Ухвала суду № 102014235, 20.12.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20482/21

Провадження № 1-кс/344/7901/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р., за участю секретаря судового засідання Федоришин М.З., прокурора Орищенка І.В., слідчого Фурика В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Свинтицького І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Борейчук Ірини Анатоліївни, погоджене прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021090000000382 від 13.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст.187 КК України, відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого з слів за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, з середньою освітою, раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий Борейчук І.А., звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором Демусом О.Б., в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що весною 2021 року ОСОБА_1 з корисливих спонукань, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом учинення вимагань грошових коштів у осіб з погрозою насильства над ними, вступив в злочинну змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також прагнули збагатитися шляхом отримання частини доходів від даної злочинної діяльності.

У кінці травня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, для реалізації свого злочинного наміру, підшукали потерпілого ОСОБА_4 та розробили злочинний план щодо вимагання у нього грошових коштів.

03 червня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відома та згоди ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, неподалік клубу «Панорама плаза», що по вул. Північний бульвар в м. Івано-Франківську, зустріли ОСОБА_4 , де будучи об`єднаними спільним злочинним умислом щодо заволодіння чужим майном, під приводом повернення неіснуючого боргу, пред`явили йому вимогу передати їм грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які відповідно до курсу НБУ становлять 820 347 грн. з погрозою застосування насильства.

У подальшому, з метою доведення злочинного плану до кінця, упродовж червня 2020 року – серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відома та згоди ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, неодноразово зустрічалися з ОСОБА_4 за місцем його проживання, що в АДРЕСА_3 , а також у м. Івано-Франківську, де погрожували останньому застосуванням насильства та продовжували вимагати передати їм грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які відповідно до курсу НБУ становлять 820 347 грн.

Потерпілий ОСОБА_4 сприймав зазначені погрози реальними, усвідомлюючи, що небезпека застосування насильства щодо нього може стати дійсною, якщо він проігнорує висунуті йому вимоги.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізовуючи свої злочинні наміри, підшукали потерпілу ОСОБА_5 та розробили злочинний план щодо вимагання у неї грошових коштів.

07 серпня 2021 року ОСОБА_2 з відома та згоди ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, прийшов до місця проживання ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_4 , де будучи об`єднаними спільним злочинним умислом щодо заволодіння чужим майном, під приводом повернення неіснуючого боргу, пред`явив їй вимогу передати грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. з погрозою застосування насильства.

У подальшому, з метою доведення злочинного плану до кінця, упродовж серпня 2021 року ОСОБА_2 з відома та згоди ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, неодноразово приходив до місця проживання ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_4 , де погрожував останній застосуванням насильства та продовжував вимагати передати йому грошові кошти в сумі 1 000 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_5 сприймала зазначені погрози реальними, усвідомлюючи, що небезпека застосування насильства щодо неї може стати дійсною, якщо вона проігнорує висунуті їй вимоги.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, а саме у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті – сім років позбавлення волі.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.

Слідчий підтримав клопотання прокурора.

Підозрюваний заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що не розуміє, з яких підстав йому оголошено про підозру.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що його підзахисний заперечує підстави наведені у повідомленні про підозру, а ризики наведені прокурором у клопотанні нічим не підтверджені. Вважає, за можливим обрати підозрюваному особисте зобов`язання.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку:

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021090000000382 від 13.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст.187 КК України.

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bonafide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться: протокол допиту потерпілих ОСОБА_4 від 27.08.2021, ОСОБА_5 від 10.09.2021, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2021, 10.09.2021, протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу.

Зокрема, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 189 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Слідчий суддя погоджується, що вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб.

Одні лише доводи підозрюваного, його захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, враховуючи повне невизнання вини та заперечення будь-якої причетності до вчинення кримінального правопорушення, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, для обрання йому такого запобіжного заходу та гарантією того, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов`язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Слідчий суддя вважає, що особисте зобов`язання, про який просить підозрюваний, з огляду на наведені вище ризики є недостатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

З цих же підстав доводи захисту про відсутність підстав для обрання запобіжного у виді тримання під вартою слідчий суддя вважає спростованими.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розлучений, має на утриманні неповнолітньої дитини – ОСОБА_7 , не працевлаштований, доказів законних джерел доходу слідчому судді не надано, підозрюється у вчиненні злочинів з корисливих мотивів.

Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя дійшла висновку про те, що прокурор довів, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, а також не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Таке в свою чергу свідчить про фактори ризику відносно реальності забезпечення зразкової адаптивної поведінки підозрюваного у межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування.

Наведені обставини разом із суворістю можливого покарання може схилити підозрюваного також і до втечі.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Разом з тим, існує ризик впливу на потерпілих, а ризик впливу на свідків перестає існувати виключно після проведення допиту цих свідків у суді під час розгляду обвинувального акту.

Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 зумовлений корисливими спонуканнями, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12 лютого 2022 року, з урахуванням строку досудового розслідування, з визначенням застави, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, враховуючи вищенаведені обставини вчинення кримінального правопорушення. А також беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, при цьому розмір застави не є максимальним для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому визначення застави саме в такому розмірі буде помірним для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним визначити необхідність виконання підозрюваним, у разі внесення застави та з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави. Покладення таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу та ефективності здійснення кримінального провадження, дасть можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за належною процесуальною поведінкою.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 лютого 2022 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з часу взяття під варту.

Строк дії ухвали до 12 лютого 20021 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити заставу – 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі (сто всімдесят однієї тисячі шістост ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк 12 лютого 2022 року включно, але не більше як в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися із м. Івано-Франківськ без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з усіма свідками, потерпілими в даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення негайно повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Орищенко І.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 20.12.2021 року.

Слідчий суддя Кіндратишин Л.Р.