Постанова № 10202844, 23.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2157/10/1770

23 червня 2010 року 17год. 05хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Феофанов В.К.

відповідача: представник Оніщук В.П.

третьої особи позивача: представник Себень О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Рівне"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Гарант перший"

доДержавної податкової інспекції в м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Е-Рівне" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002121541/0/15-214 від 24.03.2010 року, згідно якого, платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 52557 грн.

До участі в справу в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору за клопотанням представника позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Гарант перший".

В судовому засіданні позовні вимоги в повній мірі підтримані представником позивача та обґрунтовані тією обставиною, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугували висновки акту камеральної перевірки, в рамках якої було здійснено дослідження первинних документів обліку, що є прямим порушенням пп. в) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, за нормою якої, під час проведення камеральної перевірки досліджуються виключно дані податкових декларацій без будь-яких інших додаткових перевірок. На таких підставах, просить позов задовольнити.

Представник третьої особи на стороні позивача в повній мірі підтримала його позицію в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмові заперечення на адміністративний позов, пояснив суду, що під час проведення камеральної перевірки було встановлено, що задекларована позивачем в уточнюючому розрахунку частина залишку відємного значення фактично сплачена постачальникам, а саме ДП "Ритм" за придбані пиломатеріали у попередніх звітних періодах (березень 2007 року) становить 8392,00 грн., а не 60949,00 грн., як було задекларовано платником. Решта залишку відємного значення між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2007 року була сформована в результаті декларування послуг, отриманих від нерезидента. Оскільки в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальником, а якщо постачальник нерезидент, то з бюджетом, то враховуючи, що податковий облік операцій з отримання від нерезидента на митній території України окремої сплати до бюджету ПДВ не передбачає, то включення позивачем відповідної суми до складу бюджетного відшкодування є неправомірним. За наведеного, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 16.03.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне було складено акт №215/15-200/33982694 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Е-Рівне", поданого за квітень 2007 року (дата реєстрації в податковому органі 19.02.2010 року).

Як вбачається з висновків акту перевірки під час її проведення було встановлено порушення ТОВ "Е-Рівне" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на 52557 грн.

Відповідно до довідки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість №60/15-200/33982694 від 16.03.2010 року, в якій більш детально ніж в акті описано суть порушень, платником в уточнюючому розрахунку задекларовано залишок відємного значення, фактично сплачений постачальникам товарів у попередніх податкових періодах на рівні 60949 грн., в той час як документально підтверджена частина залишку відємного значення фактично сплачена постачальникам у попередніх звітних періодах (березень 2007 року) становить 8392,00 грн.

За змістом вказаної довідки, при камеральній перевірці використано: реєстри отриманих та виданих податкових накладних за березень та квітень 2007 року, копії платіжних доручень за березень 2007 року, копії податкових накладних за березень та квітень 2007 року.

За змістом долучених відповідачем до матеріалі в справи документів, під час проведення вказаної перевірки були також використані: платіжне доручення в іноземній валюті за лютий 2007 року, банківська виписка по оплаті нерезиденту ЗАО "Ердерт" послуг, наданих на території України та податкова накладна, виписана від імені такого нерезидента на суму ПДВ 65584, а також письмові пояснення ТОВ "Е-Рівне".

На підставі акту камеральної перевірки №215/15-200/33982694 від 16.03.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002121541/0/15-214 від 24.03.2010 року, згідно якого, ТОВ "Е-Рівне" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 52557 грн.

Відповідно до пп.в) пп.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

При цьому, згідно вказаного підпункту, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Вказана норма кореспондується з п. 1. ч. 1, ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, відповідно до якого, податкові органи мають право проводити документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Вказана норма деталізована в наказі ДПА України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" №266 від 18.04.2008 року (у редакції наказу ДПА України №742 від 30.12.2009 року), додатком №3 до якого, затверджено Методичні рекомендації щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість. За змістом вказаного акту, при проведенні камеральної перевірки декларації інспектором додатково використовуються:

декларації з цього податку за попередні звітні періоди (за 12 місяців) з урахуванням наявних уточнених розрахунків;

журнал обліку податкових векселів (як на паперових носіях, так і в електронному вигляді);

податкові декларації з податку на прибуток (щоквартально) чи податку з доходів фізичних осіб (щоквартально);

розрахунки сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва;

розрахунки акцизного збору, податку на землю, інших податків та зборів;

звіти про використання РРО та КОРО;

дані підрозділу примусового стягнення щодо обсягу податкового боргу та можливих форм його погашення (за наявності такого).

При камеральній перевірці декларації проводиться її арифметична та методологічна перевірка, перевіряється наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з цією декларацією, відповідність суми податкового зобов'язання, задекларованого платником до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, поданим розрахункам. Здійснюється поглиблений аналіз правильності заповнення рядків та показників декларації (відображення та розмежування податкового кредиту за наявності оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, бартерних (товарообмінних) операцій у зовнішньоекономічній діяльності, порівняння розміру податкового кредиту з податковими зобов'язаннями, коригування податкових зобов'язань та кредиту, інші аналітичні операції). Перевіряється дотримання порядку відображення в декларації податкових векселів та їх погашення. Проводиться порівняння показників декларації з окремими показниками декларації з податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, розрахунку акцизного збору, розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва (для платників ПДВ, які застосовують спрощену систему оподаткування обліку та звітності) та розрахунків по інших податках, зборах та обов'язкових платежах.

Основними завданнями камеральної перевірки є: перевірка своєчасності надання звітності до органу ДПС; логічний контроль (перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, порівняння звітних показників з показниками попереднього звітного періоду); перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення методологічних помилок); перевірка узгодженості показників, що повторюються в податкових деклараціях і розрахунках; співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та інших джерел; попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.

Дані норми права вичерпно визначають обсяг та межі прав посадових осіб ДПІ, що можуть бути реалізовані під час проведення камеральної (невиїзної документальної) перевірки. Застосовно до спірних правовідносин, ДПІ повинно було здійснити перевірку самостійно поданого уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за квітень 2007 року на предмет наявності арифметичних або методологічних помилок.

При цьому дослідження первинних документів, на підставі яких було сформовано показники уточнюючого розрахунку не входить до обсягу повноважень наданих органу ДПС під час проведення камеральної перевірки.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії посадових осіб ДПІ у м. Рівне під час проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Е-Рівне", поданого за квітень 2007 року щодо дослідження та аналізу первинних документів, на підставі яких було сформовано суму бюджетного відшкодування, виходять за межі повноважень наданих Законом, як наслідок суперечать вказаному вище конституційному принципу.

В силу вимог пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до цього, ДПІ у м.Рівне, маючи вагомі сумніви щодо правомірності формування позивачем суми бюджетного відшкодування, а саме щодо відповідності такого розрахунку нормам Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, мала повне право і можливість призначити та провести позапланову перевірку такого платника, в рамках якої і встановити або спростувати вказане припущення.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0002121541/0/15-214 від 24.03.2010 року.

З врахуванням усього наведеного вище та вимог п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з яким, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення №0002121541/0/15-214 від 24.03.2010 року протиправним та його скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0002121541/0/15-214 від 24.03.2010 року, згідно якого Товариству обмеженою відповідальністю "Е-Рівне" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 52557 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Рівне" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2010 року