Рішення № 102032101, 17.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/4464/21

пр. № 2/336/3385/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Палубінської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цвільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.04.2018 відповідач звернувся в рамках проекту monobank до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим тогож дня підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши електронним підписом анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не виконував перелічені зобов`язання неналежним чином, внаслідок чого станом на 22.12.2020 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 61712,27 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 34636,23 грн. та заборгованість за пенею та комісією - 27076,04 грн.

На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору.

Справа була призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, при цьому відповідач подав відзив яким, заперечив на позов посилаючись на те, що з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту він не був ознайомлений, не підписував їх, це свідчить про незаконність нарахувань банком відсотків, штрафів та пені за кредитом, крім того відповідач не згоден із розрахунком суми заборгованості, просить у позові відмовити у повному обсязі.

Відповіддю на відзив від 17.11.2021 позивач зазначив, що підписуючи анкету-заяву, відповідач приєднався та був ознайомлений з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою МоноБанк, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, адже підписав анкету-заяву, у якій записані положення про ознайомлення останнього у мобільному за стосунку «МоноБанк» з вищевказаними документами.

23.11.2021 відповідач скористався своїм правом та надав до суду заперечення на відповідь на відзив, який був поданий позивачем, відповідно до якого відповідач зазначив, що не погоджується із міркуваннями позивача, що «підписуючи Анкету-заявку боржник приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Монобанк, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспорту споживчого кредиту «Картка Монобанк», адже підписав Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останнього у мобільному застосунку «Монобанк» з вищевказаними документами. Також заперечує проти правильності розрахованої суми заборгованості по кредитній картці.

Крім того, відповідач зазначив, що заперечую у відсутності підстав для компенсації витра на надання професійної правової допомоги та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду нею буде подані до суду докази понесення витрат на надання професійної правничої допомоги.

29.11.2021 позивачем надані до суду письмові пояснення, які за змістом аналогічні відповіді на відзив від 17.11.2021.

13.12.2021 відповідачем надані письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що банком не надано належних і допустимих доказів про те, що відповідач (позичальник) на час укладення кредитного договору був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, на які зроблене посилання у позові. Сторони договору Банк і боржник, у встановленому порядку не погодили розмір і порядок нарахування процентів, штрафних санкцій за порушення умов договору та комісій, а тому усі кошти, що вносилися боржником па картковий рахунок, повинні були зараховуватись на погашення тіла кредита. Наведені дані у виписці по рахунку свідчать, що, починаючи з 24.04.2018 до часу звернення до суду, нарахований банком борг відповідачу формувався шляхом додавання до тіла кредита списаних відсотків, що не передбачено укладеним між сторонами договором. При цьому, зазначена у виписці по рахунку банківська операція «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» взагалі відсутня в розрахунку заборгованості. З виписки по рахунку вбачається, що за період часу з 24.04.2018 до 23.10.2021 всього відповідачем було витрачено 43335,63 грн., запозичених коштів, а внесено всього за цей період на картковий рахунок 18205,00 грн. Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів 43335,63 грн., і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування коштами у розмірі 18205,00 грн., сума заборгованості за тілом кредита становить 25130,63 грн.

Також, відповідач просив застосувати строки позовної давності щодо стягнення позивачем пені. Сплив строку позовної давності є ще однією підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні неустойки.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, відповідно до позовної заяви, останній просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відповідно до відзиву, який наявний в матеріалах справи, остання просить розгляд справи проводити без її участі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що відповідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 24.04.2018 відповідач звернувся до позивача (Банку) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я на суму, вказану у додатку, відповідно до Умов Договору та наведених нижче умов.

Відповідно до п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг клієнт погодився з тим що ця анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір), укладання якого підтвердив і зобов`язався виконувати його умови.

Відповідно до п. 3 цієї Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідач погодився, що підписанням цього договору підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Отже, вказана вище Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів.

Факт користування кредитними коштами відповідачем визнається, окрім цього підтверджується випискою по картковому рахунку, яка долучена до матеріалів справи.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

За розрахунками банку у відповідача виникла заборгованість у розмірі 61712,27 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).

При цьому, з розрахунку заборгованості, наданої позивачем, та руху коштів по рахунку відповідача, судом встановлено, що АТ «УніверсалБанк» нараховувало відповідачу відсотки, комісію та пеню на підставі Умов і правил обслуговування фізичних осіб. Встановлено також, що з карткового рахунку відповідача відбувалось автоматичне списання неустойки та відсотків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як на невід`ємну частину спірного договору.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування.

У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua ) змінювалися АТ «Універсал Банк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами, пені та комісії.

Отже, нарахування заборгованості, яке прослідковується по розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку в частині відсотків, пені, комісії, здійснювалось банком неправомірно, було враховано при визначення заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що згідно ч.4.23 розділу ІІ Умов та правил, кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості.

Однак, зважаючи на те, що судом оцінені як неналежний доказ надані позивачем Умови та Правила банківських послуг, про що зазначено вище, відсутні підстави для задоволення вимог банку щодо збільшення кредиту на підставі наведеного положення Умов.

При цьому, суд враховує вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів.

Крім того, суд дійшов висновку, що сума, яка була стягнута з відповідача в позасудовому порядку, шляхом автоматичного списання з його карткового рахунку, підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості, оскільки стягненню з відповідача підлягає сума саме неповернутих коштів.

Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що період заборгованості за кредитом починається з 19.09.2018, однак кредит відповідачу наданий 24.04.2018, тобто п`ять місяців в розрахунку позивачем було упущено з незрозумілих на то суду причин.

Також, з графи «сума погашення за наданим кредитом» взагалі не зрозуміло, які саме платежі були внесені відповідачем в рахунок погашення кредиту, оскільки остання сума зазначена - 27076,04, в той же час цю суму позивач зазначає, як сума заборгованості за пенею та комісією, яку позивач просить стягнути з відповідача.

А тому, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, в тому числі розрахунок заборгованості, який наданий позивачем та письмові пояснення відповідача, з яких вбачається, що відповідачем з моменту укладення договору витрачено кредитних коштів на загальну суму 34636,23 грн., та було сплачено в рахунок погашення кредиту в розмірі 18205,00 грн., що визнається відповідачем та позивачем належними доказами не спростовано, таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем фактично не повернуто Банку грошові кошти у розмірі 16431,23 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 26,62 % позову (16431,23 грн. : 61712,27 грн. х 100%), а сплачено 2270 грн. судового збору, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути 604,27 грн. судових витрат (26,62 % х 2270 грн. : 100%).

Керуючись ст.ст. ст.ст. 207, 526, 527, 530, 611, 612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), рнокпп - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Універсал Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 21133352, місце знаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.04.2018 в розмірі 16431,23 грн., а також судовий збір у розмірі 604,27 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Роз`яснити учасникам справи, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Визначена дата складання повного рішення – 20.12.2021.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін