Постанова № 10199593, 17.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 р. справа № 2а-9087/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріМогилевської І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Пласт»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерний комерційний банк «Національний кредит»,

про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2010 року № 0000701540/0 та № 0000711540/0, скасування першої податкової вимоги від 25.02.2010 року № 1/187, звільнення активів з податкової застави,

за участю представників:

від позивача: Лішефай С.М., Лішефай Т.С., за дов.,

від відповідача: Бойка В.В., Мельникова Н.І. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пласт” (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного комерційного банку „Національний кредит”, про скасування акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.10, скасування першої податкової вимоги від 25.02.10 № 1/187, звільнення активів з податкової застави.

Заявою про зміну позовних вимог від 10.06.2010 р. № 25 позивач змінив предмет позову, та просить скасувати податкові повідомлення-рішень № 0000701540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн., скасувати першу податкову вимогу від 25.02.10 № 1/187, звільнити активи з податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що АКБ „Національний кредит”, в якому позивач має розрахунковий рахунок, не виконано два платіжні доручення на плату податку на прибуток підприємства, а саме платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 року в сумі 26532,00 грн. та № 329 від 30.12.2008 р. в сумі 10000,00 грн.

Позивач вказує, що ним своєчасно були направлені до АКБ „Національний кредит” платіжні доручення на сплату податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства: платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 року в сумі 26532,00 грн. для сплати податкового зобовязання за третій квартал 2008 р.; платіжне доручення № 329 від 30.12.2008 р. в сумі 10000,00 грн. для сплати податкового зобовязання за 11 місяців 2008 р.

Незважаючи на невиконання АКБ „Національний кредит” зобовязань щодо перерахування коштів, позивач часткового погасив податковий борг, що виник за 9 місяців 2008 р., в сумі 11000,00 з іншого поточного рахунку.

29.07.2009 р. позивач знайшов можливість переказу заблокованих коштів з АКБ „Національний кредит” на інший поточний рахунок., та 31.07.2009 р. повністю розрахувався с бюджетом з податку на прибуток за 9 та 11 місяців 2008 р., переказавши погоджену з відповідачем суму в 18350,00 грн. платіжним дорученням № 124.

Позивач вважає, що ним виконанні умови чинного законодавства щодо сплати податку на прибуток, незважаючи на невиконання АКБ „Національний кредит” своїх зобовязань, але 20.01.2010 р. отримав акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 р. При цьому в акті не вказано причину появи податкового боргу, тобто невиконання АКБ „Національний кредит” доручень клієнта.

В даному випадку підлягає застосуванню п.п. 16.5.1. п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Також в акті не вказано час виникнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства 10.11.2008 р., тобто податковий борг виник за 9 місяців 2008 року. Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідач не мав права спрямовувати кошти на погашення податкового боргу не зважаючи на призначення платежу в платіжних дорученнях.

Позивачем спрямовувався лист до відповідача та скарга до ДПА у Донецькій області щодо неправомірних дій при складанні акту, але доводи позивача не були взяті до уваги.

В березні відповідачем отримано першу податкову вимогу від 25.02.10 № 1/187 з повідомленням про виникнення податкової застави на його активи.

Тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надавши письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що акт про результати перевірки не може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Відповідач вказує, що право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

У звязку з тим, що позивачем не були сплачені штрафні санкції на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000701540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн., які були винесені на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 р., тому відповідачем було сформовано першу податкову вимогу № 1/187 від 25.02.2010 р. та виникло право податкової застави

На підставі викладеного, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлений належний чином.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пласт” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 19385528, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

06.11.2008 р. позивач надав до Калінінської філії АКБ „Національний кредит” платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 р. в сумі 26532,00 грн.. В реквізиті "Призначення платежу" вчинено запис: „податок на прибуток за 3 квартал 2008 р., повн. перерахований до бюджету. Термін сплати 09.11.2008 р.”

26.12.2008 р. до Донбаської філії ВАТ „Кредитпромбанк” позивачем подано платіжне доручення № 327 від 26.12.2008 р. в сумі 7137,00 грн. (а.с. 16). В реквізиті "Призначення платежу" вчинено запис: „податок на прибуток за 11 місяців 2008 р., повн. перерахований до бюджету. Термін сплати 30.12.2008 р.”

30.12.2008 р. до Калінінської філії АКБ „Національний кредит” позивачем подано платіжне доручення № 329 від 30.12.2008 р. в сумі 10000,00 грн. (а.с. 15). В реквізиті "Призначення платежу" вчинено запис: „податок на прибуток за 11 місяців 2008 р., повн. перерахований до бюджету. Термін сплати 30.12.2008 р.”

Позивачем з метою сплати податкового зобовязання за декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 р. 06.05.2009 р. подано до Донбаської філії ВАТ „Кредитпромбанк” платіжне доручення № 83 від 05.05.2009 р. в сумі 7382,00 грн. В реквізиті "Призначення платежу" вчинено запис: „податок на прибуток за 1 квартал 2009 р., повн. перерахований до бюджету. Термін сплати 08.05.2009 р.”

31.07.2009 р. позивачем подано до Донбаської філії ВАТ „Кредитпромбанк” платіжне доручення № 124 від 31.07.2009 р. в сумі 18350,00 грн. (а.с. 18). В реквізиті "Призначення платежу" вчинено запис: „податок на прибуток за 2 квартал 2009 р., повн. перерахований до бюджету. Термін сплати 09.08.2009 р.”

Позивач звертався до АКБ „Національний кредит” з листом від 25.11.2008 р. за № 24 з проханням виконати платіжні доручення.

З листа Калінінської філії АКБ „Національний кредит” від 10.06.09 вбачається, що, зокрема, платіжні доручення № 280 від 06.11.2008 р., № 329 від 30.12.2008 р. прийняті банком в картотеку до позабалансового рахунку 9804 „Розрахункові документи, що несплачені з вини банку” у звязку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 р. в АКБ "Національний кредит" введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік і накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком до 18.06.2009 р. На період дії мораторію коштами, які надходять на рахунок банку розпоряджається тимчасовий адміністратор.

Податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, за результатами якої складений акт № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 р.

В акті зазначено, що позивачем подано до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 р., згідно з якою самостійно визначено податкове зобовязання до сплати 17136,0 грн. (термін сплати 30.12.2008 р.) та декларацію з податку на прибуток підприємства з 1 квартал 2009 р., самостійно визначено податкове зобовязання до сплати 7382,0 грн. (термін сплати 20.05.2009 р.). На особовому рахунку підприємства станом на вказані дати рахувався податковий борг з податку на прибуток підприємства.

Позивач платіжні доручення на перерахування податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. № 327 від 26.12.2008 р. на суму 7137,0 грн. (а.с. ) та № 329 від 30.12.2008 р. на суму 10000,00 грн. надав до Калінінської філії АКБ „Національний кредит” м. Донецька своєчасно 26.12.2008 р. та 30.12.2008 р. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 р. в АКБ "Національний кредит" призначена тимчасова адміністрація та уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців.

Платіжне доручення № 327 від 26.12. на суму 7137,00 грн. виконано своєчасно, однак, зараховано в часткове погашення боргу. Згідно з повідомленням Калінінської філії АКБ „Національний кредит” м. Донецька від 30.12.2008 р. № 512 про невиконання розрахункового документу платіжне доручення № 329 від 30.12.2008 р. на суму 10000,00 грн. прийняті банком в картотеку до позабалансового рахунку 9804 „Розрахункові документи, що несплачені з вини банку” у звязку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

У звязку з невиконанням Калінінською філією АКБ „Національний кредит” м. Донецька своїх обовязків щодо перерахування коштів до бюджету, у позивача виникла заборгованість по несплаті податкового зобовязання за 11 місяців 2008 р., яку сплачено через інші установи банку, при цьому позивачем самостійно прийняті рішення щодо відкликання платіжного доручення № 329 від 30.12.2008 р. на суму 10000,00 грн. з Калінінської філії АКБ „Національний кредит” м. Донецька.

Позивач платіжне доручення на перерахування податку на прибуток за 1 квартал 2009 р. № 83 від 06.05.2009 р. на суму 7382,00 грн. надано до іншої установи банку своєчасно 06.05.2009 р., але у звязку із наявністю станом на 06.05.2009 р. податкового боргу, направлено на погашення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за попередній період, а податкове зобовязання за 1 квартал 2009 р. залишилося несплаченим у зазначений термін, але погашене платіжним дорученням № 124 від 31.07.2009 р. в сумі 18350,00 грн. та декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 р. від 19.08.09 (до зменшення 2168,00 грн.)

Таким чином, позивачем несвоєчасно сплачено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року в сумі 17136,00 грн. та з 1 квартал 2009 р. в сумі 7382,00 грн., що є порушенням п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі вказаного акту за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

1) податкове повідомлення-рішень № 0000701540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000711540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення спрямовані позивачу поштою, отримані 10.02.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач звертався до відповідача з листом від 25.01.10 в якому зазначав, що підстави для застосування штрафів до позивачів немає.

Позивач звертався зі скаргою на дії відповідача від 18.02.2010 р. до ДПА у Донецькій області з проханням скасувати акт № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 р., що складений відповідачем. ДПА у Донецькій області залишила скаргу позивача без розгляду.

Відповідачем направлена позивачу перша податкова вимога від 25.02.2010 № 1/87. Сума податкового боргу з податку на прибуток підприємства, що визначена в першій податковій вимозі, становить за штрафами (фінансовими) санкціями 10552,88 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача з оглядом на наступне.

Проблемою спору щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правильність застосування податковим органом правової норми, що міститься у п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при сплаті позивачем податкового зобовязання за декларацією з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 р. в сумі 17136,00 грн. (термін сплати 30.12.2008 р.) та 1 квартал 2009 р. в сумі 7382,00 грн. (термін сплати 20.05.2009 р.).

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Умовою застосування цієї правової норми є обставина наявності несвоєчасної сплати платником податків узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків. Розмір штрафу диференціюється залежно від кількості днів затримки сплати.

З акту перевірки позивача (а.с. 21) вбачається, що податковий орган дійшов висновку, що податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 р. в сумі 17136,00 грн. було сплачено платіжним дорученням № 83 від 06.05.2009 р., кількість днів затримки становить 127 днів., платіжним дорученням № 124 від 31.07.2009 р. , кількість днів затримки становить 213 днів.

В свою чергу, податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 р. в сумі 7382,00 грн. було сплачено платіжним дорученням № 124 від 31.07.2009 р., кількість днів затримки становить 72 днів, та зменшено згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства з 1 півріччя 2009 р.

Але в платіжних дорученнях позивач визначив спрямування коштів для погашення податкових зобовязань інших періодів, тобто відповідач самостійно змінив призначення платежу.

П. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено п.п. 7.1.1 п. 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також є безпідставним висновок відповідача про те, що подання позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 р. (а.с. 71-72), в якій задекларовано податкове зобовязання звітного періоду в сумі 5214 грн. при сумі нарахованого податку за попередній період поточного року 7382 грн., є сплатою податкового зобовязання за декларацією за 1 квартал 2009 р. із затримкою в 91 день. Висновок податкового органу спростовується положенням п.п.7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що передбачає грошовий платіж єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. В свою чергу, умовою застосування п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є наявність несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення № 0000701540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн. підлягають скасуванню.

Проблемою спору при скасуванні першої податкової вимоги № 1/187 від 25.02.10 та звільнені активів позивача з податкової застави є встановлення факту наявності податкового боргу зі сплати штрафних санкцій як підстави для направлення першої податкової вимоги та виникнення права податкової застави.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, підставою надіслання першої податкової вимоги є наявність несплаченої узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

З першої податкової вимоги № 1/187 від 25.02.10 вбачається, що вона надіслана позивачу за несплату штрафних (фінансових санкцій) з податку на прибуток підприємства в сумі 10552,88 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлює відсутність податкового боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, перша податкова вимога № 1/187 від 25.02.10 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Однією з позовних вимог є звільнення активів позивача з податкової застави, але податкова застава виникає в силу закону, а тому не може вважатися рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень відповідача.

П. 8.3 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Обставина реєстрації податкової застави щодо забезпечення погашення податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна не надійшла підтвердження.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:

а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті);

б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом;

в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

е) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту;

є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;

з) прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Вказана правова норма містить вичерпний перелік подій, які є підставами для звільнення активів платника податків з податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна, тобто закон повязує звільнення активів платника податків з податкової застави з настанням певних юридичних фактів.

Судом встановлена обставина неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій, що тягне за собою їх скасування.

Таким чином, при отриманні позивачем рішення суду в цій адміністративній справі про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень активи позивача будуть вважатися звільненими з податкової застави в силу положень закону, а саме п.п. „є” п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тому адміністративний позов в частині звільнення активів позивача з податкової застави не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17,18, 33-35, 45,46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 227, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Пласт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерний комерційний банк «Національний кредит» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000701540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн., скасування першої податкової вимоги від 25.02.10 № 1/187, звільнення активів з податкової застави задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0000701540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.10 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн., першу податкову вимогу від 25.02.10 № 1/187.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Пласт» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 44-48, код ЄДРПОУ 19385528, р/р 26008980104111 в Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк» МФО 335593) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 (одна) гривня 70 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 червня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 18 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шинкарьова І.В.