Постанова № 10204022, 08.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2010 року 15:25 № 2а-3183/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинними повідомлень-рішень від 31.07.2009 № 0000864120/0, від 12.10.2009 № 0000864120/1, від 23.12.2009 № 0000864120/2 та від 04.02.2010 № 0000864120/3, а також рішення від 09.10.2009 11724/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправильне нарахування та несвоєчасну сплату позивачем рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що порушення позивачем своєчасності та повноти сплати рентної плати за транзитне транспортування природного газу було встановлене під час проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, тому оскаржувані рішення вважає обґрунтованими, а в задоволенні позову просив відмовити.

02.06.2010 позивач подав заяву про зміну предмету позову та просив суд визнати протиправним (недійсним) та скасувати повідомлення-рішення від 31.07.2009 № 0000864120/0, від 12.10.2009 № 0000864120/1, від 23.12.2009 № 0000864120/2 та від 04.02.2010 № 0000864120/3, а також визнати протиправним (недійсним) та скасувати рішення від 09.10.2009 11724/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач здійснював транспортування природного газу газопроводами через територію України.

Порядок обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування трубопроводами природного газу територією України врегульовано постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2005 р. N 424 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 262) далі - Порядок.

Відповідно до п.3 Порядку платниками рентної плати за транспортування трубопровідним транспортом (далі - платники) є, зокрема, НАК "Нафтогаз України" - за надання послуг, зокрема транспортних та/або транспортно-експедиторських, під час транзитного транспортування природного газу територією України.

Згідно з п.4 Порядку у кожному звітному (податковому) періоді, що дорівнює календарному місяцю, платники обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу як добуток ставок (розмірів) рентної плати, визначених у встановленому законодавством порядку для природного газу, відповідних обсягів вантажу та відстані відповідних маршрутів його транспортування у такому звітному (податковому) періоді.

Розрахунок суми податкових зобов'язань з рентної плати за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, затвердженою ДПА, подається платником органу державної податкової служби за місцем його податкової реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (п.5 Порядку).

Згідно з п.6 Порядку суми податкових зобов'язань з рентної плати за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, вносяться платником за місцем його податкової реєстрації авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця) виходячи з фактичних обсягів природного газу та аміаку і відстані відповідних маршрутів їх транспортування територією України.

Визначена у податковому розрахунку за відповідний звітний (податковий) період сума податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів вноситься платниками до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку.

Згідно з п. 8 Порядку платники несуть відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до державного бюджету, своєчасність подання розрахунків такої плати до органів державної податкової служби відповідно до законодавства.

Контроль за правильністю обчислення рентної плати, повнотою і своєчасністю її внесення до державного бюджету і подання розрахунків здійснюється в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби (п.9 Порядку).

Як пояснив представник позивача, розрахунки суми рентної плати були подані своєчасно до відповідача за січень 2009 року (№ 2141 від 20.02.2009), за лютий 2009 року (№ 3576 від 19.03.2009), за березень 2009 року (№6717 від 21.04.2009), а також подані уточнюючі розрахунки за січень 2009 року (від 21.04.2009) та лютий 2009 року (від 21.04.2009).

У матеріалах справи містяться докази розрахунки рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України за січень 2009 року - прийнятий відповідачем 20.02.2009, за лютий 2009 року - прийнятий відповідачем 19.03.2009, за березень 2009 року прийнятий відповідачем 21.04.2009, а також прийняті 21.04.2009 відповідачем уточнюючі розрахунки за січень та лютий 2009 року, та платіжні доручення з відміткою банку про перерахунок позивачем рентних платежів до державного бюджету.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про дотримання ним вимог чинного законодавства про повноту та вчасність сплати рентних платежів.

Проти факту здійснення платежів відповідач не заперечує але, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних рішень, відповідач посилався на наступне.

20.07.2009 відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України по розрахункам за січень-березень 2009 року про що був складений акт № 263/41-20/20077720.

За результатами перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобовязання рентної плати за транзитне транспортування природного газу через митну територію України із затримкою від 31 до 90 календарних днів на суму 315024083,85 грн.

Відповідно до встановленого порушення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 № 0000864120, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 20 %, що становить 63004816,70 грн.

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій без змін.

Відповідачем у звязку з цим були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2009 № 0000864120/1, від 23.12.2009 № 0000864120/2 та від 04.02.2010 № 0000864120/3.

Як було встановлено під час розгляду справи, отримані від позивача кошти на оплату рентних платежів відповідач зарахував на погашення заборгованості позивача перед бюджетом за іншим податком.

Такі дії відповідача не відповідають вимогам статей 3 та 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Тому суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем повноти та своєчасності нарахування та сплати рентних платежів є протиправним та необґрунтованим, а докази на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень здобуті відповідачем всупереч вимог статей 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом також встановлено, що прийняте відповідачем рішення не відповідає вищезазначеним принципам.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків:

-від 31.07.2009 №0000864120/0,

-від 12.10.2009 №0000864120/1,

-від 23.12.2009 № 0000864120/2,

-від 04.02.2010 р. №0000864120/3.

Визнати протиправними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекцїії у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 09.10.2009 № 11724/10/25-20 про результати розгляду первинної скарги.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.О. Арсірій