Рішення № 10197407, 22.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10 Справа № 24/474/07-10/163/10

Суддя

м. Запоріжжя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Бердянська трикотажна фабрика», м. Бердянськ, Запорізької області (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Комунарів, будинок 14)

До відповідача : Бердянська міська рада, м. Бердянськ, Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа І Бердянської ради, будинок, 2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна обласна Інспекція архітектурно-будівельного контролю, м. Запоріжжя, вул. Пушкіна, 4

Про визнання права власності

Представники:

Від позивача: Осадчук М. Г., дов. № 70 від 05.03.2010р.

Від відповідача : не з'явився

Від третьої особи: не з’явився

Від прокуратури: Шульга О. А., посв. № 86, від 10.07.2007р.

Суддя: Алейникова Т.Г.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Бердянська трикотажна фабрика»звернулося з позовом до Бердянської міської ради про визнання права власності на комплекс будівель і споруд (ринок автозапчастин), що складається з основних будівель (літери «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «К»), сторожки (літери «И»), вбиральні (літера «Е»), огорож № 1, 2,3,4 та замощення № 1, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 1375 по вулиці Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в м. Бердянську Запорізької області відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2007 (суддя Т.Азізбекян) позовні вимоги задоволені, за позивачем визнано право власності на спірне майно.

Прокуратурою Запорізької області було подано Подання до Вищого господарського суду України, у якому просила рішення суду в цій справі скасувати, справу передати на новий розгляд, оскільки судом не дотримано вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, порушені вимоги ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", до участі у справі не залучена інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Постановою Вищого господарського суду від 23.03.2010 року рішення по справі № 24/474/07 було скасовано та справа направлена на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідач у судове засідання не з’явився, у відзиві на позов зазначив, що за інформацією, що надана Управлінням архітектури та містобудування від 11.05.2010 року, вих. № 222/03, самочиннозбудований об’єкт комплекс будівель та споруд (ринок автозапчастин), що складається з основних будівель (літери «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «К»), сторожки (літери «И»), вбиральні (літера «Е»), огорож № 1, 2,3,4 та замощення № 1, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 1375 по вулиці Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в м. Бердянську Запорізької області, не суперечить генеральному плану та суспільним інтересам, просив справу розглянути за відсутності Бердянської міської ради відповідно до закону.

Справа розглядалася неодноразово.

Враховуючи рекомендації Вищого господарського суду України, ухвалою від 14.05.2010 року до справи було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну обласну інспекцію архітектурно-будівельного контролю. Справу призначено на 21.05.2010 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна обласна інспекція архітектурно-будівельного контролю у судове засідання 21.05.2010 року не з’явилася, надавши письмові заперечення стосовно визнання права власності на самочинно збудоване майно, посилаючись на п. 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923, згідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, що відповідають проєктній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам та неприйнятих в експлуатацію у встановленому порядку, забороняється.

Суд не погоджується із запереченнями третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної обласної інспекції архітектурно-будівельного контролю стосовно здійснення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно лише за наявності акту державної комісії про прийняття об’єкта в експлуатацію; оскільки за наявності не вирішеного судом спору про право власності та за відсутності відповідного рішення суду (що набрало чинності в установленому законом порядку ) не можливе утворення державної приймальної комісії та прийняття такого об’єкту в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи той факт, що стосовно суті спору інших пояснень з боку третьої особи не поступало, Суд вирішів за необхідне призначити судову будівельно-техничну експертизу, в якій поставити на вирішення експерту наступне питання:

Чи відповідає самочинно збудоване майно комплекс будівель та споруд (ринок автозапчастин), що складається з основних будівель (літери «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «К»), сторожки (літери «И»), вбиральні (літера «Е»), огорож № 1, 2,3,4 та замощення № 1, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 1375 по вулиці Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в м. Бердянську Запорізької області, вимогам державних будівельних норм (далі - ДБН) та іншіх стандартів з питань будивництва.

Судово будівельно-техничну експертизу було поручено провести ТОВ «Регіональне-судово-експертне бюро»(69002, м. Запоріжжя, вул. перемоги, б. 121, кв. 172).

Провадження у справі було зупинено до закінчення судової будівельно-техничної експертизи та надходження ії висновку до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 16 червня 2010 року провадження по справі було поновлено у зв’язку з усуненням обставин, яки призвели до призупинення провадження, тобто у зв’язку з надходженням до суду висновків судово будівельно-техничної експертизи.

В судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з наданих в матеріали справи документів, рішенням третьої сесії ХХІV скликання Бердянської міської ради від 30.05.02р. № 19 земельна ділянка, площею 0,1375 га, що розташована за адресою, м. Бердянськ, вул. Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) була передана в оренду ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»для будівництва, розміщення та обслуговування авторинку строком до 01.06.2005 року. про що 22.06.2002р. був укладений договір оренди земельної ділянки між Бердянською міською радою та ВАТ «БТФ».

Розділом 4 «Права та обов’язки орендаря»орендарю було надано право зводити тимчасові, виробничі та інші будівлі і споруди згідно проекту, затвердженому та погодженому у встановленому порядку.

На виконання договору оренди ВАТ «БТФ»був розроблений проект реконструкції авторинку, погоджений відповідними інстанціями: СЕС, пожежним надзором та головним архітектором міста.

Оскільки відповідно до п. 2.6. наказу державного комітету України з будівництва та архітектури № 187 від 12.11.2003 року, який був виданий на виконання ст. 7 закону України «Про архітектурну діяльність»«Будівництво одноповерхових будівель цивільного призначення з легких збірно-розбірних конструкцій, а також інших конструкцій площею до 100 кв. м, з наметами та майданчиками для розширення зони торгівлі та громадського харчування в теплу пору року, спорудження яких не призведе до знесення існуючих споруд чи виносу існуючих підземних, надземних комунікацій, за умови забезпечення нормативного показника опору теплопередачі огороджуючих конструкцій (для закладів, які за призначенням повинні мати опалювані приміщення) та встановлення приладів обліку енергоносіїв, гарячої та холодної води»не потребує висновку комплексної державної експертизи при затвердженні проекту, а інспекція державно архітектурного-будівельного контролю була структурним підрозділом виконавчого комітету Бердянської міської ради, то ВАТ «БТФ»розпочав у 2004 році реконструкцію ринку згідно розробленого проекту.

07 липня 2005 року між ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»та Бердянською міською радою був поновлений договір оренди на вказану вище земельну ділянку строком до 01.05.2008 року на підставі рішення сесії Бердянської міської ради від 24.05.2005 року № 13

У п. 2.2. цього договору визначено, що об’єкт нерухомості –авторинок вже існував на момент укладення договору. Він був побудований згідно попереднього договору оренди від 22.06.2002 року укладеному на підставі п. 1.25 рішення Бердянської міської ради №19 від 30.05.2002 року, згідно якого ВАТ «БТФ»була надана земельна ділянка для будівництва, розміщення та обслуговування авторинку.

Той факт, що саме ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика»проводило будивництво цього об’єкту нерухомості, нашов підтвердження у наданої до суду бухгалтерської документації та податкової звітності.

Крім цього, позивачем було надано до суду два технічних висновка, згідно яких, самочинно збудований об’єкт - комплекс будівель та споруд (ринок автозапчастин), що складається з основних будівель (літери «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «К»), сторожки (літери «И»), вбиральні (літера «Е»), огорож № 1, 2,3,4 та замощення № 1, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 1375 по вулиці Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в м. Бердянську Запорізької області знаходиться у задовільному стані, відповідає своєму функціональному призначенню, будівельним та іншим нормам і придатні для подальшої безпечної експлуатації.

Згідно висновку судової будівельно-техничної експертизи , яка проводилася ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро»на виконання рішення суду комплекс будівель та споруд (ринок автозапчастин), що складається з основних будівель (літери «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «К»), сторожки (літери «И»), вбиральні (літера «Е»), огорож № 1, 2,3,4 та замощення № 1, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 1375 по вулиці Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в м. Бердянську Запорізької області не протиречить вимогам ДБН 360-92** «Містобудування, планучання і забудова міських і сільських поселень», ДБН В.2.-9-99 «Громадськи будівлі та споруди основні положення»і ДБН В.1.1.-7-2002 «Пожарна безпека об’єктів будівництва»та не оказують негативного вплива на будівлі, що розташовані поблизу.

Усі присутні учасникі процесу з висновками експертизи погодилися.

Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування об’єктом нерухомості за його функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв’язку у їх сукупності.

Статтею 375 ЦК України встановлено, що право власності на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правіл, а також за умови використання земельної ділянки за ії цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що будівництво позивачем здійснено господарським способом без додержання вимог діючого законодавства стосовно отримання дозвільної документації на проведення таких робіт, то новостворений об’єкт нерухомого майна вважається таким, що побудовано самочинно, тобто без достатніх правових підстав.

Правовідносини, пов’язані з самочинним будівництвом об’єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за власником (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Отже, діюче законодавство передбачає можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку та зобов’язує при цьому встановити ряд обставин, що мають суттєве значення для розв’язання справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

Спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача.

Самочинне будівництво (реконструкція) будівель та споруд не порушує права інших осіб, а відповідні вимоги позивача є єдиним способом захисту своїх прав та законних інтересів на вказане майно, суд вважає позов законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що спірний об'єкт нерухомого майна, побудовано за кошти позивача, , а право власності позивача підлягає захистові відповідно до ст.ст. 16, 319, 321, 375, ч. 5 ст. 376, 392 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання права власності правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством “Бердянська трикотажна фабрика” , м. Бердянськ , Запорізької області (71101, вул. Комунарів, буд. 14, м.Бердянськ, Запорізька обл. Код ЄДРПОУ: 00307276) право власності на комплекс будівель та споруд (ринок автозапчастин), що складається з основних будівель (літери “А”, “Б”, “В”, “Г”, “Д”, “Ж”, “З”, “К”), сторожки (літера “И”), вбиральні (літера “Е”), огорож №1, №2, №3, №4, замощення № І, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1375га по вул.Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в місті Бердянську Запорізької області.

Суддя Алейникова Т. Г.

Рішення підписане 24.06.2010 р.