Рішення № 10205691, 18.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/24918.05.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

До Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

про стягнення 10504,18 грн. страхового відшкодування

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Пономаренко І.В. –представник за довіреністю;

Від відповідача Пилипець А.Ю. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10504,18 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –105,04 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/249, розгляд якої було призначено на 18.05.2010.

В судовому засіданні 18.05.2010 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 8939,61 грн. страхового відшкодування, розмір якого визначено позивачем на підставі акту № 525/9 від 07.09.2009. Вимоги позивача з урахуванням здійснених уточнень мотивовані тим, що позивачем, як страховиком по договору страхування, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8939,61 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2010 уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2008 між Бездітною Т.Г., як страхувальником, та ЗАТ «Кредо-Класик», як страховиком, було укладено договір № 131238/4002/0000001 (далі –договір № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008), згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК (страхування КАСКО).

Зокрема договором № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008, страховим випадком визначено є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 3.1.2., п. 3.2), виплата страхового відшкодування може бути здійснена шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх організацій, які надають послуги страхувальнику і необхідність яких викликана страховим випадком (п. 9.1).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК є Бездітна Т.Г.

Згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 5170964, між відповідачем, як страховиком, та громадянином Джугостряном І.А, як страхувальником, було укладено договір загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 31.03.2009 по 30.03.2010, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи –510,00 грн., забезпечений транспортний засіб –автомобіль TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ.

Згідно довідки Державтоінспекції ОМУ УМВС України в Одеській області від 30.08.2009, 30.08.2009 в м. Одесі на Фонтанській дорозі сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК, під керуванням водія Бездітної Т.Г., та автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ під керуванням водія Джугостряна І.А, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2009 по справі № 3-5487, Джугостряна І.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 31.12.1993 № 1094, підтверджується зібраними по справі доказами.

Згідно Акту № 525/9 від 14.09.2009 дослідження спеціаліста - автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК в результаті пошкоджень при ДТП станом на 07.09.2009, вартість матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу складає 8939,61 грн., в свою чергу, вартість відновлювального ремонту складає 10504,18 грн.

Страховим актом № 00028404, затвердженим керівником південного центру врегулювання збитків ЗАТ СК «Кредо-Класик», пошкодження транспортного засобу марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК внаслідок ДТП, яке сталося 30.08.2009 в м. Одесі на Фонтанській дорозі за участю застрахованого по договору № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008 автомобіля під керуванням водія Бездітної Т.Г., та автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ під керуванням водія Джугостряна І.А, визнано страховим випадком та призначено Бездітній Т.С. до виплати в якості страхового відшкодування 10504,18 грн.

Відповідно до аварійного сертифікату від 16.09.2009, затвердженого керівником південного центру врегулювання збитків ЗАТ СК «Кредо-Класик», по страховому випадку, який відбувся 30.08.2009 з автомобілем TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК, страхувальник –Бездітна Т.Г. –вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля складає 10504,18 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 022476 від 22.09.2009 на суму 10504,18 грн., ЗАТ СК «Кредо-Класик»було виплачено страхове відшкодування в сумі 10504,18 грн. з призначенням платежу «відшкодування згідно договору № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008, державний номерний знак ВН 9680 ВК, Бездітна Т.Г.».

26.10.2009 ЗАТ СК «Кредо-Класик»було направлено ЗАТ СК «Каштан»претензію № 142 з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10504,18 грн., оскільки під час ДТП, автомобілем TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ, який є джерелом підвищеної небезпеки, керував водій Джугострян І.А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 5170964.

Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «СК «Кредо-Класик»від 23.09.2009, оформленим протоколом № 189, було погоджено внесення змін до Статуту товариства у зв’язку із вимогами Законом України «Про акціонерні товариства», в тому числі зміни найменування товариства з закритого на приватне акціонерне товариство.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «СК «Кредо-Класик»від 17.02.2010, оформлених протоколом № 191, було погоджено внесення змін у Статут товариства шляхом зміни найменування товариства з Приватного акціонерного товариства «СК «Кредо-Класик»на ПАТ «СК «Уніка», та викладено Статут у новій редакції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правонаступником ЗАТ «СК «Кредо-Класик»є ПАТ «СК «Кредо-Класик», правонаступником якого є позивач - ПАТ «СК «Уніка», в тому числі і щодо прав та обов’язків за договором № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, ористуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між Бездітною Т.Г. як страхувальником, та ЗАТ «СК «Кредо-Класик»є ПАТ «СК «Кредо-Класик», правонаступником якого є позивач - ПАТ «СК «Уніка», як страховиком, було укладено договір № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК (страхування КАСКО), який належить Бездітній Т.Г.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 30.08.2009 в м. Одесі на Фонтанській дорозі за участю застрахованого автомобіля марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК, під керуванням водія Бездітної Т.Г., та автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ під керуванням водія Джугостряна І.А, відбулось пошкодження автомобілів, винним у вчиненні у правопорушеня, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано Джугостряна І.А., що підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2009 по справі № 3-5487.

На виконання умов укладеного договору № 131238/4002/0000001 від 09.12.2008 та на підставі Страховим актом № 00028404, затвердженим керівником південного центру врегулювання збитків ЗАТ СК «Кредо-Класик», пошкодження транспортного засобу марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК внаслідок ДТП, яке сталося 30.08.2009 в м. Одесі на Фонтанській дорозі за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Бездітної Т.Г., та автомобіля TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ під керуванням водія Джугостряна І.А., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування грн., яке було виплачено позивачем у повному обсязі в сумі 10504,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 022476 від 22.09.2009.

В свою чергу, оскільки автомобіль TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак ВН 6118 ВМ, є джерелом підвищеної небезпеки, яким під час ДТП керував водій Джугострян І.А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 5170964, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача, але щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК, в розмірі 8939,61 грн., що зокрема встановлено у Акті № 525/9 від 14.09.2009.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у спричиненні позивачу збитків саме в розмірі 8939,61 грн., по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), зокрема сплата позивачем 8 9393,61 грн. вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу марки TOYOTA YARIS, 2006 року випуску, державний номерний знак ВН 9680 ВК внаслідок ДТП, а по-третє: наявний причинно-наслідковий зв’язок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків в розмірі 8939,61 грн., право на відшкодування яких позивач отримав в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача (з урахуванням здійснених уточнень позовних вимог) про стягнення з відповідача 8939,61 грн. в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(код ЄДРПОУ 32071894, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Рейтарська, 37) суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 939 (вісім тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять) грн. 61 коп., а також 893 (вісімсот дев’яносто три) грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита та 200 (двісті) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –01.07.2010