Постанова № 10198476, 03.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 р. справа № 2а-10263/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріКаморнікові Д.Ю.

за участю представника позивача Стрилецького М.Г. (довіреність від 19.01.2010 року № 19), відповідача та третьої особи не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» (надалі Державне підприємство, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (далі Відділ ДВС, відповідач), відповідно до якого просить зобовязати Відділ ДВС вчинити дії, направлені на зупинення виконавчого провадження щодо примусового виконання вимоги № Ю-114-У, що видана 01.03.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області, про стягнення з позивача заборгованості у сумі 25417,92 грн.

У ході судового розгляду справи ухвалою суду від 05.05.2010 року за ініціативою суду до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області (далі за текстом УПФУ, третя особа).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на Державному підприємстві ухвалою господарського суду Донецької області введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, що у відповідності до Законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що є підставою для зупинення виконавчих проваджень із примусового виконання виконавчих документів. Зважаючи на те, що відповідач у порушення норм вказаних Законів неправомірно не зупиняє виконавче провадження з примусового виконання вимоги ПФУ, заявник просить у судовому порядку зобовязати Відділ ДВС зупинити виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого документу.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не зявилися, відзиву на позов та заяву про розгляд справи без їх участі не направили, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується телефонограмами та повідомленнями про вручення поштового відправлення. У звязку із неявкою відповідача та третьої особи, справа неодноразово відкладалася.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача і третьої особи, та на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою від 12.04.2010 р. головним державним виконавцем відділу Держаної виконавчої служби Словянського місьрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ю-114-У, виданого 01.03.2010 УПФУ в м.Словянську, про стягнення з Державного підприємства на користь УПФу в м.Словянську заборгованості у сумі 25417,92 грн.

19.06.2007 року ухвалою Господарського суду Донецької області порушено справу про банкрутство Державного підприємства та введено мораторій, а ухвалою від 16.10.2007 року запроваджено процедуру санації відповідача, що діє до даного часу.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обовязками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обовязки випливають зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

За ст. 25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

За приписами ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню в тому числі у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

У відповідності до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», предметом регулювання даного закону є умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно п.23 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про відновлення платоспроможності) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Правовідносини, пов'язані із правовим регулюванням мораторію на задоволення вимог кредиторів, регулюються ст. 12 Закону про відновлення платоспроможності.

Зокрема, норми вказаної статті встановлюють, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

З урахування наведеного суд також вважає за необхідне відмітити, що виходячи із правової позиції Верховного суду України, викладеній у Постанові Пленуму від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах по банкрутство», протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами. Водночас потрібно мати на увазі, що відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів (п. 41).

Таким чином, наведені норми (з урахуванням позиції Верховного суду України) визначають конкретний проміжок часу, протягом якого не здійснюється примусове виконання виконавчих документів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, з огляду на наведені правові акти, приймаючи до уваги, що виконавче провадження із примусового виконання вимоги ПФУ від 01.03.2010 року № Ю-114-У відкрите протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного господарським судом Донецької області, дане виконавче провадження підлягає зупиненню з підстав, встановлених пунктом 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд також зазначає, що відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у адміністративному судочинстві діє принцип винуватості субєкта владних повноважень: обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За даних обставин відповідач та третя особа, як субєкти владних повноважень, шляхом ігнорування судових засідань та ненадання відповідних документів, не довели факт непоширення мораторію на правовідносини по стягненню заборгованості на користь Пенсійного фонду України, відповідно до його вимог, а також зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вказаної вище вимоги третьої особи.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

У відповідності до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому право позивача підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов задоволено в повному обсязі та рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує позивачу всі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати судовий збір у сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області задовольнити повністю.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області зупинити виконавче провадження ВП № 18591168 із примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області від 01.03.2010 року № Ю-114-У про стягнення заборгованості в сумі 25417,92 грн. з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» (84102, м. Словянськ Донецької області, вул. Карпинського, 2а; п/р 26002301660023 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Слов'янську Донецької області, МФО 334561, ЄДРПОУ 04601736) 3,40 (три грн. 40 коп.) судових витрат.

Копію постанови надіслати відповідачеві та третій особі.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені 03 червня 2010 року у присутності представника позивача. Повний текст постанови виготовлений 08 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.