Постанова № 10202800, 10.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-907/10/1770

10 червня 2010 року 10год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шамаєва Н.А.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П., Войцещук Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Спільного Українсько-Литовського підприємства "Ламія" Закрите акціонерне товариство

доДубенської об"єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Спільне Українсько-Литовське підприємство "Ламія" Закрите акціонерне товариство (далі СП "Ламія") звернулося в суд з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000402340/0 від 18.09.2009 року, №0000402340/1 від 15.10.2009 року, №000040 2340/2 від 31.12.2009 року, №0000392340/0 від 18.09.2009 року, №0000392340/1 від 15.10.2009 року, №0000392340/2 від 31.12.2009 року. В подальшому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати нечинними ще й податкові повідомлення-рішення №0000402340/3 від 02.03.2010 року та №0000392340/3 від 02.03.2009 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка доводить, що валові витрати СП "Ламія" формувалися у охопленому перевіркою періоді відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а висновки податкового органу про відсутність документального підтвердження частини витрат зроблені за рахунок помилкового самостійно здійсненого їх перерахунку, внаслідок якого ревізором констатовано про формування витрат по один операціям, в той час як позивачем їх було сформовано по іншим. А також за рахунок відкидання документів, підтверджуючих понесені у попередніх податкових періодах витрати, як таких, що не можуть буті прийняті з огляду на те, що ці періоди вже обревізовані. Заперечує вказане у акті порушення щодо безпідставного включення позивачем до валових витрат видатків на послуги Українського мобільного звязку по міжнародному роумінгу, позаяк такі документально підтверджені та прямо повязані з господарською діяльністю. Висновки податкового про протиправне нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на легковий автомобіль, доказів щодо використання якого в господарській діяльності податковому органу не надано, спростовує фактом перебування даного транспортного засобу на ремонті. Висновки про заниження позивачем валового доходу за рахунок не включення оплати від ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" в загальній сумі 29890,00 грн. заперечує доводами, що вказана сума була погашенням дебіторської заборгованості, а відповідна господарська операція належним чином облікована позивачем за першою подією, а не за другою, як здійснено ревізором. Спростовує також доводи податкового органу про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, доводячи, що про податкові накладні, помилково виписані для ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М", своєчасно та у встановленому законом порядку повідомлявся податковий орган і це знайшло своє відображення в декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року. А та обставина, що облік податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не підтверджено по системі автоматизованого співставлення, податкових зобовязань та податкового кредиту, не може бути підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового права. Факт порушення пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, та розпорядження Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" №262-р від 06.02.2008 року заперечує пп.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року та п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, нормами якого керувався позивач. За наведеного, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення та стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечують. Зокрема, покликаються на порушення позивачем пп.4.1 пп.4.2.2. п.4.2. ст.4, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.8.2.1. п.8.2., пп.8.4.5. п.8.4 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1 пп.7.4.4 п 7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Доводять, що СП "Ламія" занижено у перевіряємому періоді валові доходи на 24909 грн., позаяк не віднесено до їх складу у 3 кв. 2008 року кошти, одержані в рахунок оплати товару від ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М". По цій же господарській операції позивачем безпідставно було скориговано податкове зобовязання у сторону зменшення, як самостійно виявлена помилка у вигляді хибного виписування для ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" податкових накладних, позаяк вказаний контрагент за даними системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту скористався правом на податковий кредит за такими накладними і відповідного корегування не провів. Також СП "Ламія" у перевіряємому періоді завищило валові витрати, позаяк не представило до перевірки документальне підтвердження видатків 3 кв. 2008 року на суму 826126 грн., не довело звязок видатків на суму 4119 грн., понесених на оплату послуг міжнародного роумінгу мобільному оператору з власною господарською діяльністю та завищило суму амортизаційних нарахувань в розмірі 9502 грн. за рахунок її нарахування на автомобіль "Шкода Октавіа", який протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності позивача не використовувався. Також доводять, що позивач занизив суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету у квітні 2009 року на 2410 грн. та завищив суму ПДВ, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 403798 грн., за рахунок безпідставного корегування податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по податкових накладених, виписаних для нього контрагентами в строк більш ніж три місяці після вчинення господарських операцій. За наведеного, вважають висновки перевірки ґрунтовними та законними, а відтак підстав для скасування винесених на їх основі податкових повідомлень-рішень не вбачають. На таких підставах просять відмовити в позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що планова виїзна документальна перевірка позивача за період його діяльності з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, проведена відповідачем з 18.08.2009 року по 01.09.2009 року. Її результати оформлені актом №181/23/25319961 від 01.07.2008 року (а.с.35-84 том 1).

На підставі акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000402340/0 від 18.09.2009 року (№0000402340/1 від 15.10.2009 року, №000040 2340/2 від 31.12.2009 року, №0000402340/3 від 02.03.2010 року), згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 11086,50 грн. в тому числі за основним платежем 7391,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3695,50 грн. (а.с.10,12,14,26 том 1);

- №0000392340/0 від 18.09.2009 року (№0000392340/1 від 15.10.2009 року, №0000392340/2 від 31.12.2009 року, №0000392340/3 від 02.03.2009 року), згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 302194,20 грн., в тому числі за основним платежем 216164,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 86030,20 грн.(а.с.11,13,15,25 том1).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог:

- п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, внаслідок чого позивачем занижено валовий дохід на 24909,00 грн.;

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати в сумі 826126,00 грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати в сумі 4119,00 грн.;

- пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, внаслідок чого позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань на 9502,00 грн.;

- пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р, №838-р та №262-р, внаслідок чого занижено суму ПДВ , яка підлягає сплаті до бюджету у квітні 2009 року на суму 2410,00 грн., та завищено суму ПДВ, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 403798,00 грн.

В ході судового розгляду, висновки податкового органу про заниження СП "Ламія" у 3 кв. 2008 року валових доходів на 24909 грн., за рахунок не віднесення до їх складу коштів, одержаних в рахунок оплати товару від ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" згідно платіжного доручення №863 від 28.07.2008 року в сумі 8330,00 грн. та платіжного доручення №827 від 17.07.2008 року в сумі 21560,00 грн., разом 29890,00 грн., позивач спростовує тією обставиною, що вказані кошти є сумою погашення дебіторської заборгованості, яка належним чином була відображена на рахунку бухгалтерського обліку №361 "Розрахунки з покупцями", та яка на 01.07.2009 року становила 45934,00 грн. Залишок дебіторської заборгованості було погашено у серпні згідно платіжного доручення №953 від 12.08.2008 року в сумі 16043,00 грн. і ця сума ревізором вже не рахувалась як перша подія. Розрахунки з ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" було закрито і на 01.09.2008 року сальдо дорівнює 0,00 грн. Перша подія по даному контрагенту виникла в березні 2008 року це відвантаження цукру-піску згідно договору №43/12/07 від 05.12.2007 року, що підтверджено додатком 5 Розрахунку з контрагентами до декларації з ПДВ за березень 2008 року.

Позивачем надано копії всіх підтверджуючих документів: договір купівлі-продажу №43/12/07 від 05.12.2007 року, видаткові накладні на реалізацію цукру-піску №000000039 від 14.03.2008 р. на суму 238000,00 грн., №0000036/2 від 10.03.2008 р, на суму 185230,50 грн., №000000055 від 31.03.2008 р. на суму 206942,50 грн., № 0000051/2 від 27.03.2008 р. на суму 193920,0 грн., податкові накладні № 0000017 від 10.03.2008 р., № 0000022 від 14.03.2008 р., №0000034 від 27.03.2008 р., №0000035 від 31.03.2008 р. ,платіжні доручення №827 від 17.07.2008р. та №863 від 28.07.2008 р., податкові накладні №0000074 від 28.07.2008р. та №0000073 від 17.07.2008р., та коригування до них (а.с.86-97,100-102 том1).

У додатку 10 до акту перевірки відображено дебіторську заборгованість ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" в сумі 45900 грн., що доводить факт безпідставного включення податковим органом суми оплати дебіторської заборгованості до валових доходів (а.с.84 том1).

Висновки податкового органу щодо аналізу господарської операції позивача з ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" не узгоджуються з пп.11.3.1. п.11.3 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, за нормою якого, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відтак, висновки податкового органу про заниження СП "Ламія" у 3 кв. 2008 року валових доходів на 24909 грн., які слугували підставою для нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6227,25 грн. та застосування штрафної санкцій у розмірі 2490,90 грн. не знайшли свого підтвердження в суді та повністю спростовані позивачем в ході судового розгляду справи.

Аналіз податковим органом вказаної господарської операції також спричинив відповідні висновки стосовно оподаткування податком на додану вартість.

Так, Дубенською ОДПІ за рахунок перевірки системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" скористався правом на податковий кредит за накладними №73 від 17.07.2008 року на суму ПДВ 3593,33,00 грн. та №74 від 28.07.2008 року на суму ПДВ 1388,33 грн., виписаними СП "Ламія", по яких позивачем проведено корегування, як по податкових накладних, що виписані помилково.

Вказане слугувало підставою для висновків про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 4981,00 грн. та для нарахування штрафної санкції у розмірі 2490,50 грн.

Позивач не заперечує факт виписування для ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" податкових накладних №73 від 17.07.2008 року та №74 від 28.08.2008 року(а.с.96-97 том 1), однак зазначає, що такі були видані помилково. Про це позивач повідомив Дубенську ОДПІ, зробивши відповідне коригування, що знайшло відображення в декларації з ПДВ за серпень 2008 року(а.с.98-99 том 1).

Разом з тим, та обставина, що за результатами перевірки по системі автоматизованого співставлення встановлено, що дані податкові накладні використані ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" при формування податкового кредиту за липень 2009 року, не спростовує права позивача на відповідне корегування своїх податкових зобовязань, позаяк обовязок по відповідному корегуванню податкового кредиту лежить на контрагенті, а податковий орган в межах перевірки не встановив, що ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М" не проведено коригування податкового кредиту у наступних звітних податкових періодах.

В акті не наведено аналізу договірних правовідносин між СП "Ламія" та ТОВ "Дон-Бізнестрейд-М", і крім помилково виписаних податкових накладних, не зазначено жодних первинних документів, якими підтверджується здійснення позивачем у серпні 2008 року з даним контрагентом операцій, оподатковуваних ПДВ, зокрема в розмірі 4981,00 грн.

Фактично, відповідачем встановлено порушення податкового законодавства лише за результатами автоматизованого співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, та й то лише по одному податковому місячному періоду, а не на підставі первинних документів, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року.

З огляду на це, суд приходить до висновку про безпідставність здійснених відповідачем для позивача нарахувань податкових зобовязань з ПДВ за серпень 2008 року.

За висновками акту перевірки, які слугували підставою для нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 206531,50 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 82612,60 грн., СП "Ламія" у перевіряємому періоді завищило валові витрати, позаяк документально не підтвердило видатки 3 кв. 2008 року на суму 826126 грн. При цьому, ревізором зазначено, що попередні періоди обревізовані, а тому будь-яка інформація щодо наявності невідображених у податкових деклараціях попередніх періодів валових витрат, прийнята бути не може.

Позивач надав суду пояснення щодо формування валових витрат у 3 кв. 2008 року та їх документальне підтвердження. Зокрема сума 826126 грн. це вся сума витрат на придбання товарів, робіт, послуг за 3 квартал 2008 року за даними декларації. Згідно наданих позивачем розрахунків та відповідних первинних документів сума витрат включає:

1.Попередню оплату ЗАТ "Кременець-Цукор" в сумі 609400,00 грн. (різниця дебетового сальдо на початок та кінець 3 кварталу 2008 року по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" по журналу-ордеру з ПДВ становить 731299 грн., без ПДВ 609416 грн.) та попередня оплата МПП "Тотем" в сумі 50830,00 грн. (різниця дебетового сальдо на початок та кінець 3 кварталу 2008 року по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" по журналу-ордеру з ПДВ становить 61000,00 грн., без ПДВ 50833 грн.) Вказане доводиться долученими до матеріалів справи копіями договорів № 27/08/05 від 31.08.2005 року із ЗАТ "Кременецьцукор", №29 від 07.07.2008 року із МПП "Тотем", платіжних доручень на перерахування коштів та виписками банку (а.с.103-118 том 1).

Згідно з пп.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період , протягом якого відбувається будь-яка з подій ,що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг ), або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт, послуг дата фактичного отримання результатів робіт (послуг). Обмеження по застосуванню даного підпункту встановлені пп.11.2.3, згідно якого аванси видані включаються до валових витрат тільки по тих контрагентах, які являються платниками податку на прибуток. Оскільки ЗАТ "Кременець-Цукор" та МПП "Тотем" являються платниками податку на прибуток на загальних підставах, то СП "Ламія"правомірно включило до складу валових витрат сплачені в розрахунок за товар грошові кошти за правилом першої події.

Згідно з положеннями п.5.1 ст. 5 даного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зокрема, відповідно до норм пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.8 цієї статті. В свою чергу, положення п.п.5.3-5.8 Закону не передбачають обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум здійснених платником податку попередніх оплат. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових платника податків , крім тих, що зазначені в цьому Законі, в силу вимог п.5.1. ст.5, не дозволяється.

Таким чином, включення позивачем вказаних сум попередньої оплати до валових витрат того періоду, в яких надійшли кошти, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Наведені у акті перевірки доводи податкового органу, що витрати по придбанню у ЗАТ "Кременецьцукор" в сумі 609400,00 грн. включені до складу валових витрат 1-2 кв. 2009 року, спростовуються документально підтвердженим розрахунком позивача (а.с.120-136 том1)

2.Курсову різниця в сумі 31822,00 грн. на залишок кредиту отриманого від ВАТ "КРЕДО БАНК" згідно договорів №109-08 від 18.03.2008 року та № 117-08 від 21.03.2008 року , журналу-ордеру по нарахуванню курсової різниці, курсів валют за даний період (а.с.138-155 том 1).

Відповідно до пп.7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті , розглядається умовно проданою в останній день звітного періоду за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на такий день. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміється основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту.

Таким чином, включення позивачем вказаних сум до валових витрат 3 кварталу 2008 року відповідає вимогам Закону.

3.Попередня оплата ЗАТ НВП "Західцукор" за перше півріччя 2008 року, яка не була віднесена до валових витрат у першому півріччі 2008 року (різниця дебетового сальдо на початок та кінець другого кварталу 2008 року по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" по журналу-ордеру з ПДВ становить 150000 грн., без ПДВ 125000,00 грн.), яка підтверджена платіжним дорученням №263 від 15.04.2008 року на суму 150000,00 грн., договором купівлі-продажу № 09/01/06 від 30 січня 2006 року. Попередня оплата у декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2008 року до валових витрат включена частково в сумі 99847,00 грн. Щодо не включення до декларації з податку на прибуток першого півріччя валових витрат по сплаченим авансам в сумі 6005610,22 грн. позивачем надавалось відповідачу письмове пояснення разом з подачею вказаної декларації (а.с.156-192 том 1).

Включення даних видатків до суми валових витрат позивача відповідає вимогам пп.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України " Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, платник податків має право самостійно виправити помилки попередніх періодів або шляхом подання уточнюючого розрахунку, або відобразити у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період. Обмеження встановлені лише відносно строків такого виправлення, і становлять 1095 день, з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Таким чином, включення позивачем до валових витрат 3-го кварталу 2008 року частини попередньої оплати ЗАТ НВП "Західцукор", яка не була віднесена до таких валових витрат у попередньому звітному податковому періоді першому півріччі 2008 року, узгоджується з вимогами Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року.

Окремо слід зазначити, що факт не входження цієї суми до витрат попереднього періоду позивачем доведено розрахунком валових витрат за перше півріччя 2008 року згідно податкової декларації та фактичних витрат, згідно якого за даними декларації витрати на придбання та інші витрати склали: 1103327 + 27421106 =28524433 грн., а за даними бухгалтерських регістрів: 1272832+28798083= 30070915 грн. (тобто більше витрат на 1546482,00 які не відображені у декларації за перше півріччя 2008 року). Крім того у валові витрати не включено 6005610,22 грн. по сплачених авансах. Із даних сум 1546482,00 грн. та 6005610,22 грн. у 3 кв. 2008 року включено 99847,00 грн.

4.Витрати по рахунку 84 із кредиторами, які обліковуються на рах.685 в сумі 34227,00 грн., що включають орендну плату по договору оренди від 03.10.2007 року із ПП ОСОБА_4 в сумі 2539,80 грн., орендну плату по договору оренди із ТОВ "Гера" в сумі 19800,00 грн., заправку картриджа від ПП "КОМП і КА" в сумі 222,00 грн., комісійний збір за РКО від "Захід інкомбанку" в сумі 448,68 грн., інформаційно-консультаційні послуги по підготовці та публікації особливої інформації від ПП ОСОБА_5 в сумі 1980,00 грн., послуги мобільного звязку в сумі 6233,00 грн. (за мінусом послуг міжнародного роумінгу), комісія "Кредобанку" в сумі 1500,00 грн., акту виконаних робіт за інформаційний бюлетень на суму 1504,00 грн. із ПП "УКРАГРОКОНСАЛТ" (а.с.184-229 том 1).

Спору щодо документального підтвердження цих видатків не виникає.

Фактично ж ревізором в ході перевірки було зроблено висновок, що вся сума валових витрат 3 кв. 2008 року - 826126 грн. це сума видатків попередніх періодів, які вже обревізовані податковим органом, внаслідок чого їх документальне підтвердження не приймається. Вказані обставини стверджені в ході судового засідання як представником відповідача - Войцещук Т.Д. ревізором, яка брала безпосередню участь у перевірці позивача та свідком ОСОБА_6 бухгалтером СП "Ламія". Такі висновки, з огляду на їх документальне спростування стороною позивача, суд не може прийняти як ґрунтовні і законні.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем були доведені ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог в частині правильності формування валових витрат у 3-му кв. 2008 року. В той же час, всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались висновки акту перевірки, на підставі яких позивачу нарахувано податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 206531,50 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 82612,60 грн.

Також за висновками акту перевірки, які слугували підставою для нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 487,75 грн. за 3 кв. 2008 року, 134,50 грн. за 4 кв. 2008 року,255,00 за 1 кв. 2009 року , 152,50 грн. за 2 кв. 2009 року, а також відповідних сум штрафних санкцій, СП "Ламія" у перевіряємому періоді завищило валові витрати, позаяк не довело звязок видатків на суму 4119 грн., понесених на оплату послуг міжнародного роумінгу мобільному оператору з власною господарською діяльністю.

Позивачем на підтвердження звязку витрат по послугах мобільного звязку є договір про надання послуг мобільного звязку із оператором UMC, рахунки за телекомунікаційні послуги, накази керівника на придбання мобільних телефонів, список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами, наказ "Про використання мобільного звязку", в якому, зокрема, вказано, що мобільний звязок використовується для ведення розмов в цілях дослідження ринку збуту (в т.ч. у Росії, Литві, Польщі). Також наказом №11 від 10.01.2008 року "Про пошук ринків збуту" наказано працівникам, яких забезпечено мобільними телефонами здійснити пошук ринків збуту за кордоном з метою експорту цукру. Надано також переписку із ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ" Естонія, STAGIL (а.с.231-238 том 1).

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зокрема, відповідно до норм пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Надані позивачем документи, суд вважає достатнім доказом звязку видатків, понесених на оплату послуг міжнародного роумінгу із господарською діяльністю позивача.

Доводи представників відповідача щодо ненадання таких документів на перевірку суд відхиляє, позаяк в акті перевірки, що слугував підставою для відповідних висновків і винесення спірних податкових повідомлень-рішень зазначено лише про те, що позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують господарські відносини з іноземними партнерами, тобто договора, та документи на їх виконання. Така позиція податкового органу свідчить про звужувальне тлумачення норми пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як такої, що надає право включати до валових витрат лише видатки, які прямо повязані з виробництвом та/або продажем продукції, в той час як буквальний зміст підпункту свідчить про право платника податків відносити до валовий витрат і видатки, повязані з підготовкою та організацією такого виробництва та/або продажу продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат є безпідставними.

Крім того, за висновками акту перевірки, які слугували підставою для нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 690,75 грн. за 3 кв. 2008 року, 621,75 грн. за 4 кв. 2008 року, 559,50 за 1 кв. 2009 року , 503,50 грн. за 2 кв. 2009 року, а також відповідних сум штрафних санкцій, СП "Ламія" у перевіряємому періоді безпідставно нарахувало амортизацію в розмірі 9502 грн. на автомобіль "Шкода Октавіа", який протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності позивача не використовувався.

Той факт, що транспортний засіб не експлуатувався стороною позивача визнається. Разом з тим, підставою цьому слугувало те, що автомобіль перебував на ремонті, про що свідчить наказ керівника позивача №8 від 26.06. 2008 року "Про виведення із експлуатації автомобіля "Шкода Октавіа" для проведення капітального ремонту" (а.с.240 том 1).

Згідно із пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, під словами "амортизація основних фондів і нематеріальних активів" слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Відповідно пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 вказаного Закону, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Під терміном "основні фонди", в силу вимог пп. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону, розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Автомобілі, трактори, причепи та різноманітна сільськогосподарська техніка, відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року належать до автомобільних транспортних засобів, а тому їх вартість включається до складу групи 2 основних фондів та амортизується у складі цієї групи починаючи з кварталу, наступного за кварталом введення в експлуатацію.

Підстави припинення нарахування амортизації чітко прописані у Законі і їх перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, відповідно до пп.8.4.5. п.8.4. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не нараховується амортизація у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1, або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку.

В силу вимог пп.8.4.6. п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, повязаних з цими роботами.

Оскільки Законом не передбачено припинення нарахування амортизаційних відрахувань у звязку з виведенням основних засобів групи 2 із експлуатації, її нарахування позивачем на автомобіль "Шкода Октавіа" в охопленому перевіркою періоді відповідає вимогам закону.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач занизив суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету у квітні 2009 року на 2410 грн. та завищив суму ПДВ, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 403798 грн., за рахунок безпідставного корегування податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по податкових накладних, виписаних для нього контрагентами в строк більш ніж три місяці після вчинення господарських операцій.

Сума 2410,00 грн. це частина податкового кредиту, який подавався уточнюючим розрахунком за травень 2009 року на загальну суму 406208,00 грн. Копії податкових накладних, які давали право на включення до складу податкового кредиту даних сум долучені позивачем до матеріалів справи (а.с.2-22 том 2).

Згідно із пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) , на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Строки давності встановлені ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, і становлять 1095 днів, з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Будь-яких граничних строків отримання покупцем податкової накладної Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не встановлює.

Фактично висновки акту перевірки податковим органом мотивовано розпорядженнями Кабінету Міністрів України №757-р, №838-р, №262-р., які є підзаконними нормативно-правовими актами та вже не є актуальними.

Оскільки вимог законів про оподаткування СП "Ламія" під час корегування податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок не припустилося, податковий орган безпідставно на думку суду нарахував позивачу ПДв за квітень 2009 року в розмірі 2410 грн. та застосував штрафну санкцію у розмірі 1205,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків реалізується з дотриманням норми п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто за умови встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків, факту заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо заниження бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не знайшли жодного свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладено ці висновки, є незаконними.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету. При цьому до судових витрат суд відносить витрати по сплаті судового збору та витрати на надання правової допомоги, які передбачені статтею 87 КАС України.

Позивачем надано докази сплати судового збору в сумі 85,00 грн. (а.с.2 том 3). В той же час, судовий збір за вимоги немайнового характеру сплачується у розмірі 3,40 грн. Відтак, саме ця сума підлягає до присудження на користь позивача.

Витрати на надання правової допомоги позивачу присуджуються в сумі 937,04 грн. При цьому суд враховує вимоги ч.3 ст.90 КАС України, яка визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом та вимоги частини 2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, де зазначено, що до набрання чинності відповідним законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання цих вимог КМ України прийнято постанову "Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" №590 від 27.04.2007 року. Додатком до цієї постанови визначено, що граничний розмір компенсації витрат, повязаних з правовою допомогою, не повинен перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. З квітня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 884,00 грн. на місяць згідно із ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" №1646-VI від 20.10.2009 року. Згідно журналів судових засідань правова допомога надавалась позивачу під час розгляду справи судом 28.04.2010 року протягом 1 хв., 19.05.2010 року протягом 78 хв., 02.06.2010 року протягом 62 хв., 10.06.2010 року протягом 18 хв. Відповідно розмір присудженої компенсації витрат на правову допомогу не може становити більше ніж 884 х 40% / 60 х 159 = 937,04 грн. Тому до присудження у відшкодування витрат на правову допомогу позивачу, відповідно до його клопотання про компенсацію судових витрат підлягає 937,04 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції: №0000402340/0 від 18.09.2009 року ((№0000402340/1 від 15.10.2009 року, №000040 2340/2 від 31.12.2009 року, №0000402340/3 від 02.03.2010 року), згідно якого Спільному Українсько-Литовському підприємству "Ламія" Закрите акціонерне товариство визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11086,50 грн, в тому числі 7391,00 грн. - за основним платежем та 3695,50 грн. - за штрафними санкціями, та №0000392340/0 від 18.09.2009 року ((№0000392340/1 від 15.10.2009 року, №0000392340/2 від 31.12.2009 року, №0000392340/3 від 02.03.2009 року), згідно якого Спільному Українсько-Литовському підприємству "Ламія" Закрите акціонерне товариство визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 302194,20 грн, в тому числі 216164,00 грн. - за основним платежем та 86030,20 грн. - за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача - Спільного Українсько-Литовського підприємства "Ламія" Закрите акціонерне товариство із Державного бюджету судові витрати: судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати на надання правової допомоги в розмірі 937,04 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.06.2010 року