Постанова № 10203859, 22.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2010 року 16:03 № 2а-1559/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомДержавного підприємства «Київський ремонтно механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва провизнання частково недійсним податкового повідомлення рішення За участю представників сторін:

Від позивача: Горобчишин І.О, Островська В.І. - представники за довіреністю

Від відповідача: Горбенко І.М., Щербак О.А.представники за довіреністю

у судовому засіданні 22.06.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державне підприємство «Київський ремонтно механічний завод»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №00010700/0/860 від 18.01.10р.

В судовому засіданні 20.04.10р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої предметом позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №00010700/0/860 від 18.01.10р. в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16846 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 16846 грн. за вересень 2009 року, вказує на те, що такий висновок зроблений у звязку з формальними припущеннями податкового органу про невстановлення місцезнаходження контрагента позивача - ТОВ «Техноплаза»на момент проведення податковим органом перевірки позивача (у грудні 2009 року), тоді як господарські взаємовідносини з вказаним контрагентом у звязку з придбанням товару мали місце у червні та серпні 2009 року. Не погоджуючись з порушеннями вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит за серпень 2009 року, на підставі належно оформлених його контрагентом - платником ПДВ податкових та видаткових накладних та у звязку з реальним придбанням товару з метою подальшого використання у господарській діяльності позивача.

З посиланням на те, що сума відємного значення, що виникла у вересні 2009 року дорівнює сумі податку, фактично сплаченій постачальнику - ТОВ «Техноплаза»у попередніх звітних періодах, позивач вважає неправомірним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 16846 грн., у звязку з чим просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення у вказаній сумі.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що за даними бази АІС ПДС станом на 29.12.09р. перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Техноплаза»має стан «місцезнаходження не встановлено»; службовою запискою ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва повідомлено, що вказане підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, отже, підтвердити факт придбання постачальником товару у виробника або імпортера, а також факт виконання ТОВ «Техноплаза» податкового зобовязання зі сплати ПДВ до Державного бюджету України є неможливим.

За таких обставин, відповідач вважає оспорюване податкове повідомлення рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Київський ремонтно механічний завод»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.09р. по 30.04.09р., з 01.08.09р. по 31.03.08.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 29.12.09р. №6671/2304/14302667.

На підставі вказаного акту та у звязку з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 18.01.10р. №00010700/0/860, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування вересень 2009 року на суму 18936 грн.

Позивач оспорює вказане податкове повідомлення рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 16846 грн., що виникла за господарською операцією з ТОВ «Техноплаза».

Перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді одним із контрагентів позивача було ТОВ «Техноплаза», зареєстроване в Спеціалізованій державній податковій інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків, яким реалізовано позивачу комплекти важелів підвіски та кільця азбестово мідні, поршневі на суму 208308 грн., в тому числі ПДВ - 34718 грн. (в червні 2009 року - 32040 грн., в серпні 2009 року - 2678 грн.).

Як вбачається із акту перевірки (стор 5 акту) та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року у оспорюваній сумі слугувала інформація з бази АІС ПДС про те, що ТОВ «Техноплаза» має стан «місцезнаходження не встановлено»та службова записка ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, у якій зазначено, що вказане підприємство за місцем реєстрації не знаходиться. Враховуючи це, ДПІ у акті перевірки зазначає про неможливість підтвердити факт придбання постачальником товару - ТОВ «Техноплаза» у виробника або імпортера по ланцюгу поставки, а також факт виконання податкового зобовязання вказаним Товариством зі сплати ПДВ до Державного бюджету України.

Суд вважає оспорюване у частині податкове повідомлення рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у зазначеній частині, виходячи з наступного.

На підтвердження обставин, викладених в акті перевірки, судом витребувано у податкового органу відповідні документи, які слугували для вищенаведеного висновку податкового органу.

На вимогу суду, податковим органом долучено до матеріалів справи Акт обстеження місцезнаходження підприємства за адресою б/н від 27.12.09р. Як вбачається із вказаного акту оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва встановлено, що ТОВ «Техноплаза»за юридичною адресою: м. Київ, вул. Керченська, 7/7 станом на 27.12.09р. не знаходиться. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача вказаний акт обстеження слугував підставою для складання службової записки щодо незнаходження ТОВ «Техноплаза»за місцем реєстрації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 194789 місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Техноплаза»до 05.11.08р. було м. Київ, вул. Керченська, 7/7.

З витягу з ЄДРПОУ станом на 27.05.10р. вбачається, що з 05.11.08р. (внесення змін) місцезнаходженням вказаної юридичної особи є: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Каштанова, 23.

Із долученого до матеріалів справи витягу з бази даних ДПІ вбачається, що юридичною адресою ТОВ «Техноплаза»є м. Обухів, вул. Каштанова, 23, а фактичною: м. Київ, вул. Керченська, 7/7.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт обстеження місцезнаходження підприємства за адресою м. Київ, вул. Керченська, 7/7 , складений працівниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за наслідками виїзду не за юридичною адресою ТОВ «Техноплаза», внесеною до ЄДРПОУ, - не може вважатись належним доказом на підтвердження того, що контрагент позивача не знаходиться за місцем реєстрації.

Крім того, вказаний акт обстеження місцезнаходження складено 27.12.09р., тоді як господарська операція з придбання товару у ТОВ «Техноплаза»мала місце у червні, серпні 2009 року.

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи на підтвердження фактичного придбання товарів та сплати ПДВ в ціні вказаних товарів.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Техноплаза»(продавець) та позивачем (покупець) укладено договір на придбання товарів (підвіски, кільця азбестово мідні тощо).

Із долучених до матеріалів справи документів вбачається, що ТОВ «Техноплаза»виписано позивачу податкові накладні № 170601 від 17.06.09р. на суму 192240 грн., в тому числі ПДВ 32040 грн. та №30802 від 03.08.09р. на суму 16068 грн., в тому числі ПДВ 2678 грн. Отримані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (порядкові номери 17 та 23). Також матеріали справи містять видаткові накладні №30802 від 04.08.09р. та № 170601 від 17.06.09р., які підтверджують фактичне отримання уповноваженими особами позивача товарів на підставі довіреностей на одержання товару. Витяг з книги обліку довіреностей позивача за 2009 рік, у якому зареєстровані довіреності на отримання товару у ТОВ «Техноплаза» долучений до матеріалів справи.

Розрахунки між субєктами господарювання проведені на підставі рахунків фактур від 11.05.09р. №1105001 та №1105002 у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Техноплаза»грошових коштів, про що свідчать платіжні доручення №626/1 від 16.06.09р. на суму 85008 грн. та №808/1 від 03.08.09р. на суму 16068 грн. Всього ПДВ 16846 грн. (14168 грн. + 2678 грн.).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що розрахунки між сторонами проведені повністю, позивачем сплачено ПДВ в ціні товару; вказане встановлено при перевірці, однак не відображено в акті.

Товарність операції між позивачем та ТОВ «Техноплаза»по придбанню товарів не заперечується податковим органом.

На підтвердження того, що товарно матеріальні цінності фактично придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності позивач надав приймальні акти, картки складського обліку матеріалів, що підтверджують факт оприбуткування вказаних ТМЦ; лімітно заборні відомості на відпуск матеріалів цеху за червень, серпень 2009р., якими підтверджується передача матеріалів зі складу в інші цеха заводу.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. 7.7.2 «а» того ж пункту).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (п.п. 7.7.4).

Як свідчать обставини справи, разом з податковою декларацією за вересень 2009 року позивачем було подано до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок контрагентів та факту сплати податку на додану вартість контрагентами. Питання від'ємного значення ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, коли такий платник виконав увесь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру податкового кредиту.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операцій з придбання товару у ТОВ «Техноплаза», сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100153305 від 02.12.08р. до 12.02.2010 року (згідно даних офіційного веб-сайту ДПА України підстава анулювання вказаного свідоцтва платника ПДВ за ініціативою такого платника), суд вважає помилковими вищенаведені доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит, у звязку з чим податкове повідомлення рішення №00010700/0/860 від 18.01.10р. в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16846 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №00010700/0/860 від 18.01.10р. в частині зменшення Державному підприємству «Київський ремонтно механічний завод»бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2009 року на суму 16846 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Київський ремонтно механічний завод» (код ЄДРПОУ 14302667) - 3,40 судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 29.06.10р.