Рішення № 10197410, 16.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.10 Справа № 10/196/10

За позовом: ПП “ВОД-НІК”, с. Балки Василівського району Запорізької області

До відповідача: КП “СКІФ”, с. Балки Василівського району Запорізької області

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Аветісян А.А. дов.

Від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Розглядається спір про зобов'язання відповідача до виконання своїх обов'язків по «Договору про переведення боргу»від 01.06.2008 року, визнання додаткової угоди №1 від 16.03.2010 року до «Договору про переведення боргу від 01.06.2008 року»дійсною та зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, письмового відзиву не надав. Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив:

01 червня 2008 року між Комунальним підприємством «СКІФ»в особі директора підприємства Куща В.І. (Відповідач), Комунальним підприємством «Облводоканал»в особі директора підприємства Нікуліна Н.М. та Приватним підприємством «ВОД-НІК»в особі директора підприємства Єрьоміна В.В.(Позивач) - був складений та підписаний договір про переведення боргу.

Комунальне підприємство «Облводоканал»в договорі виступав як «Кредитор», Відповідач в договорі виступав як «Первісний боржник», а Позивач як «Новий боржник». До договору додається Акт переуступки боргу між Відповідачем та Позивачем від 01.06.2008р., затверджений Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області в особі голови ради Гончаровим С.М.

Позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та виконати зобов'язання по погашенню боргу шляхом перерахування «Кредитору»суми коштів у розмірі 36 316 (тридцять шість тисяч триста шістнадцять) гривень 00 копійок, а борг виник за «Договором про надання послуг з постачанням холодної води»№ 8/08 від 20.11.2007 року, що був укладений між «Кредитором»та Відповідачем за спожиту питну воду у 2008 році.

Виходячи із суті «Договору про переведення боргу»від 01.06.2008 року п. 2.2.1. Відповідач зобов'язався надати Позивачу документи, які підтверджують наявність та розмір боргу». Згідно п. 2.2.2 вищевказаного договору Відповідач також зобов'язався зменшити суму боргу шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Позивач виконав всі покладені на нього зобов'язання вищезазначеним договором, а саме повністю погасив заборгованість «Кредитору»за Відповідача шляхом перерахування на поточний рахунок «Кредитора»суми коштів, про що свідчать платіжні доручення про перерахунок коштів та акти звірки взаємних розрахунків між «Кредитором»та Позивачем.

На підтвердження цього є письмова відповідь від Комунального підприємства «Облводоканал», тобто «Кредитора», від 19.02.2010 року віх. № 126/12 про те, що Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та претензії до Позивача будь-якого характеру «Кредитор»не має.

Згідно вищезазначеного «договору про переведення боргу»Відповідач зобов'язався на підставі п. 2.2.1 надати Позивачу документи, які підтверджують наявність та розмір боргу, а саме договір від 20.11.2007 року № 8/08 та на підставі п. 2.2.2 «зменшити суму боргу шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Однак позивач пояснює, що ні один із зазначених пунктів вищевказаного «Договору про переведення боргу»Відповідач не виконав і порушив ст.ст. 509, ЦК України.

25.12.2009 року Відповідачу було запропоновано підписати Акт звірки за зобов'язаннями за «Договором переведення боргу»від 01.06.2008р., який Відповідач підписувати відмовився без будь яких пояснень. Після цього згідно зі ст. 6 ГПК України 28.12.2009 року до Відповідача було направлено претензію за вих. №11 про невиконання свого зобов'язання за вищевказаним «договором про переведення боргу», посилаючись на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та керуючись ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, яку відповідач також проігнорував, не давши відповідь на претензію.

Позивач вирішив внести зміни в зазначений вище «договір про переведення боргу»попередньо домовившись із усіма сторонами договору, в тому числі і з Відповідачем. У відповідності до ч.2 ст.651 та ст.652 ЦК України Додаткову угоду №1 від 16.03.2010року до «Договору про переведення боргу»«Кредитор»підписав без зауважень та доповнень до нього, а Відповідач підписувати відмовився, знов не мотивуючи будь-якими причинами, хоча, як пояснив позивач, попередньо дав на згоду на внесенням змін до вищенаведеного «договору про переведення боргу».

Згідно ст. 188 ГК України ч.2 сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Відповідачу було направлено пропозицію(оферту) вих. №18 від 14 квітня 2010 року про підписання укладення додаткової угоди до вказаного «договору про переведення боргу»згідно з ст. 641 ЦК України, на яку відповіді будь-якого характеру чи змісту ми так і не отримали.

Відповідно до ч. 3 ст. 188 ГК України та ч. 2 ст. 11 ГПК України Відповідач повинен був прийняти пропозицію щодо укладання додаткової угоди та повідомити Позивача у двадцяти денний строк про результати її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України Позивач має право звернення до суду з питанням про вирішення вищевикладеного спору у судовому порядку.

Тому на підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 11, 15, 16, 509, 511, 520, 521, 525, 526, 527, 629, 638, 641, 651, 652, 653, Цивільного кодексу України «договір про переведення боргу»від 01.06.2008 року, позивач просить зобов'язати відповідача до виконання своїх обов'язків по «Договору про переведення боргу»від 01.06.2008 року, визнати додаткову угоду №1 від 16.03.2010 року до «Договору про переведення боргу від 01.06.2008 року»дійсною та зобов'язати відповідача підписати додаткову угоду.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв’язку із наступним.

Позивачем у позовній заяві чітко не визначено які саме зобов'язання по «Договору про переведення боргу»від 01.06.2008 року він просить зобов’язати виконати відповідача. Крім цього діючим законодавством не передбачено такої форми захисту права як визнання Договору дійсним, якщо він не підписаний сторонами. Угода не може бути визнана дійсною якщо вона не узгоджена між сторонами. Додаткова угода до Договору про переведення боргу від 01.06.2008 року за своєю правовою природою є новим договором про переведення боргу, тому не можна зобов'язати відповідача підписати таку додаткову угоду.

Відповідно до вимог Декрету КМУ “Про державне мито” з позивача слід стягнути суму 170 грн. державного мита, тому що за кожну немайнову вимогу державне мито сплачується окремо.

Керуючись ст. 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд

Вирішив:

У позові відмовити.

Стягнути з ПП «ВОД-НІК», 71635, Запорізька область, с. Балки, Василівського району, вул. Каховська, 43 р/р 26006301277084 філія «Відділення ШБ м. Дніпрорудне»МФО 313054 Код ЄДРПОУ 35443841 на користь державного бюджету України 170 грн. державного мита. Видати наказ.

Суддя Алейникова Т.Г.

Рішення підписане 24.06.10

Суддя