Рішення № 10204784, 22.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10 Справа № 6/127/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод вентиляційних

систем” м. Запоріжжя

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Варт” м. Запоріжжя

Про стягнення 48 078 грн.

                                                             Суддя Місюра Л.С.

                              За участю представників :

Від позивача: Федорченко А.В., дор. б/н від 26.03.2010 р.

Від відповідача: Лазаренко Г.І., дов. № 09/10 від 31.05.2010 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод вентиляційних систем” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Варт” м. Запоріжжя про стягнення 48 078 грн., суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість по договору підряду № 23 від 29.10.2008 р. в сумі 113 843 грн. 60 коп., збитки в сумі 700 грн. 62 коп., пеню в сумі 8 410 грн. 50 коп., інфляцію в сумі 5 576 грн. 90 коп.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, в судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, де остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість по договору підряду № 23 від 29.10.2008 р. в сумі 38 843 грн. 60 коп., 3 % річних за період з 25.02.2010 р. по 07.06.2010 р. в сумі 1 011 грн. 95 коп., пеню за період з 25.02.2010 р. по 07.06.2010 р. в сумі 7017 грн. 86 коп., інфляцію за березень 2010 р. в сумі 1 204 грн. 59 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи був відкладений до 22.06.2010 р.

22.06.2010 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Відповідач надав суду заперечення на позовні вимоги позивача, де з основним боргом в сумі 38 843 грн. 60 коп. погоджується, заперечує проти нарахування позивачем 3 % річних, пені та інфляційних втрат. Відповідач надав суду свій розрахунок пені, де заявляє про застосування по акту № 2 від 27.03.2009 р. строку позовної давності. Відповідач вважає, що нарахування процентів річних за прострочення грошового зобов’язання не повинно здійснюватися, оскільки відповідач вважає, що по діючому законодавству являється недопустимим одночасне застосування процентів річних та неустойки за неналежне виконання грошового зобов’язання. Стверджує, що вказані в ст. 625 ЦК України проценти річних по своїй правовій природі являються неустойкою, а тому позивач не має права застосувати до відповідача одночасно неустойку та проценти річних.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

29.10.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 23 (далі –договір).

Згідно вказаному договору позивач виконав роботу за завданням відповідача загальною вартістю 347 372 грн. 40 коп., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: № 1/12 від 30.12.2008 р. на суму 37 045 грн. 20 коп., № 1 від 30.01.2009 р. на суму 95 707 грн. 20 коп., № 2 від 27.03.2009 р. на суму 60 776 грн. 40 коп.; актом від 03.02.2010 р. на суму 153 843 грн. 60 коп., довідками про вартість виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 6.4.1 договору відповідач зобов’язався здійснити передплату шляхом внесення на поточний рахунок позивача авансового платежу на закупівлю матеріалів в розмірі 170 000 грн.

Відповідач здійснив передплату в сумі 170 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.10.2009 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Пунктами 6.4.2-6.4.3 договору передбачено, що подальші платежі відповідач здійснює шляхом перерахування на поточний рахунок позивача вартості виконаних робіт, вказаних в акті приймання-передачі виконаних робіт, який підписаний уповноваженими представниками сторін, на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання відповідного акту. Кінцевий розрахунок по договору здійснюється відповідачем на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання сторонами останнього акту прийому-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в.

Відповідач за виконані позивачем роботи оплату здійснив частково, в сумі 308 528 грн. 80 коп., що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Заборгованість в сумі 38 843 грн. 60 коп. відповідачем не оплачена.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 38 843 грн. 60 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних договором не встановлено.

Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов’язання винна сторона зобов’язана оплатити іншій стороні проценти в розмірі 3 % річних від несплаченої суми.

Позивач здійснив нарахування відповідачу 3 % річних за період з 25.02.2010 р. по 07.06.2010 р. в сумі 1 011 грн. 95 коп.

Фактично підлягає з відповідача стягненню 3 % річних за вказаний період в сумі 1021 грн. 29 коп. , однак, суд не знаходить підстав для виходу за рамки уточнених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 011 грн. 95 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за березень 2010 р. в сумі 40 048 грн. 19 коп., та 3 % річних в сумі 1 011 грн. 95 коп.

Пунктом 7.3.1.1. договору передбачено, що за прострочення виконання зобов’язань по договору винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Пунктами 7.3.1.2, 7.3.1.3 договору пеня за порушення грошового зобов’язання по договору обмежується розміром та в порядку, передбаченими законами. Відповідач оплачує пеню тільки в разі прострочення платежів, вказаних в п.п.6.4.2., 6.4.3 договору.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 25.02.2010р. по 07.06.2010р. в сумі 7 017 грн. 86 коп.

Фактично підлягає з відповідача стягненню пеня за вказаний період в сумі 6 978 грн. 91 коп.

В позові, в частині стягнення пені в сумі 38 грн. 95 коп., слід відмовити.

Заперечення відповідача не приймаються судом на підставі викладених вище фактів, а також у зв’язку з наступним:

Позивач не змінював предмет спору, позивач в позовної заяві помилково 3% річних називає збитками, при цьому позивач посилається на п. 7.1.1 договору, який передбачає нарахування 3% річних, а не збитків. Три процента річних являються платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідач безпідставно посилається на те, що строк позовної давності по нарахуванню пені на суму 60 776 грн. 40 коп. акту № 2 від 27.03.2009р. минув. По –перше, позивач не нараховує пеню на суму 60 776 грн. 40 коп. по акту № 2 від 27.03.2009р., позивач нараховую пеню на суму акту за лютий 2010р.; по-друге, пунктом 6.4.3 договору сторони передбачили, що кінцевий розрахунок по договору здійснюється відповідачем на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання сторонами останнього акту прийому-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в.; по –трете, строк позовної давності переривався, та починав текти заново, відповідно до статті 264 ЦК України.

Як вже вказувалось вище, пунктом 6.4.3 договору сторони передбачили, що кінцевий розрахунок по договору здійснюється відповідачем на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання сторонами останнього акту прийому-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в. Таким чином, по акту за лютий 2010р. з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 6 978 грн. 91 коп. з наступного розрахунку: від суми 133 843 грн. 60 коп. за період з 25.02.2010р. по 31.03.2010р. (35дн.) в сумі 2 631 грн. 03 коп., від суми 113 843 грн. 60 коп. за період з 01.04.2010р. по 07.06.2010р. (68дн.) в сумі 4 347 грн. 88 коп.

Інфляційні витрати за березень 2010р. від суми 113 843 грн. 60 коп. складають 1 204 грн. 59 коп.

За період з 25.02.2010р. по 07.06.2010р. 3% річних складають фактично 1 021грн. 29 коп., з наступного розрахунку: від суми 133 843 грн. 60 коп. за період з 25.02.2010р. по 31.03.2010р. (35дн.) в сумі 385 грн. 02 коп.., від суми 113 843 грн. 60 коп. за період з 01.04.2010р. по 07.06.2010р. (68дн.) в сумі 636 грн. 27 коп. Однак, як вказано вище, суд не виходить за рамки уточнених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 011 грн. 95 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Така ж правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України № 06/153 від 28.03.2006р. № 2-4/1319-2004.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 неустойкою являється лише штраф та пеня. 3% річних не являються неустойкою.

Діюче законодавство не заперечує проти нарахування одночасно пені та 3% річних . Відповідач не довів суду, що нарахування пені та 3% річних заборонено законом.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Варт” (69067, м. Запоріжжя, вул. Олександра Невського, буд. 34, код ЄДРПОУ 13617742, п/р 26009001275001 в ФЗД АТ “Індекс-банк” м .Запоріжжя, МФО 313861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод вентиляційних систем” (69067, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78, код ЄДРПОУ 34268023, р/р 26003203725601 в Запорізькій філії ЗРУ АТ “Банк фінанси та кредит” в м. Запоріжжя, МФО 313731) основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 40 048 грн. 19 коп. , 3 % річних в сумі 1 011 грн. 95 коп., пеню в сумі 6 978 грн. 91 коп., витрати по держмиту в сумі 480 грн. 32 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 88 грн. 19 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано: 22.06.2010 р.