Постанова № 10204028, 22.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2010 року 16:52 № 2а-127/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині

За участю представників сторін:

Від позивача: Гайсенюк О.В.- представник за довіреністю

Від відповідача: Горбенко І.М., Андрющенко В.М.представники за довіреністю

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ТОВ «Укравтозапчастина»звернулось до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000652200/1/63615 від 29.12.07р.

Заявами від 15.03.10р. та від 13.04.10р. позивач уточнював позовні вимоги; з урахуванням останньої заяви предметом позову є скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000652200/1/63615 від 29.12.07р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 40112, 35 грн.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримала та зазначила, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) є документом, що підтверджує право особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і визначає права та обовязки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій, тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і не дата імпорту товару. На думку позивача, дата фактичного перетину кордону відображається у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, з урахуванням чого за контрактом №2006/1 від 05.09.06р. строк прострочення поставки товару становить 8 днів, отже, сума пені мала бути 1212 грн., а за контрактом №01/02 від 01.02.07р. термін прострочення складає 6 днів, отже, сума пені 6791, 99 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає неправомірним оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахування пені в сумі 40112, 35 грн., в звязку з чим просить суд в цій частині скасувати рішення.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення строку для звернення до суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що 04.03.08р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з аналогічним позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000652200/1/63615 від 29.12.07р.; ухвалою від 28.10.08р. вказаний позов залишено без розгляду; ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду позивачем було оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду, яким ухвалою від 06.11.09р. було повернуто апеляційну скаргу позивачу, в звязку з пропущенням строків для її подачі. Отже, позивач вважає, що в нього були поважні причини пропуску строку звернення до суду, в звязку з чим, просить суд поновити вказаний строк.

Представник відповідача у судових засіданнях та в запереченнях, поданих до суду, проти позову заперечив та зазначив, що листом ДПА України від 11.05.07р. №9433/7/22-6017 визначено, що при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ.- 40 «Імпорт»).

Під час перевірки податковим органом встановлено, що за контрактом від 05.09.06р. №2006/01 термін прострочення поставки товару на сумку 10000 дол. США складає 45 днів (з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.12.07р. №62903/10/25-011) та на суму 10000 дол. США 18 днів, а за контрактом від 01.02.07р. №01/02 термін прострочення поставки товару на суму 50412, 42 дол. США складає 9 днів, а на суму 74724,44 дол. США - 28 днів з дати здійснення попередньої оплати.

Отже, у звязку зі встановленими перевіркою порушеннями вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», податковим органом нарахована позивачу пеня у сфері ЗЕД в сумі 48267, 84 грн., розмір якої за наслідками процедури адміністративного оскарження зменшений до 48116, 34 грн.

Відповідач в обґрунтування заперечень також просив суд врахувати позицію Київського апеляційного адміністративного суду, зокрема, у справі № 22-а-33701/08р. між тими ж сторонами з приводу аналогічних правовідносин.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи позов, відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду у відповідності до ст. 100 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Укравтозапчастина»по контрактам №2006/1 від 05.09.06р. та №01/02 від 01.02.07р. за період з 30.05.07р. по 12.10.07р., за результатами якої складено акт №3732/2200/30722204 від 12.10.07р.

Як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), а саме ненадходження товару по імпорту в сумі 20000 дол. США за контрактом від 05.09.06р. №2006/01; несвоєчасне надходження товару по імпорту в сумі 125136, 86 дол. США по контракту №01/02 від 01.12.07р., в звязку з чим позивачу нарахована пеня у сфері ЗЕД.

На підставі зазначеного акту та у звязку з виявленими порушеннями, податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.07р. №0000652200/51268 у розмірі 48267, 84 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оспорив його до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. За результатами розгляду скарги позивача, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.12.07р. №62903/10/25-011, ДПІ скасувала рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.07р. №0000652200/51268 в частині нарахованої пені в сумі 151, 51 грн., в звязку з виявленою арифметичною помилкою, а саме: термін прострочення з моменту здійснення попередньої оплати у сумі 10000 дол. США (30.05.07р.) станом на 12.10.07р. визначено у кількості 46 днів, замість 45 днів. В іншій частині рішення залишено без змін. Отже, за наслідками процедури адміністративного оскарження ДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.07р. №0000652200/1/63615 за порушення розрахунків у сфері ЗЕД на суму пені в розмірі 48116, 34 грн.

Правомірність вказаного рішення в частині нарахування пені в сумі 40112, 35 грн. є предметом даного спору.

Суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, як свідчать обставини справи, 05.09.06р. між позивачем (покупець) та фірмою Korom Co, м. Сеул, Корея (продавець) укладено контракт №2006/01, за яким продавець на підставі заявок покупця поставляє партіями запчастини та комплектуючі до автомобільної техніки, а покупець приймає та оплачує їх на умовах, передбачених даним контрактом.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Контракту, вартість товару, який поставляється, складає 500000 дол. США, оплата за кожну партію товару, яка поставляється, здійснюється в один етап: 100% оплата відповідно до рахунку банківським переводом на рахунок продавця.

Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, на виконання вказаного контракту, позивачем було здійснено попередню оплату відповідно до платіжних доручень від 30.05.07р. №1318 на суму 10000 дол. США та від 26.06.07р. №1351 на суму 10000 дол. США.

01.02.07р. між позивачем (покупець) та фірмою Shawoom! & Co. Ltd, (продавець) укладено контракт поставки №01/02, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти на оплатити продукцію (товар).

Відповідно до п. 3.3 Контракту, загальна сума контракту складає 1900000,00 дол. США.

Оплата за товар здійснюється шляхом 100 % оплати вартості або 30 % загальної вартості інвойса передоплата (п. 8.1 контракту).

Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, на виконання вказаного контракту позивачем було здійснено попередню оплату відповідно до платіжного доручення від 07.06.07р. №1323 на суму 174278, 57 дол. США.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Отже, за контрактом №2006/01 від 05.09.06р. граничний термін надходження товару по імпорту за платіжним дорученням від 30.05.07р. 28.08.07р., за платіжним дорученням від 26.06.07р. 24.09.07р.; за контрактом №01/02 від 01.02.07р. 05.09.07р. Вказані граничні терміни надходження товару не заперечуються позивачем.

Статтею 1 Закону України «По зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного Кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; (п. 14, п. 15 ст. 1 МК України).

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України; митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ст. 72 МК України).

Відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 574, вантажна митна декларація є письмовою заявою встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Отже, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає, що відмітка «Під митним контролем»на CMR, яка є товарно транспортною накладною не є підтвердженням того, що імпортований товар пройшов процедуру митного оформлення, оскільки така процедура включає в себе сукупність дій, повязаних з переміщенням товару через митний кордон України; товар може вважатися переміщеним через митний кордон шляхом належного митного оформлення імпортованого товару. Товар перетинає митний кордон за відповідним дозволом митного органу на переміщення, який надається виключно після проведення митних процедур.

Згідно пункту 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136 , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, є дата завершення оформлення ВМД. Отже, доводи позивача, що відмітка на CMR «Під митним контролем»є достатньою підставою вважати, що товар перетнув митний контроль є помилковими.

Як вбачається із акту перевірки та не заперечується позивачем, за контрактом від 05.09.06р. №2006/01 на момент проведення перевірки (до 12.10.07р.) ВМД оформлена не була, а відтак не була надана перевіряючим. Як свідчать обставини справи, така ВМД №248636 була оформлена 01.11.07р., про що свідчить відмітка на ній «Під митним контролем».

Отже, станом на 12.10.07р. перевіркою встановлено порушення граничного строку надходження товару по імпорту (28.08.07р.) з дати здійснення попередньої оплати 30.05.07 на 45 днів (з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.12.07р. №62903/10/25-011) та порушення граничного строку надходження товару по імпорту (24.09.07р.) з дати здійснення попередньої оплати 26.06.07р. на 18 днів.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що за контрактом від 01.02.07р. №01/02 оформлено три ВМД:

-ВМД №241616 на суму 49380 дол. США (в рахунок слати від 07.06.07р.), відмітка Київської регіональної митниці 23.08.07р.;

-ВМД № 243595 на суму 50412, 42 дол. США , відмітка Київської регіональної митниці 14.09.07р.;

-ВМД № 245436 на суму 188270 дол. США, відмітка Київської регіональної митниці 03.10.07р.

Отже, порушення граничного строку надходження товару по імпорту (05.09.07р.) з дати здійснення попередньої оплати в сумі 50412, 42 дол. США становить 9 днів (ВМД № 243595), а з дати здійснення попередньої оплати в сумі 74724, 44 дол. США становить 28 днів (ВМД №245436).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Детальний розрахунок пені по імпортним операціям позивача (додаток №1 до акту перевірки) долучений до матеріалів справи із зазначенням суми переказаних коштів, строку надходження по імпорту, фактичного надходження імпорту, суми неодержаного імпорту, суми своєчасно одержаного імпорту, кількістю прострочених днів, сумою пені.

Вказаний розрахунок досліджений та перевірений судом, в тому числі з урахуванням курсу долара по відношенню до гривні на момент складання розрахунку (згідно з інформацією з офіційного сайту Національного банку України).

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним нарахування позивачу пені в сумі 40112, 35 грн., згідно з оспорюваним у цій частині рішенням, в звязку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також враховує і ту обставину, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, який, як встановлено у ст. 99 КАС України, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Згідно з повідомленням про вручення, оспорюване рішення з дробом 1 надіслане позивачу 29.12.2007р., отримане позивачем у січні 2008р., що не заперечує позивач, тоді як позовна заява до суду подана 04.01.2010 р.

Підпункт 5.2.5 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року N 2181-III N 2181-III, який передбачає право платника податків оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного повідомлення з урахування строків давності 1095 днів, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, так як Закон N 2181-III не регулює питання застосування та стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а обовязок позивача зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не належить до категорії податкового зобовязання в розумінні Закону України N 2181-III, оскільки пеня застосована до позивача не за порушення правил оподаткування.

Причини пропуску строку, на які вказує представник позивача , та які зазначені вище, суд не вважає поважними, а тому підстави для поновлення строку відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.ст. 69-71, 94, 99, 100, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 01.07.10р.