Рішення № 10204481, 24.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.10 р.                     Справа № 4/95                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон-Експорт” м. Львів

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” м. Донецьк

про стягнення 26319,18грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Лебедін І.Р. (за довіреністю)

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріон-Експорт” м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 21189,50грн., пені в сумі 464,14грн., 3% річних в сумі 67,92грн., 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення в сумі 2479,17грн. та 10% штрафу у розмірі 2118,95грн.

Заявою від 02.06.2010р. про зміну розміру позовних вимог (вхід. № 02-41/24096) позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 21189,50грн., пеню в сумі 1559,00грн., 0,3% за користування чужими коштами за кожен день прострочення у розмірі 8327,47грн., 10% штрафу в сумі 2118,95грн. та інфляційне збільшення заборгованості в сумі 989,55грн. До заяви позивачем надано докази доплати державного мита та докази направлення зазначеної заяви на адресу відповідача. Відтак заява про зміну розміру позовних вимог подана з додержанням вимог ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду як збільшення розміру позовних вимог.           

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №68 від 17.12.2009р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого ним товару в строки передбачені цим договором, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 21189,50грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №593338 станом на 28.05.2010р. (а.с. 52) відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбіопак” зареєстровано за адресою: 83100, м.Донецьк, вул50-річчя СРСР, буд. 149, оф.9. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвали.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.06.2010р. справу №4/95 передано на розгляд судді Кододовій О.В.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд, встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріон-Експорт” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” (Покупець) 17 грудня 2009року укладено договір №68, за умовами якого Продавець зобов’язується постачати Покупцю товар в асортименті (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору Асортимент, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару вказуються в специфікації(ях) та накладних, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівкову порядку на поточний рахунок Продавця шляхом оплати вартості товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару Покупцем, якщо інші умови та порядок розрахунків не зазначені в специфікації(ях). Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок Продавця. (п. 1.5. договору).

Пунктом 6.1. встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання та не задоволенні законні вимоги, дія Договору продовжується до повного виконання таких зобов’язань.

За приписами п. 7.3. договору у випадку порушення (прострочення) Покупцем грошового зобов’язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення в оплаті та відсотки (проценти) за користування чужим (належним до оплати Продавцеві) коштами у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення в оплаті, за весь час користування коштами, належними до оплати Продавцеві.

За порушення строків оплати поставленого товару більш ніж на 15 календарних днів Покупець додатково оплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими ж сторонами було підписано Специфікацію №1 до договору відповідно до якої загальна сума товару (папіру пакувального вологостійкого) разом із ПДВ складає 21189,50грн. Відповідно до п. 1.4 товар постачається по даній Специфікації в термін з 21.12.2009р. по 24.12.2009р., на умовах самовивозу. Пунктом 1.5. встановлено, що оплату товару по цій Специфікації здійснюється Покупцем у гривнях протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару Покупцем. Специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

Відповідно до накладної №ХК-0000175 від 24.12.2009р., яка підписана обома сторонами позивачем було поставлену відповідачу товар на загальну сум з ПДВ 21189,50грн. Крім того відповідачем була видана довіреність на отримання зазначеного товару.

Для здійсненням відповідачем оплати за отриманий ним товар позивач виставив йому рахунок №ХК-0000186 від 17.12.2009р. на суму 21189,50грн.

12.02.2010р. Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №12/2 з вимогою сплатити суму боргу з урахуванням 0,3% за користування чужими коштами та 10% штрафу від вартості поставленого товару всього у розмірі 25151,93грн. За умовами договору обов’язок оплати відповідачем товару виникає протягом 21 календарного дня з моменту отримання ним товару. Матеріалами справи, а саме накладною №ХК-0000175 від 24.12.2009р. та довіреністю на отримання товару підтверджується отримання відповідачем товару. Тобто обов’язок оплати відповідно до умов договору виникає у відповідача з моменту отримання ним товару незалежно від заявленої позивачем вимоги.

Розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Аналогічні положення містить частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 цього ж кодексу передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №68 від 17.12.2009р. належним чином не виконав, отриманий ним товар відповідно до договору не оплатив, у зв’язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 21189,50грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 21189,50грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 989,55грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1559,00грн., 0,3% за користування чужими коштами за кожен день прострочення у розмірі 8327,47грн. та 10% штрафу в сумі 2118,95грн. відповідно до п. 7.2-7.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач своє грошове зобов'язання відповідно до договору не виконав, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1559,00грн., 0,3% за користування чужими коштами за кожен день прострочення у розмірі 8327,47грн., 10% штрафу в сумі 2118,95грн. відповідно до п. 7.2, 7.3 договору не суперечать нормам законодавства та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Крім того позивачем при поданні позову було сплачено державне мито платіжним доручення №31 від 02.03.2010р. в сумі 265,00грн. та платіжним дорученням №319 від 25.05.2010р. в сумі 80грн, всього на загальну суму 345,00грн., відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито у розмірі 3,16 грн.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріон-Експорт” м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 21189,50грн., пені в сумі 1559,00грн., 0,3% за користування чужими коштами за кожен день прострочення у розмірі 8327,47грн., 10% штрафу в сумі 2118,95грн. та інфляційне збільшення заборгованості в сумі 989,55грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” (83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 149, оф.9 р/р №260011146221 в ДФ АБ „Експрес-банк” м. Донецьк, МФО 335838, код ЄДРПОУ 35538084) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріон-Експорт” (79053, м.Львів, вул. Перфецького,буд. 1, р/р № 260079623 в ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 23884757) борг в сумі 21189,50грн., пеню в сумі 1559,00грн., 0,3% за користування чужими коштами за кожен день прострочення у розмірі 8327,47грн., 10% штрафу в сумі 2118,95грн., інфляційне збільшення заборгованості в сумі 989,55грн., витраті по сплаті державного мита в розмірі 341,84грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Оріон-Експорт” довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 3,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя