Постанова № 10198420, 21.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 р. справа № 2а-10440/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріБолховій А.В.

за участю представника позивача Маштакова С.А. (довіреність від 15.02.2010 року № 404), відповідача не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про оскарження протиправних дій державного виконавця щодо опису й арешту заставленого майна та визнання акту опису й арешту майна серії АА № 916474 від 28.12.2009 року нечинним,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (надалі банк, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі Відділ ДВС, відповідач), відповідно до якого просить визнати протиправними дії державного виконавця Відділу ДВС Рубана Д.П. по опису й арешту майна згідно акту серії АА № 916474 від 28.12.2009 року; визнати нечинним вказаний акт опису й арешту майна, визнати протиправною бездіяльність та зобовязати вчинити певні дії.

Відповідно до наведеного акту опису й арешту майна серії АА № 916474 від 28.12.2009 року відповідачем описане та арештоване наступне майно: устаткування по обробці зернових культур у кількості дев'яти одиниць, та обладнання для зшиву мішків у кількості двох одиниць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що складений відповідачем акт опису й арешту майна ТОВ ВТП «Каннінг» АА№ 916474 від 28.12.2009 року є незаконним, оскільки банк, який є заставодержателем майна, належного вказаній юридичній особі за укладеним договором застави, і якій має право на задоволення майнових вимог за його рахунок згідно виконавчому напису нотаріуса, не визначений у спірному акті в якості кредитора. Зважаючи на те, що такими діями відповідача порушуються майнові права банку як заставодержателя, останній просить у судовому порядку визнати дії державного виконавця із складення спірного акту опису й арешту майна незаконними, та скасувати цей акт.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач у ході розгляду справи пояснив, що спірний акт опису й арешту начальником Відділу ДВС визнаний незаконним та скасований, натомість складений новий акт опису й арешту, з урахуванням майнових вимог в тому числі і банку. З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову у звязку із фактичним скасуванням спірного акту.

Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» є юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 432835; банківська ліцензія видана 23.12.1991 року № 8; статут в новій редакції зареєстрований державним реєстратором 16.07.2009 року.

Виходячи із положень договору застави рухомого майна № 137/МРL-ліміт/3Р, що укладений 24.06.2008 року між позивачем (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю виробниче-торгівельне підприємство «КАННІНГ» (заставодавець), за умовами якого заставодавець передав заставодержателю у якості забезпечення виконання кредитних зобовязань наступне майно (рос. мовою): крупозавод для производства круп с в культур КОПКЗК 2 ДЛ с вибромневмостолом ВПС-3000, 2007 року введення в експлуатацію.

Обтяження вказаного майна заставою 24.06.2008 року зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер 7447686).

У звязку з невиконанням кредитних зобовязань, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 11.11.2009 року вчинений виконавчий напис за № 8005, у відповідності до якого запропоновано звернути стягнення на крупозавод для производства круп с в культур КОПКЗК 2 ДЛ с вибромневмостолом ВПС-3000 , 2007 року введення в експлуатацію, та за рахунок отриманих коштів задовольнити грошові вимоги банку у сумі 94673,75 доларів США.

Заявою позивача від 20.11.2009 року № MPL 23/76 вказаний вище виконавчий документ (виконавчий напис) направлений до Відділу ДВС на примусове виконання.

Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2009 року (ВП № 16314486).

28.12.2009 року відповідачем складений акт опису й арешту (серії АА № 916474) при примусовому виконанні виконавчого напису № 10310 від 02.12.2008 року та рішень, виданих господарським судом, на користь ТОВ «Перша Західно Українська лізингова компанія» (а не у виконання зведеного виконавчого провадження на користь всіх стягувачів), яким описане наступне майно: устаткування по обробці зернових культур у кількості дев'яти одиниць, та обладнання для зшиву мішків у кількості двох одиниць.

Постановою державного виконавця від 06.04.2009 року виконавчі документи по стягненню коштів із товариства з обмеженою відповідальністю виробниче-торгівельне підприємство «КАННІНГ» обєднані у зведене виконавче провадження №№ 134/9 та 140/9.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем відкрита низка виконавчих проваджень стосовно звернення стягнення на крупозавод для производства круп с в культур КОПКЗК 2 ДЛ с вибромневмостолом ВПС-3000 , 2007 року введення в експлуатацію, належного товариству з обмеженою відповідальністю виробниче-торгівельне підприємство «КАННІНГ», зокрема: ВП 12121813 (стягувач ТОВ «Перша Західно Українська лізингова компанія», ВП № 14694460 (стягувач ТОВ «Перша Західно Українська лізингова компанія»), ВП 15693666 (фізична особа ОСОБА_1), ВП № 14694460 (ТОВ «Перша Західно Українська лізингова компанія»), ВП № 12123090 (ПП «Детектив»), ВП № 13806775 (ПП «Онкор»), ВП № 14588258 (ПП «Центр 7»), ВП № 15376657 (ТОВ «Ера»), та інші.

10.06.2010 року постановою начальника відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції (вих. № ов-14/3115), в ході проведення перевірки встановлено, що при складенні акту опису й арешту майна АА№ 916474 від 28.12.2009 року державним виконавцем були порушені права інших стягувачів по зведеному виконавчому провадженню № 6/2, у звязку з чим постановлено скасувати акт спірний акт опису й арешту майна, та зобовязати державного виконавця скласти акт опису й арешту майна на користь стягувачів по наведеному виконавчому провадженню.

На підставі вказаної постанови, 11.06.2010 року відповідачем складений акт опису й арешту (серія АА № 895284), згідно якому у якості виконавчого документу зазначене зведене виконавче провадження.

Як вбачається із пояснень позивача, фактично предметом доказування є визначення законності (чи незаконності) акту опису й арешту майна АА№ 916474 від 28.12.2009 року, та дій відповідача із його складення.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обовязками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обовязки випливають зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

За ст. 25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

У відповідності до норм ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації; при здійсненні опису та арешту майна боржник має право визначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу, при цьому Державний виконавець зобовязаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення (ст. 56).

Особливості організації та проведення опису й арешту майна встановлені нормами ст. ст. 55 вказаного вище Закону, за якими арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в тому числі і шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна згідно із додатками, встановленими вказаною Інструкцією. В акті опису і арешту повинні бути вказані в тому числі назва стягувача та боржника, назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна. Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно.

Зважаючи на те, що спірний акт опису й арешту самостійно скасований відповідачем з огляду на порушення законодавства при його складенні (у акті опису й арешту банк, який є кредитором та заставодержателем визначеного у наведеному акті майна, не зазначений у якості стягувача), у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки за даних обставин відсутній обєкт правового захисту, так як відповідач (в особі начальника відділу державної виконавчої служби) самостійно відновив порушені права позивача шляхом: встановлення незаконності дій державного виконавця і, як наслідок, скасування акту опису й арешту і зобовязання виконавця скласти новий акт у відповідності до норм діючого законодавства, який був складений 11.06.2010 року з урахуванням зведеного виконавчого провадження.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

У відповідності до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідач самостійно відновив порушені права позивача шляхом скасування спірного акту опису й арешту майна та складання нового, позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на відсутність обєкту правового захисту порушеного права.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені 21 червня 2010 року у присутності представника позивача. Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.