Рішення № 10205689, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/22627.05.10 За позовом Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»в особі Київської обласної дирекції

До Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

про стягнення 20320,53 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20320,53 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –1203,21 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/226, розгляд якої було призначено на 27.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 розгляд справи відкладено до 27.05.2010.

Позивач в судове засідання 27.05.2010 представників –не направив, але в минулому засіданні представник позивача надав суду своїх пояснення по суті спору. Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком по договору заставлених транспортних засобів № В 380-142/07/СТ від 18.04.2007, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 20320,53 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач в судове засідання 27.05.2010 своїх представників –повторно не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань про відкладення розгляду справи –не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного управління статистики у м. Києві від 27.04.2010 № 13-2/40.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2007 між Ремень І.В., як страхувальником, та позивачем - ВАТ НАСК «Оранта», як страховиком, було укладено договір № В380-142/07/СТ (далі –договір № В 380-142/07/СТ від 18.04.2007), згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки MITSUBISHI LANSER, 1,6 чорний, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8641 ВІ (п. 2.1).

Зокрема договором № В 380-142/07/СТ від 18.04.2007 та додатком до нього № 1, до переліку страхових випадків включено пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП, страхова сума погоджена в розмірі 78371,70 грн.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортним засобом марки MITSUBISHI LANSER, 1,6 чорний, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8641 ВІ є Ремінь І.В.

Згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 0721101 від 12.12.2006, між відповідачем, як страховиком, та ТОВ «БМ-Транс», як страхувальником, було укладено договір загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 12.12.2006 по 11.12.2007, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи –0,00 грн., забезпечений транспортний засіб –автомобіль VOLVO, державний номерний знак 142-71КА.

Згідно довідки управління ДАІ ГУ МВС України в м.Києві від 20.09.2007, 09.07.2007 в м.Києві на Великій кільцевій дорозі до Жулянського шляхопроводу сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ, під керуванням водія Ремень І.В., та автомобіля VOLVO, державний номерний знак 142-71КА, що належить ТОВ «БМ-Транс»під керуванням водія Сікорського С.В., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2008 по справі № 3-30, провадження в адміністративній справі про притягнення водія Ремень І.В. до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення –закрито за відсутністю складу правопорушення, а Сікорського С.В. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 31.12.1993 № 1094, підтверджується зібраними по справі доказами.

Згідно протоколу огляду транспортного засобу № 299 та звіту-дослідження аварійного комісара № 299 від 10.08.2007, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ становить 20712,38 грн.

Згідно з розрахунком розміру страхового відшкодування за договором № В 380-142/07/СТ від 18.04.2007, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті у зв’язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, в межах якої страховик несе відповідальність та з урахуванням безумовної франшизи, було визначено в сумі 20320,53 грн.

Згідно страхового акту № 45, затвердженого директором Київської обласної дирекції НАСК «Оранта»12.11.2007, пошкодження транспортного засобу марки MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ внаслідок ДТП, яке сталося 09.07.2007 в м.Києві на Великій кільцевій дорозі до Жулянського шляхопроводу за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Ремень І.В., та автомобіля VOLVO, державний номерний знак 142-71КА, що належить ТОВ «БМ-Транс»під керуванням водія Сікорського С.В., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20320,53 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 829 від 14.11.2007 на суму 20320,53 грн., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 20320,53 грн. з призначенням платежу «відшкодування згідно договору № В 380-142/07/СТ від 18.04.2007 та страхового акту за пошкодження автомобіля MITSUBISHI LANSER, 1,6, АА 8641 ВІ».

02.03.2010 позивачем було направлено відповідачу претензію № 06-01/340 з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20320,53 грн., оскільки під час ДТП автомобілем VOLVO, державний номерний знак 142-71КА, є джерелом підвищеної небезпеки, яким керував водій Сікорський С.В., і зазначений автомобіль належить ТОВ «БМ-Транс», цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 0721101 від 12.12.2006.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, ористуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між Ремень І.В., як страхувальником, та позивачем - ВАТ НАСК «Оранта», як страховиком, було укладено договір № В380-142/07/СТ від 18.04.2007, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки MITSUBISHI LANSER, 1,6 чорний, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8641 ВІ, який належить Ремінь І.В.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 09.07.2007 в м.Києві на Великій кільцевій дорозі до Жулянського шляхопроводу за участю застрахованого автомобіля марки MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ, під керуванням водія Ремень І.В., та автомобіля VOLVO, державний номерний знак 142-71КА, що належить ТОВ «БМ-Транс»під керуванням водія Сікорського С.В., відбулось пошкодження автомобілів, а Сікорського С.В. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2008 по справі № 3-30.

На виконання умов укладеного договору № В380-142/07/СТ від 18.04.2007 та на підставі страхового акту № 45, затвердженого директором Київської обласної дирекції НАСК «Оранта»12.11.2007, пошкодження транспортного засобу марки MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ внаслідок ДТП, яке сталося 09.07.2007 в м.Києві на Великій кільцевій дорозі до Жулянського шляхопроводу за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Ремень І.В., та автомобіля VOLVO, державний номерний знак 142-71КА, що належить ТОВ «БМ-Транс»під керуванням водія Сікорського С.В., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20320,53 грн., яке було виплачено позивачем у повному обсязі в сумі 20320,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 829 від 14.11.2007.

В свою чергу, оскільки автомобіль VOLVO, державний номерний знак 142-71КА, є джерелом підвищеної небезпеки, яким під час ДТП керував водій Сікорський С.В., і зазначений автомобіль належить ТОВ «БМ-Транс», цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 0721101 від 12.12.2006, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування 20320,53 грн., що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у спричиненні позивачу збитків саме в розмірі 20320,53 грн., по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), зокрема сплата позивачем 20320,53 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI LANSER, державний номерний знак АА8641ВІ, а по-третє: наявний причинно-наслідковий зв’язок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків в розмірі 20320,53 грн., право на відшкодування яких позивач отримав в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 20320,53 грн. в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»в особі Київської обласної дирекції (код ЄДРПОУ 02307725, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Волоська, 55/57) суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20 320 (двадцять тисяч триста двадцять) грн. 53 коп., а також 203 (двісті три) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –30.06.2010