Ухвала суду № 102037698, 20.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/526/21

Справа № 522/23394/21

УХВАЛА

20 грудня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.12.2021 року звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач оскаржує постанову заступника начальника управління – начальника інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №120/21 по справі про адміністративне правопорушення від 15.07.2021 року.

Позивач просить поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду, з огляду на те, що про існування оскаржуваної постанови позивачка дізналася з електронних ресурсів і 29.11.2021 року ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження. 30.11.2021 року позивачка звернулася до Управління ДАБК з метою отримання постанови та у зв`язку з неотримання відповідачі, 09.12.2021 року позивачка повторно звернулася до відповідача. 10.12.2021 року представник позивача отримав відповідні копії документів. Також позивача відзначила, що вона повернулася в Одесу 12.12.2021 року, з адвокатом зустрілася 14.12.2021 року.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості доводам позивача на предмет наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 286 КАС України закріплено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно матеріалів адміністративної справи, позивач звернулася до суду 16.12.2021 року.

29.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Першого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

29.11.2021 року ОСОБА_1 також звернулася до Управління ДАБК ОМР з заявою про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

09.12.2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Управління ДАБК ОМР з заявою про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Управління ДАБК ОМР направляли ОСОБА_1 листи з повідомленням дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, розгляд справи відкладався у зв`язку з відсутністю доказів вручення матеріалів перевірки.

Як вказує позивачка вона ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження 29.11.2021 року, тоді ж ознайомилася з постаново про адміністративне правопорушення.

Втім, до суду ОСОБА_1 звернулася 16.12.2021 року, тобто через 17 днів після ознайомлення з оскаржуваною постановою та через більше як 4 місяці після винесення оскаржуваної постанови.

Згідно приписів ст. ст. 122, 123 КАС України у заяві про поновлення строку до суду позивачем необхідно зазначити поважні причини.

Так, ключовою є фраза поважні причини, а, отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13 (№ в ЄДРСРУ 36171760) передбачено, що обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

З огляду на викладене, суд не вбачає поважних причин для пропуску строку звернення до адміністративного суду, адже з моменту ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою минуло більше 17 днів, а не 10, а переміщення позивачки по Україні та повернення в м. Одесу лише 12.12.2021 не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, особливо враховуючи, що ОСОБА_1 діяла через представника, як вона відзначає у позові та заяві про поновлення строків.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом.

Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ зазначив в ухвалі щодо прийнятності Заяви № 6778/05 «МПП "Голуб" проти України» від 18 жовтня 2005 р., що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 р., серія А № 18, п. 28-36).

ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 р., п. 33).

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результатом правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чіткість регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту свої прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконань ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певними процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимули учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можу, вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суд після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст.123 КАС України).

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).

Враховуючи, що судом не встановлено достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, пропущені процесуальні строки звернення до суду поновленню не підлягають, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 287 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати причини пропуску строку звернення до суду не поважними та відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного процесуального строку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності – повернути позивачу.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя В.Я.Бондар