Постанова № 10203850, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2010 року 14:40 № 2а-5177/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

до

3-тя особаОСОБА_1 СП "Драгон Капітал" простягнення заборгованості у розмірі 75 735,00грн.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 75735,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Позов мотивовано тим, що позивачем встановлена заборгованість відповідача перед бюджетом з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав, проте зазначив, що сплата ним податку може буди здійснена ним за рахунок його заощаджень, які знаходилися в Ощадбанку СРСР та не були йому повернуті.

Судом відповідно до вимог статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - СП ТОВ „Драгон Капітал”.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, будь-яких пояснень по справі не надавав.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з питання нарахування податку з доходів, отриманих фізичною особою ОСОБА_1.

За результатами перевірки позивачем був складений Акт № 5826/17-02/1790229752.

Зазначений акт та винесені на його підставі податкові повідомлення рішення стали підставою для визначення відповідачу податкового зобовязання та звернення до суду з позовом.

Відповідно до Акта перевірки під час перевірки було встановлено, що позивач за 2007 рік отримав за договором купівлі-продажу цінних паперів № 7/02512-Д від 11.06.2007 доход в сумі 527200 грн. від операцій з продажу цінних паперів, з якого не було утримано та перераховано податку з доходу. Факт отримання відповідачем коштів підтверджується платіжним дорученням № 668 від 12.06.2007 від СП ТОВ «Драгон Капітал».

Разом з тим, позивач, доказів, що підтверджують вказані обставини суду не надав.

Як зазначено в акті перевірки, з метою встановлення джерел формування пакету акцій відповідачем, позивач звернувся з запитом від 11.07.2008 № 6186/10/17-230 до ВАТ «Фармак». У відповіді ВАТ «Фармак»від 01.09.2008 № 13/4289 зазначено, що відповідачем сформовано пакет акцій за рахунок:

- підписки за власні кошти на суму 5000 рублів, номінальною вартістю 1000 рублів та були розподілені пільги використання прибутку орендованого підприємства на суму 37000 рублів номінальною вартістю 1000 рублів всього у 1991 році у позивача було 42 штуки акцій;

- з урахуванням індексації, а також пільгового розподілу прибутку з використанням капітальних вкладень належало 509 штук акцій номінальною вартістю 1000 карбованців у 1992 році;

- завод повністю приватизувався, вклали приватизаційний сертифікат вартістю 30000 карбованців і внесли власні кошти в сумі 15000 карбованців і отримали 45 штук акцій номінальною вартістю 1000 карбованців (30 штук акцій за приватизаційний сертифікат і 15 штук акцій за власні кошти) у 1994 році, за рахунок індексації, проведеної у 1994 році загальна кількість акцій становила 194 штуки;

- відповідно до зміни грошової одиниці та індексації у 1996 році 194 штуки акцій проіндексовано в 4112 штук;

- направлені дивіденди на придбання акцій на суму 587 грн. в кількості 587 штук у 1998 році;

- направлені дивіденди на придбання акцій в сумі 573 грн. в кількості 573 штук у 1999 році.

У 1999 році з урахуванням індексації основних фондів ВАТ «Фармак»номінальна вартість акцій була змінена з 1 гривні на 5 гривень.

Як зазначено в Акті перевірки, відповідачу належало 5272 акції номінальною вартістю 5 грн., в тому числі 223 акції, придбані за приватизаційний сертифікат.

Одночасно, позивачем не надано доказів, що підтверджують вказані вище факти.

Отриманий відповідачем доход від продажу акцій за договором купівлі-продажу цінних паперів № 7/02512-Д від 11.06.2007 доход в сумі 527200 грн. позивач визначив як інвестиційний прибуток.

Посилаючись на п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб», позивач прийшов до висновку, що у відповідача виникло податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, який останнім не був сплачений та не був задекларований у відповідному звітному періоді.

18.09.2009 позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000041702/0 на суму 75735 грн. податок з доходів фізичних осіб.

Позивачем направлялося вказане повідомлення-рішення відповідачу, проте вручене йому не було, про що позивач склав Акт № 10 від 28.10.2009 (копія міститься у матеріалах справи).

10.11.2009 позивачем була направлена відповідачу перша податкова вимога.

18.12.2009 через невручення відповідачу першої податкової вимоги, її було розміщено на дошці податкових оголошень та складено акт № 48 від 18.12.2009 про незнаходження фактичного місця розташування платника податків.

18.01.2010 позивачем була направлена відповідачу друга податкова вимога.

Правове регулювання порядку сплати податків з доходів фізичних осіб, а також застосування відповідальності за порушення такого порядку встановлено відповідно Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту «в»п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Згідно з п.3.1 ст.3 цього ж Закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті (п.п.4.2.13 п.4.2 ст.4 цього Закону).

Відповідно до п.п. 9.6.7 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; під терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Як свідчать матеріали справи, в період 1991 - 1999 роки інвестиційний актив відповідача був сформований ним в процесі приватизації.

Одночасно, згідно з п.п. 4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Оскільки позивачем був відчужений інвестиційний актив, сформований ним за рахунок корпоративних прав, одержаних у власність в процесі приватизації, то дохід, одержаний відповідачем під час його відчуження не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

З огляду на це, зроблені позивачем висновки про порушення відповідачем порядку оподаткування є необґрунтованими.

З матеріалів справи встановлено та підтверджено позивачем у судовому засіданні, що приводом для нарахування відповідачу податкового зобовязання стали висновки проведеної позивачем документальної невиїзної перевірки.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачає, що перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством (18.6. Закону).

Порядок проведення перевірок встановлено Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Так, згідно з п.1 ч.1 ст.11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як вбачається з акта перевірки при перевірці було використано: копію договору купівлі-продажу цінних паперів № 7/02512-Д від 11 червня 2007 року між гр. ОСОБА_1 та СП ТОВ «Драгон Капітал», лист ВАТ «Фармак»№ 13/4289 від 01.09.2008 про інформацію з яких джерел було сформовано пакет акцій, що належав гр. ОСОБА_1, платіжне доручення № 843 від 12 червня 2007 року від ТОВ «Драгон Капітал»(код 30965875) про виплачену суму доходу в розмірі 527200 грн. за іменні цінні папери по договору № 7/02512-Д від 11 червня 2007 року, дані про доходи за Ф-1ДФ на громадянку ОСОБА_1 за 2007-2008 рр., повідомлення про запрошення від 09 вересня 2008 року № 868, направлене з повідомленням про вручення, повідомлення про вручення поштового відправлення № 1456382, вручене 20.09.2008.

Разом з тим, відповідно до зазначеної вище норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обєктом невиїзної документальної перевірки (власне яка була проведена позивачем) є подані податкові декларації, звіти та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

В акті перевірки позивач з посиланням на п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зазначив, що громадяни, які протягом 2007 року одержували інвестиційний прибуток від продажу інвестиційних активів зобовязані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обовязковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, предявляти документи і відомості, повязані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.

Позивач також зауважив, що відповідачу направлялися запрошення до податкової інспекції для подання декларацій, проте він не зявився чим порушив ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також не подав податкової декларації.

Оскільки відповідач не подавав податкової декларації, що встановлено і в акті перевірки, і під час розгляду справи, то у позивача не було жодних правових підстав для проведення такого виду перевірки. З огляду на це, позивач, провівши невиїзну документальну перевірку порушив приписи ч.2 ст.19 Конституції України та п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

Оскільки інвестиційний дохід, що був отриманий позивачем, відповідно до п.п. 4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, у позивача не виникав обовязок подавати податкову декларацію.

Таким чином, зроблені позивачем та викладені в акті перевірки висновки не відповідають як нормам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи.

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Порядок звернення стягнення на майно платника податків в рахунок погашення податкового боргу визначено Законом України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, суд вважає, що позивач обґрунтував свої доводи доказами, які отримані з порушенням закону.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач з приводу фактів, встановлених при проведенні перевірки не заперечував.

Як зазначалося вище, відповідач визнав позовні вимоги, що відповідає ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, ч.4 ст.49 цього Кодексу передбачає, що суд не приймає визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Оскільки під час розгляду справи встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства під час проведення невиїзної документальної перевірки та під час визначення відповідачу податкового зобовязання, суд не може прийняти визнання відповідачем позовних вимог.

Судом також встановлено, що прийняті позивачем рішення, покладені в основу позову, не відповідають принципам, закріпленим у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.О. Арсірій