з клопотанням за вих. №28-10 від 28.10.2017, за підписом директора товариства Бєлобородова А.А., про надання належної правової оцінки обставинам кримінального провадження № 12015150030000929 від 23.02.2015, в якому, зокрема, вказує, що: - Шулежко Є.С. не погашає заборгованість за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 року у справі №6/233/09, при умовах коли він: - проховує майно; - з невідомих джерел здійснює погашення заборгованості за договором іпотеки; - Шулежко Є.С. реально перешкоджає виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №6/233/09, зокрема, надає державному виконавцю Заводського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Буділовській О.О. адреси свого перебування з ціллю здійснення останнім виконавчих дій відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», які при перевірках не підтверджується, про що зазначено в матеріалах допиту вказаного державного виконавця.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2017 у справі № 487/3036/15-к за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на бездіяльність слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП у Миколаївській області Костікова П.О., скаргу товариства на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк - задоволено, зобов`язано слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Костікова П.О. розглянути клопотання ТОВ «Промхімскло» від 28.10.2017 (отримане 31.10.2017) у встановлений ст. 220 КПК України строк.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2020 у справі № 487/3036/15-к за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на постанову слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 02.09.2019 Атанової А.Л. про закриття кримінального провадження № 12015150030000929 від 19.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, скаргу товариства на постанову слідчого від 02.09.2019 про закриття кримінального провадження № 12015150030000929 від 19.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України – задоволено, постанову слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 02.09.2019 про закриття кримінального провадження від 19.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України - скасовано.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.07.2020 у справі № 487/3036/15-к за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на бездіяльність слідчого Слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області щодо нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений строк, скаргу задоволено, зобов`язано слідчого Слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області розглянути клопотання директора ТОВ «Промхімскло» - Бєлобородова А.А. від 28.05.2020 про виконання процесуальних дій у триденний строк та виконати вимоги ст. 220 КПК України щодо повідомлення заявника про результати розгляду клопотання.

ТОВ «Промхімскло» звернулось до слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області Атанової А.Л. з клопотанням за вих. №28-05 від 28.05.2020, за підписом директора товариства Бєлобородова А.А., про виконання процесуальних дій, в якому просило виконати процесуальні дії, а саме відповідно до ч.1 ст. 277 КПК України скласти письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.1 ст. 382 КК України, та вручити її відповідно до ч.1 і ч.4 ст. 278 КПК України.

Старшим слідчим слідчого відділу Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області Атановою А.Л. 29.05.2020 винесено постанову про задоволення клопотання директора ТОВ «Промхімскло» Бєлобородова А.А. від 28.05.2020, відповідно до ст.ст.276,277,278 КПК України.

Як зазначає позивач, постановою старшого Слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 29.05.2020 було задоволено клопотання позивача від 28.05.2020 про виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015150030000929 від 19.02.2015, однак станом на 09.04.2021 слідчий поліції не надіслав на адресу позивача повідомлення про виконання процесуальних дій.

Позивач вказує, що станом на 09.04.2021, тобто більше ніж 6 років, слідчі СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015150030000929 від 20.02.2015 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.1 ст. 382 КК України, за яким ТОВ «Промхімскло» є потерпілим, ігнорують той факт, що ОСОБА_1 умисно протягом вже 7 років і 4 місяців не виконує рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09 про стягнення з нього на користь позивача заборгованості у розмірі 318554,56 грн., тобто не застосовує передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для виконання судового рішення, при умовах, що він має для цього реальну можливість. Слідчі поліції протягом більше ніж 6 років, не дивлячись на те, що позивач неодноразово звертався до них з клопотаннями про надання відповідно до вимог ч.2 ст. 9 КПК України належної правової оцінки обставинам кримінального провадження, цього не зробили.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Держави в особі відповідачів на користь позивача на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів майнової шкоди у розмірі 318554,56 грн. за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09, суми, сплаченої адвокату за надання юридичної допомоги у розмірі 11400,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 1200000,00 грн.

Отже, причиною звернення ТОВ «Промхімскло» з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів поліції та прокуратури, що порушують його права, а саме: майнової шкоди у розмірі 318554,56 грн. за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013, не отриманих з вини вказаних осіб, моральної шкоди в сумі 1200000,00 грн. та суми, сплаченої адвокату Беліку В.Г. у зв`язку з поданням ним юридичної допомоги за період березень 2015 року – травень 2020 року, на думку позивача, стало тривале невиконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09 через неналежне виконання органами поліції та прокуратури своїх повноважень.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З пункту 3 частини 2 статті 11 цього Кодексу, вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Таким чином, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення 318554,56 грн. майнової шкоди суд зазначає наступне.

Згідно вимог частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.07.2018 у справі №916/2408/17.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України господарському суду необхідно встановити такі факти: -неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); -наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права; у правовідносинах, що розглядаються, шкода – це фактично міра відповідальності); -причиннийзв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди); -вина завдавача шкоди (за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від її вини).

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Згідно частини четвертої статті 47 Господарського кодексу України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За умовами частин першої, третьої статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Згідно ч. 1-4 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Частиною 5 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливістю суб`єктивного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець видокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими і службовими особами ( статті 1173,1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/18282/19, від 12.08.2020 у справі №910/15883/14, від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20.

Дії (бездіяльність) органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.03.2021 у справі №922/445/20, від 19.11.2020 у справі №912/1049/19 та від 17.09.2020 у справі №912/1374/19.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди," завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 2 Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Так, позивач на підтвердження незаконності дій та бездіяльності органів поліції та прокуратури посилається на процесуальні документи, складені в рамках кримінального провадження № 12015150030000929 та ухвали слідчих суддів, та зазначає про наявність підстав для стягнення майнової шкоди, посилаючись на положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та ст.1176 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши подані позивачем в обґрунтування наявності підстав для стягнення майнової шкоди докази, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування обставин, що майнова шкода у розмірі 318554,56 грн. є об`єктивним наслідком саме поведінки органів поліції та прокуратури, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою.

Доводи позивача про необхідність застосування ч.7 ст. 1176 ЦК України та положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" судом не приймаються до уваги, оскільки позовні вимоги у цій справі заявлені юридичною особою, а положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширюються на вимоги юридичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18.

Таким чином, за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями органів прокуратури та досудового розслідування, заподіянням шкоди, відсутній склад правопорушення, необхідний для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1200000,00 грн. моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно частини першої, пункту 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини третя-п`ята статті 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 91, ст. 201 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Отже, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Таким чином, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 02.07.2020 у справі №910/11621/16.

Відповідно частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верхового Суду від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

З положень ст. 77, 78 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач зазначає, що моральна шкода у розмірі 1200000,00 грн., є достатнім розміром для “розумного задоволення потреб потерпілої особи”, тобто для відшкодування душевних та психічних страждань позивача «у зв`язку з неефективністю ведення досудового розслідування» (протягом більше ніж 6 років) кримінального провадження №12015150030000929 від 19.02.2015, у якому позивач є потерпілою стороною.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що в справі відсутні докази того, що неправомірні дії відповідачів призвели до приниження ділової репутації позивача.

Враховуючи недоведеність позивачем самого факту заподіяння йому, як юридичній особі, моральної шкоди, суд вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині витрат, понесених позивачем у вигляді сум юридичної допомоги адвоката, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 01.09.2015 року між адвокатом Бєліком В.Г. (адвокат) та директором ТОВ «Промхімскло» Бєлобородовим А.А. укладено договір про надання адвокатом правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику у відновленні прав ТОВ «Промхімскло», які будуть порушуватись органами досудового розслідування в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР № 12015150030000929 ( п.1.1. Договору); адвокат у цій справі відповідно до узгодженого сторонами доручення надає правову допомогу у цій справі та керується національним законодавством України (п.1.2. Договору).

Таким чином, суд зазначає, що за умовами договору про надання адвокатом правової допомоги від 01.03.2015 адвокат надає правову допомогу замовнику - ТОВ «Промхімскло» у відновленні прав вказаного товариства, які будуть порушуватись органами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015150030000929.

Гонорар адвоката за угодою сторін, за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. Договору, встановлюється в розмірі 11400,00 грн. ( п.3.1. Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань і може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства ( п.2.1 Договору).

На виконання вищенаведеного договору позивачем та адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем 01.06.2020 було підписано Акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом на загальну суму 11400 грн., в яких зазначено про те, що «цим актом сторони засвідчують факт прийому клієнтом юридичних послуг, наданих адвокатом з 01.03.2015 по 01.06.2020, за Договором про надання правової допомоги від 01.03.2015» та адвокат здійснив надання юридичних послуг, перелік яких визначено в цьому Акті ( а.с. 44), а саме:

- Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань кримінального кодексу України.

- Складання Клопотання про виконання процесуальних дій №28-10 від 28.10.17р.

- Складання Клопотання від 29.05.17р.

- Складання Клопотання №ПХС-12/02/1 -2019 від 12.02.19р.

- Складання Скарги на бездіяльність слідчого №2/БАА-1 від 21.02.19р.

- Складання Клопотання №ПХС-05/06-2019 від 05.06.19р.

- Складання Скарги №10-12 від 10.12.18р.

- Складання Клопотання про виконання процесуальних дій від 28.11.18р.

- Складання Скарги прокурору Миколаївської області ПХС-05/06/2-1019 від 05.06.19р.

- Складання Клопотання ПХС-05/06/1-2019 від 05.06.19р.

- Складання Заяви про визнання потерпілим від 13.06.16р.

- Складання Скарги в Заводський суд від 13.06.16р.

- Складання Клопотання про визнання потерпілим вих №29/05-2017 від 29.05.17р.

- Складання Клопотання про виконання процесуальних дій від 11.08.18р.

- Складання Скарги в Заводський суд вих. №17/11-2017 від 17.11.2017р.

- Складання Клопотання про виконання процесуальних дій від 29.01.18р. №29-01.

- Складання Скарги в Центральний суд №12-02 від 12.02.18р.

- Складання Заяви №ПХС-12/12/1-2018 від 12.12.2018р.

- Складання Скарги в Заводський суд вих. №31-05 від 31.05.19р.

- Складання Клопотання слідчому № ПХС-12/02-2019 від 12.02.2019р.

- Складання Клопотання про виконання процесуальний дій №25-06 від 25.06.19 р.

- Складання Заяви в Заводський суд №ПХС-01/0/2019 від 01.08.2019р.

- Складання Скарги на бездіяльність слідчого № 11-07 від 11.07.19р.

- Складання скарги на рішення про закриття кримінального првадження № 18-10 від 18.10.19р.

- Складання Скарги в Заводський суд №21-04 від 21.04.20р.

- Участь в судових засіданнях та інше.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" в якості оплати за договором від 01.03.2015 перерахувало на користь адвоката Бєліка Валерія Григоровича грошові кошти у загальній сумі 11400,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення № 32 від 03.06.2020.

Позивач просить стягнути суму, сплачену адвокату Бєліку В.Г. у зв`язку з поданням ним юридичної допомоги за період березень 2015 року – травень 2020 року, та вважає, що вказані витрати є шкодою, завданою незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів поліції і прокуратури, що порушують його права.

Суд зазначає, що за правилами цивільного судочинства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Крім того, у будь-якому разі процесуальні витрати, понесені, в тому числі і у кримінальному провадженні, не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, останні не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків, натомість дані витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Відповідно до висновку зробленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 по справі №242/4741/16-ц, судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката, є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Таким чином, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 по справі №489/5045/18 дійшла висновку, що судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції. Означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КАС України (п.32 постанови); питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, понесених під час розгляду адміністративної справи, вирішує у встановленому процесуальним законом порядку відповідний адміністративний суд, а не загальний суд у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства (п.33 постанови).

З огляду на це, ті витрати, які могли бути стягнуті позивачем по кримінальних, цивільних та адміністративним справам в якості судових витрат (витрат на правову допомогу), не можуть стягуватись в якості збитків в окремому позовному провадженні.

Адвокатські послуги, які не були надані позивачу в рамках кримінальних, цивільних та адміністративним справ можуть вважатись збитками (шкодою), які можуть бути заявлені в окремому позовному провадженні.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаних юридичних послуг від 01.06.2020, виконані адвокатом роботи стосуються виключно надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань кримінального кодексу України, складання клопотань, скарг та заяв, а також участь у судових засіданнях. Тобто надані послуги стосуються саме кримінального провадження № 12015150030000929.

За вказаних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем в якості відшкодування шкоди суми у розмірі 11400,00 грн, сплаченої адвокату за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача рішеннями, діями та бездіяльністю органів поліції, прокуратури могли бути стягнуті позивачем по кримінальному провадженню № 12015150030000929 в якості судових витрат (витрат на правову допомогу).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про недоведення позивачем належними та допустимими доказами завдання йому майнової та моральної шкоди, що виключає притягнення відповідачів до деліктної відповідальності, через відсутність повного складу цивільного правопорушення.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.12.2021.

Суддя Н.О. Семенчук