Ухвала суду № 102014232, 20.12.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20478/21

Провадження № 1-кс/344/7900/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Лукинів І.І., прокурора Орищенко І.В., слідчого Фурика В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бунича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідув ань за № 12021090000000382 від 13.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулась з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликалась на те, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в

Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021090000000382 від 13.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що весною 2021 року ОСОБА_1 з корисливих спонукань, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством та проникненням у житло, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також прагнули збагатитися шляхом отримання частини доходів від даної злочинної діяльності.

22 травня 2021 року близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відома та згоди ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, будучи об`єднаними спільним злочинним умислом щодо відкритого викрадення чужого майна, проникли у квартиру АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 .

Перебуваючи в приміщенні вказаної квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відома та згоди ОСОБА_1 застосували до ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого, наносячи йому удари руками та ногами у різні ділянки тіла спричиняючи фізичну біль, після чого відкрито викрали його майно, а саме мобільний телефон марки «Iphone 5s» вартістю 1000 грн., робот пилосос марки «Ilife v5 PRO» вартістю 3600 грн., металевий сейф із грошима в сумі 15 000 грн. та 2000 Євро, які згідну курсу НБУ становлять 67 034, 80 грн., всього на загальну суму 86 624, 80 грн.

Після вчинення грабежу, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 місце вчинення злочину покинули та викраденим майном спільно з ОСОБА_1 розпорядилися на власний розсуд.

Крім того, весною 2021 року ОСОБА_1 з корисливих спонукань, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом учинення вимагань грошових коштів у осіб з погрозою насильства над ними, діючи повторно, вступив в злочинну змову з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які також прагнув збагатитися шляхом отримання частини доходів від даної злочинної діяльності.

У кінці травня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, для реалізації свого злочинного наміру, підшукали потерпілого ОСОБА_8 та розробили злочинний план щодо вимагання у нього грошових коштів.

03 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з відома та згоди ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, неподалік клубу «Панорама плаза», що по вул. Північний бульвар в м. Івано-Франківську, зустріли ОСОБА_8 , де будучи об`єднаними спільним злочинним умислом щодо заволодіння чужим майном, під приводом повернення неіснуючого боргу, пред`явили йому вимогу передати їм грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які відповідно до курсу НБУ становлять 820 347 грн. з погрозою застосування насильства.

У подальшому, з метою доведення злочинного плану до кінця, упродовж червня 2020 року - серпня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з відома та згоди ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, неодноразово зустрічалися з ОСОБА_8 за місцем його проживання, що в АДРЕСА_2 , а також у м. Івано-Франківську, де погрожували останньому застосуванням насильства та продовжували вимагати передати їм грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які відповідно до курсу НБУ становлять 820 347 грн.

Потерпілий ОСОБА_8 сприймав зазначені погрози реальними, усвідомлюючи, що небезпека застосування насильства щодо нього може стати дійсною, якщо він проігнорує висунуті йому вимоги.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізовуючи свої злочинні наміри, підшукали потерпілу ОСОБА_9 та розробили злочинний план щодо вимагання у неї грошових коштів.

07 серпня 2021 року ОСОБА_1 з відома та згоди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, прийшов до місця проживання ОСОБА_9 , що по АДРЕСА_3 , де будучи об`єднаними спільним злочинним умислом щодо заволодіння чужим майном, під приводом повернення неіснуючого боргу, пред`явив їй вимогу передати грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. з погрозою застосування насильства.

У подальшому, з метою доведення злочинного плану до кінця, упродовж серпня 2021 року ОСОБА_1 з відома та згоди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, неодноразово приходив до місця проживання ОСОБА_9 , що по АДРЕСА_3 , де погрожував останній застосуванням насильства та продовжував вимагати передати йому грошові кошти в сумі 1 000 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_9 сприймала зазначені погрози реальними, усвідомлюючи, що небезпека застосування насильства щодо неї може стати дійсною, якщо вона проігнорує висунуті їй вимоги.

Також, восени 2021 року ОСОБА_1 заздалегідь знаючи про матеріальне збагачення ОСОБА_5 , з корисливих спонукань, переслідуючи мету незаконного збагачення, вирішив вчинити на нього розбійний напад, поєднаний з насильством, незаконним позбавленням волі, проникненням у житло та заволодіти його майном у великих розмірах.

Для реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_1 вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які також прагнули збагатитися шляхом отримання частини доходів від даної злочинної діяльності.

У подальшому ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обговорили встановлені ними дані стосовно ОСОБА_5 , розробили план нападу і розподілили ролі кожного під час учинення злочину.

18 листопада 2021 року, близько 14 год. 43 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , з метою реалізації розробленого спільного злочинного плану, на автомобілі марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 прибули у двір житлового будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 , якого стали очікувати в автомобілі неподалік під`їзду.

Того ж дня, близько 15 год. 42 хв. ОСОБА_5 вийшов у двір вказаного житлового будинку, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вчинили на нього напад та застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я особи, наносячи удари руками у різні ділянки тіла, силоміць посадили ОСОБА_5 до салону автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , де незаконно позбавивши його волі утримували та продовжували наносити тілесні ушкодження.

Через деякий час, у двір будинку АДРЕСА_1 , прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , які приєдналися до вчинення злочину.

У салоні автомобіля ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 заволоділи в ОСОБА_5 ключама від його квартири, які взяв ОСОБА_2 та з метою заволодіння чужим майном, з відома ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , пішов та проник у житло ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , з відома та згоди ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, незаконно утримуючи ОСОБА_5 в автомобілі марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , всупереч його волі, вивезли до узбережжя річки, що в с. Вовчинець, Івано-Франківської територіальної громади, Івано-Франківського району.

На березі річки ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з відома та згоди ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я особи, наносячи удари руками у різні ділянки тіла ОСОБА_5 заволоділи його майном , а саме мобільним телефоном IPHONE 7 128GB, банківськими картками, паспортом громадянина України та ідентифікаційним номером.

Після цього, ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою доведення свого злочинного плану спрямованого на заволодіння чужим майном до кінця, на автомобілі ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернулися з ОСОБА_5 до будинку АДРЕСА_1 , де ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продовжували його незаконно утримувати в салоні, а ОСОБА_1 пішов у квартиру ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_1 , де приєднався до ОСОБА_12 та спільно із ним, з відома та згоди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб, викрали майно ОСОБА_5 , а саме: грошові кошти в сумі 30 000 гривень, 2 000 Євро, які згідно довідки НБУ становлять 59994,8 грн., 1000 доларів США, які згідно довідки НБУ становлять 26514,7грн., блютус колонку, телевізор, монітор, мобільні телефони, комп`ютерну техніку, дві ракетки для настільного тенісу, навушники, два годинники, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 .

Усього ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_2 заволоділи майном ОСОБА_5 на загальну суму 283 909, 5 грн., що являється великим розміром.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спричинили ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, закритого перелому фаланги лівої кисті, забій, гематоми повік обох очей.

Після вчинення розбійного нападу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , місце вчинення злочину покинули та викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Івано-Франківська, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_5 , фактично проживаючому за адресою АДРЕСА_6 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - п`ятнадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозр, пред`явлених ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , протоколами впізнання по фотознімкам з потерпілими, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_1 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

- незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки, ОСОБА_1 відомі повні анкетні дані потерпілих та інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх покази, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_1 , постійного джерела прибутку не має, є підстави вважати, що він, з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення пов`язані із злочинами проти власності.

Як зазначено у поданому клопотанні, на сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв`язку з цим, вважаю за неможливе застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Інший вид запобіжного заходу - заставу, на думку органу досудового розслідування, застосувати відносно підозрюваного також неможливо, оскільки він не працює та відсутня інформація щодо постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Особисте зобов`язання не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов`язаного з незаконним позбавленням волі.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, як зазначено у клопотанні, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, у поданому клопотанні слідчий покликається на неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні протии задоволення клопоткання заперечили, просили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_14 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Івано-Франківська, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_5 , фактично проживаючому за адресою АДРЕСА_6 , раніше не судимому, 17.12.2021 року повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , протоколами впізнання по фотознімкам з потерпілими, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, зокрема, і поясненнями підозрюваного в судовому засіданні (частково визнає причетність до інкримінованих йому дій), а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки ОСОБА_1 , враховуючи вагомість наявних доказів про його причетність до вчинення інкримінованих протиправних дій, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні таких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки, ОСОБА_1 повністю відомі повні анкетні дані потерпілих та інших підозрюваних, у зв`язку з чим він, шляхом вмовляннята погроз зможе впливати на їх покази, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_1 , з метою одержання доходів, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані із злочинами проти власності.

Відтак, враховуючи зазначене, а також, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_1 участь у кримінальних правопорушеннях, наслідки даних правопорушень, позицію самого підозрюваного, який в судовому засіданні свою причетність до їх вчинення частково визнав, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, як про це клопотали підозрюваний та його захисник, не зможе в повній мірі запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

В результаті кримінальних правопорушень, у вчиненні яких на даному етапі обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , застосовувалося насильство щодо потерпілих (наслідком якого стали тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, закритого перелому фаланги лівої кисті, забій, гематоми повік обох очей), а також незаконне позбавлення волі особи, докази на підтвердження чого містяться в матеріалах клопотання.

Крім того, зі змісту оголошеної ОСОБА_1 підозри вбачається, що також висловлювалися погрози застосування насильства щодо підозрюваних, одна з яких є жінкою.

При цьому, в судовому засіданні підозрюваний самостійно визнав факт вчинення ним насильства стосовно потерпілого щодо останнього інкримінованого епізоду кримінального провадження.

Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

На думку слідчого судді, застосування психологічного та фізичного насильства, яке, в тому числі, поєднано з незаконним позбавленням волі потерпілого, вчинення такого насильства одночасно кількома особами щодо одного підозрюваного (тобто у стані неспівмірності фізичної сили), є вкрай негативною формою зухвалості і прямою підствою для слідчого судді не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави щодо підозрюваного.

Відтак, враховуючи вищевикладене, обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваному, наслідки злочинів, вчинення таких дій із застосуванням психологічного та фізичного насильства, вважаю за необхідне не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню істини в даному кримінальному провадженні, відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 13 лютого 2022 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 , під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Орищенка І.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.12.2021 року.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська