Постанова № 10202636, 23.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2178/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Белько І.В.,

представника відповідача- Олешко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТДпро стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТДпро стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37476 грн. 56 коп. та пені в розмірі 382 грн. 16 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме в 2009 р. Дочірнім іноземним підприємством "Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТД не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 37476 грн. 56 коп. та пені у звязку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 382 грн. 16 коп.

В ході судового розгляду представником позивача було подано розрахунок суми позову адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, яким було фактично зменшено розмір позовних вимог до суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9369 грн 14 коп. ( 37476 грн. 56 коп :12 міс. х 3 міс.), та суми пені в розмірі 95 грн. 54 коп ( 382 грн. 16 коп.:12 міс.х 3 міс.). Позивач виходив із того, що сума адміністративно-господарських санкцій та пені підлягає сплаті не за весь 2009 рік, а лише за 3 місяці 2009 року, протягом яким відповідачем не забезпечено виконання обов'язку щодо працевлаштування інвалідів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача із сумою адміністративно-господарських санкцій та пені, визначених відповідачем у зміненому розрахунку, погодився.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом ст. 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/102/168 від 26.02.2009 року), наданим 01.03.2010 року Дочірнім іноземним підприємством ""Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТД Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становить 64 особи, фонд оплати праці штатних працівників становить 2398,5 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 37476, 60 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 3 особи та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) становить 3 особи.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Виходячи із вказаних вимог закону, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу 4% становить 3 (64 х 0,04).

Як вбачається із звіту Дочірнього іноземного підприємства ""Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТД про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), відповідачем працевлаштовано у 2009 році 3 інваліди, а саме, ОСОБА_2 (12 місяців), ОСОБА_3 (12 місяців), ОСОБА_4 (1 місяць), таким чином середньооблікова кількість працевлаштованих у 2009 році інвалідів склала 2 особи ((12 + 12 +1 ) : 12)).

Враховуючи те, що чотирьохвідсотковий норматив для працевлаштування інвалідів складав 3 особи, а середньооблікова кількість працевлаштованих у 2009 році інвалідів склала 2 особи, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, склала 1 особу.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача протягом 12 місяців 2009 року працювало 2 інваліди ОСОБА_3 (наказ про прийняття на роботу № 25-ок від 03.09.2007), ОСОБА_2 (наказ про прийняття на роботу № 24-ок від 08.08.2007); а протягом 1 місяця 2009 року - ОСОБА_4

05.06.2009 року відповідачем видано наказ № 01-рм , яким у зв'язку із збільшенням чисельності штатних працівників було створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда ІІІ групи на посаду прибиральника складських приміщень, та надано розпорядження бухгалтерії підприємства інформувати районний центр зайнятості про наявність вакантного місця для інваліда.

Згідно листа Комсомольського міського центру зайнятості від 31.05.2010 року за № 612 відповідачем подавалися звіти форми 3-ПН "Про наявність вакансій" 2009 р для працевлаштування інвалідів, а саме, станом на 29.05.2009 р, 30.06.2009 р., 29.07.2009 р., 8.08.2009 р., 29.09.2009 р., 29.10.2009 р., 30.11.2009 р., 28.12.2009 р., наявне вільне робоче місце на посаду прибиральника інвалід -3 групи; вимоги : середній рівень освіти, заробітна плата 605 грн . Копії звітів наявні у матеріалах справи.

Враховуючи те, що Дочірнє підприємство "Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТД подавало до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, вказавши вакансію для інваліда, з травня по грудень 2009 року (тобто 8 місяців), а доказів того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів направлялися відповідачу протягом цього часу інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, суду не надано, суд приходить до висновку, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць за 8 місяців 2009 року є необгрунтованим.

Також, беручи до уваги те, що у відповідача протягом 1 місяця 2009 року, крім інвалідів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, працював також інвалід 2 групи ОСОБА_4, суд вважає, що протягом цього місяця підприємством було забезпечено дотримання встановленого нормативу працевлаштування інвалідів (3 особи), у зв'язку з чим підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за вказаний період відсутні.

Отже, відповідачем не було виконано обов'язок щодо забезпечення працевлаштування інвалідів згідно встановленого Законом нормативу лише протягом 3 місяців 2009 року.

За таких обставин суд вважає обгрунтованим розрахунок відповідача розміру адміністративно-господарських санкцій та пені, які підлягали сплаті відповідачем, виходячи із періоду - 3 місяці 2009 року, а саме, адміністративно-господарські санкції в сумі 9369 грн 14 коп. (37 476,56 : 12 місяців х 3 місяці) та пені в сумі 95 грн. 54 коп. (382,16 : 12 міс. х 3 міс.).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої за повну суму недоїмки за весь її строк.

З огляду на те, що сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9369 грн. 14 коп. та пені в розмірі 95 грн. 54 коп. на момент розгляду справи судом відповідачем не були сплачені, відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” вказана сума підлягає стягненню в примусовому порядку за рішенням суду.

Отже, позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 60, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТД про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-БілАЗ-Сервіс" ЛТД ( р/р 26005010016980 в Філії "Придніпровське регіональне управління" ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 331564, код ЄДРПОУ 24389633) на користь Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів ( вул. Зигіна, 1, м. Полтава, р/р 31214230700006 в ГУДК в Полтавській області, МФО 831019, код 34698249, одержувач - УДК в м. Комсомольську) адміністративно-господарських санкцій в сумі 9369 грн 14 коп. (дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень чотирнадцять копійки) та пені в сумі 95 грн. 54 коп. ( дев'яносто п'ять гривень п'ятьдесят чотири копійки ).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько