Постанова № 10199599, 15.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 р. справа № 2а-9592/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № ю-109 від 03 березня 2010 року,

за участю представників:

від позивача: Богданова К.Х. за дов. від 21.04.2010 р.

від відповідача: не зявився

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № ю-109 від 03 березня 2010 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 березня 2010 року було отримано вимогу №Ю-109 про сплату боргу в сумі 263283,23 грн., якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. 31 березня 2010 року платіжним дорученням №99 було перераховано 50000,00 грн., та платіжним дорученням №124 20000,00 грн. Провести звірку розрахунків відповідач відмовив та 08 квітня 2010 року дана вимога була предявлена до виконання Відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного Управління юстиції, який в той же день відкрив виконавче провадження. Позивач вважає, що вимога прийнята і предявлена до виконання з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки відповідачем не враховано сплату грошових коштів від 31 березня 2010 року та, на думку позивача, відповідач зобовязаний був предявити нову вимогу з урахуванням погашеної суми боргу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 24 лютого 1997 року (код ЄДРПОУ 05400661), про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 11), знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області як платник страхових внесків.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно зі статтею 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 (надалі Закон № 1058) відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обовязки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальник зобовязаний сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного базового періоду, за який вони нараховані (частина 6 статті 20 Закону №1058).

Відповідно до статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 8.2 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за N 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

03 березня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України у місті Добропілля Донецької області була винесена вимога про сплату боргу №Ю-109 на суму 263283,23 грн. (арк. справи 12).

Не погодившись з даною вимогою, позивач надіслав до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області лист із запереченнями, яке було отримане відповідачем 19 березня 2010 року (арк. справи 15).

Відповідно до підпункту 8.5 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. Однак, відповідачем письмової відповіді на лист надано не було.

Згідно з підпунктом 8.3 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, при формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Таким чином, як вбачається з порядкового номеру вимоги №Ю-109 (арк. справи 12) та з листа із запереченнями на вимогу, - вона не є узгодженою.

Узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму боргу протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги (підпункт 8.7 Інструкції).

Відповідно до підпункту 8.8 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

31 березня 2010 року позивачем було сплачено борг у розмірі 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №99 від 31 березня 2010 року на суму 50000,00 грн. із зазначенням призначення платежу з/пл. за грудень 2008 року (арк. справи 13) та платіжним дорученням №124 від 31 березня 2010 року на суму 20000,00 грн. із зазначенням призначення платежу з/пл. за грудень 2008 року (арк. справи 14). Представник позивача, в адміністративному позові посилається на те, що після часткової сплати боргу, відповідач предявив до виконання вимогу від 03 березня 2010 року №Ю-109 Відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції, яким 08 квітня 2010 року була винесена постанова №10842-5 про відкриття виконавчого провадження. Однак відповідно до підпункту 8.8 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає узгоджену вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. Тобто станом на 08 квітня 2010 року сума боргу позивача склала 193283,23 грн.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо правомірності свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

Невиконання обовязку відповідача щодо доведення правомірності спірних вимог про сплату боргу не звільняє суд від обовязку ухвалити справедливе і правосудне рішення, але презумпція винуватості відповідача позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з власної ініціативи може витребувати додаткові докази. Так 27 травня 2010 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було винесено рішення про витребування доказів з відповідача за ініціативою суду, однак відповідач зазначену ухвалу не виконав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідачем обґрунтування своєї позиції у суді не було доведено. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність формування спірних вимог про сплату боргу.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується поновлення процесуального строку для оскарження вимоги, то відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи наведене, суд дійшов що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач під час подачі адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією (арк. справи 2).

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № ю-109 від 03 березня 2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про сплату боргу № ю-109 від 03 березня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні, 40 коп.).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 15 червня 2010 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений та підписаний 18 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шинкарьова І.В.