Рішення № 10204783, 22.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10 Справа № 6/155/10

Суддя

За позовом           Підприємства з 100 % іноземною інвестицією „ІнтерГазСинтез”

м. Рубіжне Луганської області

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький

машинобудівний завод” м. Запоріжжя

Про стягнення 22 884 грн. 73 коп.

                                                             Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           не з’явився

Від відповідача:          не з’явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Підприємства з 100 % іноземною інвестицією „ІнтерГазСинтез” м. Рубіжне Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” м. Запоріжжя про стягнення 22 884 грн. 73 коп., суддя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 800 грн., пеню в сумі 1 723 грн. 68 коп., 3 % річних в сумі 252 грн. 25 коп., інфляцію в сумі 1 108 грн. 80 коп.

Позивач у позовній заяві вказав свою адресу: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул.. Менделєєва, 2-а.

Ухвала суду про порушення провадження по справі була направлена позивачу саме за цією адресою.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового розгляду була отримана позивачем 07.06.2010 року, про що свідчить його відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 7296061.

В матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Запорізькій області Головного управління статистики у Запорізькій області, в якому вказано адресу відповідача: 69057, м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд.158-б.

Позовна заява позивачем та ухвала суду про порушення провадження у справі були надіслані відповідачу саме за цією адресою.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового розгляду була отримана відповідачем 03.06.2010 року, про що свідчить його відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 7293593.

Позивач та відповідач, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, відповідач проти позову не заперечив, в зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача - в оплаті цього товару.

Позивач, на підставі гарантійного листа відповідача № 295/09 від 11.12.2009 р., поставив йому товар на суму 19 800 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000300 від 11.12.2009 р., довіреністю ЮВП № 891356 від 11.12.2009 р., рахунком-фактурою № СФ-0000423 від 07.12.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В видатковій накладній та довіреності вказано на рахунок-фактуру № СФ-0000423 від 07.12.2009 р., що свідчіть про те, що відповідач отримав рахунок –фактуру.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Крім цього, позивач направив відповідачу 06.05.2010 р. досудове нагадування від 05.05.2010 р. за вих. № 05-301/2 про оплату заборгованості.

Доказів оплати за отриманий товар, відповідач суду не надав.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 19 800 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 20 908 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 252 грн. 25 коп.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1723 грн. 68 коп., посилаючись на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1999 року № 543/96-ВР.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону України, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Тобто, ч. 1 Закону чітко визначає, що розмір пені встановлюється за згодою сторін, а ст.. 3 цього Закону вказує, що розмір пені, встановлений статтею 1 цього Закону , не може перевищувати подвійної облікової ставки ГБУ.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин що до забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач та відповідач не передбачили нарахування пені та її розмір, в випадку не виконання зобов’язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” (69057, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 158-б, код ЄДРПОУ 33528556, р/р 26000001000284 у ВАТ “Мотор-Банк” м. Запоріжжя, МФО 313009) на користь Підприємства з 100 % іноземною інвестицією „ІнтерГазСинтез” (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 2-а, код ЄДРПОУ 32803942, р/р № 26005959676654 у філії ЗАТ “ПУМБ” в м. Сєвєродонецьк, МФО 304966) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 20 908 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 252 грн. 25 коп., витрати по держмиту в сумі 211 грн. 59 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 218 грн. 20 коп. Надати наказ.

В інший частині позову відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано:22.06.2010 р.