Постанова № 10204084, 01.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2010 року 12 год. 35 хв. № 2а-9259/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV)

ДоДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

ПроВизнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000682307/0 та № 0000692307/0 від 10.07.2009 р. За участю представників сторін

від позивача: Панасюк К.Е. за дов. № 659 від 30.07.2009 р.

від відповідача: Піскун І.О. за дов. № 1081/9/10-011 від 26.02.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2009 р. № 0000682307/0 на суму податкового зобовязання в розмірі 126286,5 грн., у т.ч. основний платіж 84191,00 грн. та штрафні санкції 42095,5 грн. та № 0000692307/0 на суму податкового зобовязання в розмірі 164619,00 грн., у т.ч. основний платіж 109746,00 грн. та штрафні санкції 54873,00 грн.

26.05.2010 р. від позивача через Відділ документального обігу та контролю надійшла заява, в якій уточнив позовні вимоги, а саме вказав на те, що повністю не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2009 р. № 0000682307/0, але, частково погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2009 р. № 0000692307/0 в частині нарахування 36319,50 грн., в т.ч. основний платіж 24213 грн. та штраф 12106,50 грн. (було віднесено до складу податкового кредиту не підтверджену податковими накладними суму придбання послуг з виробництва фільму «свати», які надавались отриманих ТОВ «Кіно квартал», стор. 21 Акту перевірки), з рештою суми по даному податковому повідомленню-рішенню 128299,50 грн., в т.ч. 85533,00 грн. основного платежу та штрафом 42766,50 грн. не погоджується.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги з урахуванням поданих уточнень задовольнити. В обґрунтування позиції здійснював посилання на Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача, так як спірні податкові повідомлення-рішення є прийнятими на підставі встановлених порушень та відповідно до чинного законодавства. Вважає нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість цілком правомірним, адже позивачем було порушено податкове законодавство, а саме п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2010 р. № 0000682307/0 (повністю) та № 0000692307/0 (в частині).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковою інспекцією на підприємстві позивача було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт від 26.06.2009 р. № 365/1-23-07-14323764 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «МК ТРК/ISTV/»(код за ЄДРПОУ 14323764) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р.».

В ході перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення:

- п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 84191 грн., в т.ч.. за 4-й квартал 2007 року в сумі 16779 грн., за 1-й квартал 2008 року в сумі 19231 грн., за 2-й квартал 2008 року в сумі 17547 грн., за 3-й квартал 2008 року в сумі 16015 грн., за 4-й квартал 2008 року в сумі 14619 грн.;

- п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 109746 грн., в т.ч. за липень 2008 року в сумі 59742 грн., за серпень 2008 року в сумі 18260 грн., за листопад 2008 року в сумі 4165 грн., за грудень 2008 року в сумі 27579 грн.

За результатами виявлених порушень, на підставі акту перевірки та п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000682307/0 від 10.07.2009 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем податок на прибуток, усього 126286,5 грн., у т.ч. основний платіж 84191, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 42095,50 грн.;

-№ 0000692307/0 від 10.07.2009 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем податок на додану вартість, усього 164619,00 грн., у т.ч. 109746,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 54873,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду задля відновлення прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.07.2010 р. № 0000682307/0.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем було завищено амортизаційні відрахування на суму 336764 грн., в т.ч. за 4-й квартал 2007 року на суму 67116 грн., за 1-й квартал 2008 року на суму 76922 грн., за 2-й квартал 2008 року на суму 70188 грн., за 3-й квартал 2008 року на суму 64059 грн., за 4-й квартал 2008 року на суму 58479 грн.

ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV) здійснює діяльність у сфері телебачення та радіомовлення.

Для цілей здійснення господарської діяльності позивачем використовуються основні засоби: компютерні мережі, антенно-фідерна система, передавачі радіотелевізійних сигналів, які були ним включені до складу 2-ї та 3-ї груп основних засобів.

В обґрунтування позиції, позивач посилався на невірну думку перевіряючи, стверджував, що компютерні мережі, антенно-фідерні системи, передавачі радіотелевізійних сигналів не відносяться до групи 1 основних фондів відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що основні фонди матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з п.п. 8.2.2 вищезазначеної статті основні фонди розподілено за групами. До складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до групи 2 віднесено автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до група 3 належать будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4 та до групи 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Законом України «Про телекомунікації»телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між; кінцевим обладнанням. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.

Відповідно до Державного класифікатора України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 р. № 507, до коду 130203 віднесено «Станції, системи і споруди радіотелевізійного звязку», які належать до класу 130200 «Будівлі та споруди ліній зв'язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та ін.) та, відповідно, до підгрупи 130000 «Передавальні пристрої».

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що витрати на комунікаційне обладнання комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення та його підключення до телекомунікаційної мережі в податковому обліку відображаються як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої) за умови їх використання в господарській діяльності платника податку.

Як вже було зазначено, будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої відносяться до групи 1 основних фондів, як то передбачено п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, комп'ютернімережі, антенно-фідерна система,передавачі радіотелевізійних сигналів відносяться до основних фондів 1 групи.

Згідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

- група 1 - 1,25 відсотка;

- група 2 - 6,25 відсотка;

- група 3 - 3,75 відсотка, для основних фондів, придбаних до 01.01.2004 р.;

- група 1- 2 відсотка;

- група 2 -10 відсотків;

- група 3 - 6 відсотків;

- група 4 - 15 відсотків, для основних фондів, придбаних після 01.01.2004 р.

Позивачем в порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не вірно розрахувано суму амортизаційних відрахувань по компютерним мережам, антенно-фідерній системі, передавачам радіотелевізійних сигналів (розрахунок додається в додатку до акту) за період 4-й кв.2007 р.- 2008 р., а саме: у рядку 07 Декларації про прибуток підприємства за 4-й кв.2007 р. та за 2008 р. амортизаційні відрахування визначені у розмірі 11030324 грн. В ході перевірки, згідно документів наданих до перевірки, встановлена фактична сума амортизаційних відрахувань за період 4-й кв. 2007 р.- 2008 р. в сумі 10693560 грн.

Вищевикладене порушення призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань у загальній сумі 336764 грн., що в свою чергу вплинуло на заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток у відповідних періодах.

Так, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, визначення позивачу суми податкового зобовязання з врахуванням штрафних (фінансових) по податку на прибуток.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.07.2010 р. № 0000692307/0.

В розділі 3.2.2 «Податковий кредит»Акту перевірки перевіряючими, з посиланням на п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наведений перелік господарських операцій ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV) з реалізації виключних прав, податковий облік за якими, здійснювався останнім з порушеннями чинного законодавства України, а саме: в деклараціях з ПДВ не відображався обсяг неоподатковуваних операцій (продаж прав) та не здійснювався розподіл сум ПДВ за придбані товари, роботи, послуги, що використовувались в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях, що і стало причиною неправомірного завищення ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV) податкового кредиту на загальну суму 82 461 гривень, в т.ч. за липень 2008 року на суму 57531 грн., за серпень 2008 року на суму 17704 грн., за листопад 2008 року на суму 3992 грн., за грудень 2008 року на суму 3234 грн.

Дійсно, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, товарів, робіт, послуг позивачем в даному випадку в господарських операціях не використовувало і оплати їх вартості не отримувало. Отримані від контрагентів гроші є роялті за передані права, тобто винагородою.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «»Про оподаткування прибутку підприємств»роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Що стосується податку на додану вартість, то у листі Державної податкової адміністрації України від 05.09.2005 р. № 17622/7/15-1117 передбачено, що якщо покупець придбаває право на використання об'єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»винагорода (платежі) за таке використання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому в особи, яка передає об'єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов'язаних із здійсненням такої операції.

Крім того, використання в Акті перевірки словосполучення «реалізація виключних прав» є неправильним, адже спеціальні закони, що регулюють правовідносини в сфері авторських прав - Закон України «Про авторські право і суміжні права», глава 75 Цивільного кодексу України «Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності»- у відповідних випадках містять лише термін «передання виключних прав», що істотно змінює як правову природу самого правочину, так і його відображення в податковому і бухгалтерському обліку.

Таким чином, викладені в акті висновки щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 82 461 гривень, в т.ч. за липень 2008 року на суму 57531 грн., за серпень 2008 року на суму 17704 грн., за листопад 2008 року на суму 3992 грн., за грудень 2008 року на суму 3234 грн. є безпідставними.

Також перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 24213 грн.

Податкова інспекція дійшла до такого висновку на підставі того, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму 24213 грн. за придбання послуг з виробництва фільму «Сват», отриманих від ТОВ «Кіноквартал»в грудні 2008 року без підтверджуючих первинних документів (податкової накладної), так, на момент перевірки не було надано податкової накладної за грудень 2008 року. Таке порушення призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 24213 грн.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, самим позивачем в наданій суду заяві зазначено про часткове погодження з податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2009 р. № 0000692307/0 в частині 36319,50 грн., з яких 24213 грн. основний платіж та 12106,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення в частині нарахування позивачу суми податкового зобовязання 128299 грн. 50 коп., з яких 85533 грн. 00 коп. основний платіж та 42766 грн. 50 коп. штраф, але з огляду на визнання позивачем та не підтвердження ним же первинними документами (податковою накладною за грудень 2008 року) придбання послуг з виробництва фільму «Сват», отриманих від ТОВ «Кіноквартал»в грудні 2008 року, то суд в частині 36319,50 грн., в т.ч. основний платіж 24213 грн. та штрафні (фінансові) санкції 12106,50 грн. залишає податкове повідомлення-рішення від 10.07.2009 р. № 0000692307/0 в силі.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме необхідно визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000692307/0 від 10.07.2009 р. в частині суми 128299 грн. 50 коп., з яких 85533 грн. 00 коп. - основний платіж та 42766 грн. 50 коп. штраф, в задоволенні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.07.2009 р. № 0000682307/0 відмовити.

Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000692307/0 від 10.07.2009 р. в частині суми 128299 грн. 50 коп., з яких 85533 грн. 00 коп. - основний платіж та 42766 грн. 50 коп. штраф.

3.Судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV) за рахунок Державного бюджету України.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко