Рішення № 102032558, 07.12.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/179/21 Справа №447/3430/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

07.12.2021 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Процесуальні дії у справі.

07.12.2020 на адресу суду надійшла позовна заява представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». 06.09.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/1354/74/44764, згідно з умовам якого банк надав позичальнику кредит у сумі 14 000,00 доларів США строком по 05.09.2021, а позичальник прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних і здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до Графіку. Банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі. Однак, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 грошового зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23.11.2009 №2-589/09 позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 16 546,77 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 04.02.2009 становило 127 410,13 грн. та 1 304,10 грн. судових витрат. Рішення суду набрало законної сили. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 06.09.2006, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д., зареєстрований в Реєстрі за №2245, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,4 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м. Вказана квартира належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 08.08.2006 державним нотаріусом Новороздільської державної контори Шолок О.Я., зареєстрованим у Реєстрі за №2182 та зареєстрованого Новороздільським МБТІ ДП ТОВ ПБП «Контур» 09.08.2006 та записана у реєстрову книгу №14 у реєстрі за №1896. Крім цього, у зв`язку із укладенням договору іпотеки, приватним нотаріусом було накладено заборону відчуження зазначеної у договорі квартири, яка належить ОСОБА_1 до припинення договору іпотеки, зареєстрованого в Реєстрі за №2246. Представник позивача вказує, що станом на 16.09.2020 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006 становить 25 828,29 доларів США (724 628,17 грн.), яка складається з 9 157,08 доларів США (256 907,37 грн.) – заборгованість по кредиту, 16 671,21 доларів США (467 720,80 грн.) – заборгованість по відсотках за користування кредитом. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у справі №1313/3625/2012 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області як орган опіки та піклування, приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д., про визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на 1/2 квартири, ухвалено рішення яким позовні вимоги задоволено, визнано спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнано недійним договір іпотеки від 06.09.2009. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2013, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у частині визнання недійним договору іпотеки від 06.09.2006, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , скасовано, ухвалено нове про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги. У решті рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2014 рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2009 та рішення Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2013 у частині вирішення позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на квартиру залишено без змін. Представник позивача покликається на те, що враховуючи, що рішенням суду визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набула статусу іпотекодавця та має всі його права й несе обов`язки за договором іпотеки від 06.09.2006. Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання, представник позивача просить звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 50,34 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у справі №1313/3625/2012, у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006 у сумі 25 828,29 доларів США, шляхом продажу його на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. А також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 5 115,00 гривень.

06.01.2021 до суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідачів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі 23.01.2021 отримали поштове відправлення, у якому містилася ухвала суду від 11.01.2021 та копія позовної заяви з додатками до такої, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду (а.с. 45,46), у встановлений строк відзиву не подали.

24.02.2021 відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву щодо відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що вона не встигла ознайомитися зі справою (а.с. 51).

30.03.2021 на електронну пошту суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи (а.с. 55).

12.05.2021 представник позивача на електронну пошту суду подав заву щодо проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 63).

13.05.021 на електронну пошту суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я (а.с. 66).

03.06.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача щодо проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також щодо призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 73).

Ухвалою суду від 03.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.09.2021 на електронну пошту суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з прийняттям рішення щодо мирової угоди (а.с. 88).

29.09.2021 на електронну пошту суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи, оскільки така звернулася до банку з проханням добровільного врегулювання боргу (а.с. 94-95).

27.10.2021 на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача щодо відкладення розгляду справи (орієнтовно на грудень 2021 року) (а.с. 110).

07.12.2021 на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача щодо проведення судового засідання за її відсутності, вказала, що позиція позивача залишалася незмінною та повністю викладена у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не подавали.

Суд звертає увагу на те, що відповідачами неодноразово було направлено заяви щодо відкладення судових засідань, без надання доказів поважності неявки. У судові засідання такі жодного разу не з`явилися. Наведене свідчить про зловживання останніми своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачі не з`явилися у судове засідання, від останніх не надходило жодних заяв чи клопотань, беручи до уваги тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

06.09.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/1354/74/44764 (а.с. 8-9).

Відповідно до вищевказаного Договору, банк на положеннях та умовах вказаного договору надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 14 000 доларів США (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається на 180 місяців з 06.09.2006 до 05.09.2021. Згідно п. 1.3 Договору, погашення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку №1 до кредитного договору №014/1354/74/44764 від 06.09.2006, який є невід`ємною частиною даного договору) у розмірі 1/180 від суми ліміту отриманого кредиту згідно п. 1.1 цього договору; погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Процента ставка за кредитом складає 12 % річних (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, кредитні кошти призначені для купівлі квартири на вторинному ринку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.1 Договору, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

З підписанням цього Договору, відповідно до чинного законодавства, позичальник доручив кредитору самостійно визначати порядок погашення кредитної заборгованості (кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені) (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, відповідно до чинного законодавства забезпеченням договору може бути договір іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Згідно п. 5.1. Договору, позичальник зобов`язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою у касу кредитора: щомісячно, до останнього робочого дня місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту, згідно п. 1.3 цього Договору, та остаточне погашення отриманого кредиту до 05.09.2021 на рахунок, зазначений у п. 4.1. Договору; щомісячно, до останнього робочого дня місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 в ЛОД АППБ «Аваль».

Відповідно до п. 6.5. Договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього Договору та/або застави, інших договорів, що забезпечують виконання кредиту.

Між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 06.09.2006, згідно додатку №1 до кредитного договору №014/1354/74/44764 від 06.09.2006, погоджено графік погашення кредиту (а.с. 10).

Крім того, 06.09.2006 між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д., та зареєстрований у Реєстрі за №2245, серії ВЕВ №410105 (а.с. 12-13).

Згідно умов вищевказаного Договору, цей договір іпотеки забезпечує виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 08.08.2006 державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Шолок О.Я., реєстр №2182, та зареєстрованого Новороздільським міським бюро технічної інвентаризації ДП ТзОВ «Контур» 09.08.2006 та записана у реєстрову книгу №14 в реєстрі за №1896.

Згідно п. 1.6. Договору іпотеки, вартість предмету іпотеки визначається сторонами у сумі 80 443,00 грн.

За домовленістю сторін на предмет іпотеки нотаріусом накладається заборона відчуження (п. 1.10 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 2.2 Договору іпотеки, на підставах, визначених законодавством України та цим Договором, на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.

Згідно п. 3.1.4. Договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов`язань за цим та/або кредитним договором, в інших випадках, що передбачають звернення на предмет іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат та утримання предмету іпотеки, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

У розділі 5 Договору іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

У додатку №1 до договору іпотеки від 06.09.2006 визначено перелік майна, що передається в заставу для забезпечення виконання зобов`язань згідно кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006 (а.с. 9 зворот).

06.09.2006 приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д. накладено заборону відчуження квартири (зареєстровано в Реєстрі за №2246), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 до припинення договору іпотеки (а.с. 13 зворот).

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23.11.2009 у справі №2-589/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, позов задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», 127 410,77 грн. основного боргу (що є еквівалентом заборгованості станом на 04.02.2009 у сумі 16 546,77 доларів США) та 1 304, 10 грн. судових витрат.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у справі №1313/3625/2012 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області як орган опіки та піклування, приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д., про визнання договору іпотеки недійсним та визнання права власності на 1/2 квартири, позовні вимоги задоволено, визнано спільною сумісною власністю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнано недійсним договір іпотеки від 06.09.2006, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2013 у справі №1313/2424/12 за апеляційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у цивільній справі №1313/3625/2012 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області як орган опіки та піклування, приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д., про визнання договору іпотеки недійсним та визнання права власності на 1/2 квартири, апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у частині визнання недійсним договору іпотеки від 06.09.2006, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 скасовано, ухвалено нове про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги ОСОБА_2 . У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2014 у справі №6-44847св13 за касаційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у справі за вищевказаним позовом, касаційну скаргу відхилено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 та рішення Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2013 у частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін.

Крім того, представником позивача на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006 (а.с. 6-7).

Згідно висновку про вартість майна від 12.06.2020, проведеної на підставі Розпорядження Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль», вартість житлової трикімнатної квартири, загальною площею 50,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 341 000 грн. (а.с. 24).

Позивачем було направлено відповідачам вимоги про виконання грошових зобов`язань за вих. №114/5-197238 від 21.09.2020 та №114/5-197239 від 21.09.2020 (а.с. 25-29).

Оцінка суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`зальними і регулюються нормами ЦК України, а також Законом України «Про іпотеку».

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

З підстав, встановлених статтею 11 ЦК України виникають зобов`язання (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов`язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні застоводавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 ЦК України).

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Законодавством, що регулює іпотеку, є Закон України «Про іпотеку», яким, зокрема, врегульовано задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки. Так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ст. 33 Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 23 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06.12.2010 встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 14.09.1996, а рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набула статусу іпотекодавця та несе всі права й обов`язки за договором іпотеки від 06.09.2006.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору; за змістом даної норми матеріального права обов`язковість письмової вимоги про усунення порушення передбачена для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору; що ж до реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, то не надіслання такої вимоги не є перешкодою для звернення до суду.

Крім того, положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» Верховний Суд України у постановах від 27.05.2015 у справі №6-61цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-1935цс15 прийшов до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Так, ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Суд звертає увагу також на те, що способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 Цивільного кодексу України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тому позовні вимоги про надання окремих повноважень іпотекодержателеві, пов`язаних з процедурою відчуження предмета іпотеки не суперечать вимогам Закону та спрямовані на забезпечення здійснення ефективного захисту відповідного права.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

За змістом позовних вимог представник позивача просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006, станом на 16.09.2020, яка складається з: 9 157,08 доларів США (256 907,37 грн.) – заборгованості за кредитом, у тому числі 8 146,98 доларів США (228 568,41 грн.) – простроченої заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками – 16 671,21 доларів США (467 720,80 грн.), у тому числі 16 611,16 доларів США (466 036,06 грн.) – простроченої заборгованості за відсотками, а всього заборгованості за кредитом у загальній сумі 25 828,29 доларів США (724 628,37 грн.)

Дана заборгованість у сумі 25 828,29 доларів США є необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася невиплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку в разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

Пред`явлення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором у 2009 році до суду у порядку дострокового погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України про стягнення заборгованості станом на 04.02.2009 у загальній сумі 16 546,77 доларів США (127 410,13 грн.) та ухвалення за цими вимогами в справі №2-589/09 судового рішення 23.11.2009 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006 свідчить про те, що позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, та сплати процентів і на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Отже, після зміни банком строку виконання основного зобов`язання АТ «Райффайзен Банк» втратив право нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом.

За таких обставин, звернення стягнення на предмет іпотеки підлягатиме в рахунок погашення перед АТ «Райффайзен Банк» за укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006, що мала місце станом на 04.02.2009 у загальній сумі 16 546,77 доларів США.

Порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, підлягає захисту зверненням стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості у сумі 16 546,77 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Представник позивача довів неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором та, як наслідок, право на звернення стягнення на предмет іпотеки, яке реалізував зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з реалізацією предмета іпотеки за рішенням суду шляхом проведення прилюдних торгів для погашення заборгованості за кредитним договором. Натомість відповідачі не надали жодного доказу, який би вказував на належне виконання ними кредитних зобов`язань.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконане, а відтак, на іпотечне майно, яке є предметом договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, слід звернути стягнення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідачів у розмірі 5 115,00 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 11, 16, 509, 525, 526, 546, 575, 589, 590, 610 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 5034 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2013 у справі №1313/3625/2012, у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/1354/74/44764 від 06.09.2006 у сумі 25 828,29 доларів США, шляхом продажу його на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оці7нки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплачений судовий збір на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» 5 115 (п`ять тисяч сто п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», місцезнаходження: вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14305909.

Відповідачі:

- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомо.

Повний текст рішення складено 17.12.2021.

Суддя Головатий А.П.