Рішення № 10205555, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/4030.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр», м. Київ (ідентифікаційний код 33239630)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меді Фарм», м. Київ (ідентифікаційний код 36174409)

про: стягнення 24701,28 грн.

за участю:

представника Позивача –Гончаров О.О. (за довіреністю №68 від 02.02.2010р.);

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Медфарком-Центр», м.Київ (ідентифікаційний код 33239630) (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меді Фарм», м. Київ (ідентифікаційний код 36174409) (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 21328,91грн. –сума основного боргу, 1286,59грн. –пеня, 1255,21 грн. –20% річних, 830,57 грн. –компенсація від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором купівлі-продажу №158/09-к від 16 вересня 2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір купівлі-продажу №158/09-к від 16 вересня 2009р. (а.с.12-13), товарні накладні (а.с.15-43), Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.44-46), правоустановчі документи (а.с.47-57).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 625,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-174, 193, 198, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 13, 15, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 30.06.2010р. підтримав позовні вимоги, на виконання ухвали суду 09.06.2010 року надав Акт звірки взаємних розрахунків за період з 25.09.2009р. по 02.06.2010р. підписаний з боку Позивача та докази відправки його Відповідачу, довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, банківську виписку про часткову сплату послуг Відповідачем. Крім того, представник Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –03164, м.Київ, Святошинський р-н., вул.Рубежівська, буд.8.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Довідці №21-10/1317-2 від 09.03.2010р. Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2009 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №158/09-К (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору Продавець зобов’язується продати і поставити власними силами (в межах України) Покупцеві товар в асортименті і кількості, вказаною в Додатках, що є невід’ємною частиною цього договору, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний товар, і сплатити його вартість.

Загальна сума Договору співпадає з сумою по всім накладним, що виписані на виконання цього Договору (п.1.2.)

Згідно п.2.1. Договору кількість, асортимент і найменування Товару, що поставляється у відповідності з п.1.1. цього Договору, вказується в Додатках (або Специфікаціях), виходячи із наявності Товару на складі у Продавця, і відображається в накладних, що оформлюються при відпустці Товару. Відповідно п.4.1. Договору ціни товару, що поставляються у відповідності з п.1.1. цього Договору вказуються у відповідних накладних.

Розділом 5 Договору сторони встановили строк і порядок розрахунків, зокрема: розрахунки за товари, що поставляються по цьому Договору, здійснюються Покупцем з відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту отримання товару (п.5.1.).

Відповідно до п.6.1. Договору, у випадку порушення строку, вказаного в п.5.1. цього Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки, а також, згідно ст.625 ЦК України – 20% річних. Вказане не позбавляє Покупця від обов’язку сплачувати Продавцю вартість отриманого товару, а також відшкодувати йому всі збитки, що пов’язані з порушенням строку оплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р. (п.8.2.).

Як вбачається з наданих Позивачем товарних накладних Відповідачу було поставлено продукцію на суму 28188,91 грн.:

SO-АА20121-92 від 25.09.2009р. на суму –3577,08 грн.

SO-АА20110-91 від 25.09.2009р. на суму –284,96 грн.

SO-АА20106-92 від 25.09.2009р. на суму –2 487,29 грн.

SO-АА21529-91 від 21.10.2009р. на суму –56,93 грн.

SO-АА21528-91 від 21.10.2009р. на суму –1452,40 грн.

SO-АА21527-91 від 21.10.2009р. на суму –12,18 грн.

SO-АА21521-91 від 21.10.2009р. на суму –651,83 грн.

SO-АА21519-92 від 27.10.2009р. на суму – 9535,77 грн.

SO-АА23725-91 від 03.11.2009р. на суму –303,32 грн.

SO-АА23720-91 від 03.11.2009р. на суму –127,22 грн.

SO-АА23719-92 від 03.11.2009р. на суму –6105,17 грн.

SO-АА23775-92 від 03.11.2009р. на суму –2427,66 грн.

SO-АА23771-91 від 03.11.2009р. на суму –709,20 грн.

SO-АА24252-91 від 10.11.2009р. на суму –457,90 грн.

Відповідно до наданої в матеріали справи банківської виписки Відповідач здійснив проплату отриманої продукції, всього на суму 6 860,00 грн., заборгованість Відповідача перед Позивачем, становить 21328,91грн.

Згідно наданого до матеріалів справи акту звірення розрахунків станом на 02.06.2010р., підписаного з боку Позивачем, виведено сальдо на користь Позивача у сумі 21328,91 грн.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати продукції згідно умов Договору купівлі-продажу №158/09-к, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем була поставлена Відповідачу Продукція за Договором на суму 28188,91 грн. Факт отримання Відповідачем вказаної продукції підтверджено наявністю на товарних накладних відбиток штампів та підписів уповноважених осіб Відповідача, згідно з наданих до матеріалів справи Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Розділом 5 Договору сторони встановили, що розрахунки за товари, що поставляються по цьому Договору, здійснюються Покупцем з відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту отримання товару (п.5.1.).

Проте Відповідач здійснив лише часткову сплату наданої продукції на суму 6860,00 грн.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 21328,91 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 6.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 1286,59 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони в Договорі встановили інший розмір процентів, а саме відповідно до п.6.1. Договору за прострочення оплати товару Відповідач зобов’язаний сплатити 20% річних від простроченої суми, суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: - що розмір процентів (20%), який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 01.03.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже – підлягає стягненню у сумі 1255,21 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 830,57 грн. за період з жовтня 2009р. по січень 2010р., не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 830,57 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр», м.Київ (ідентифікаційний код 33239630) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меді Фарм», м. Київ (ідентифікаційний код 36174409) про стягнення 21328,91грн. –суми основного боргу, 1286,59грн. –пені, 1255,21 грн. –20% річних, 830,57 грн. –компенсація від інфляції, задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меді Фарм», м. Київ (ідентифікаційний код 36174409) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр», м.Київ (ідентифікаційний код 33239630) заборгованість у розмірі: 21328,91грн. –суми основного боргу, 1286,59грн. –пені, 1255,21 грн. –20% річних, 830,57 грн. –компенсація від інфляції.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меді Фарм», м. Київ (ідентифікаційний код 36174409) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр», м.Київ (ідентифікаційний код 33239630) витрати по сплаті державного мита в розмірі 247,02 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 30.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.06.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева