Рішення № 10197402, 17.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа № 6/147/10

Суддя

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ”

м.Запоріжжя

До Відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних

конструкцій № 6” м.Запоріжжя

Про стягнення 26 411 грн

                                                             Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Тихонська Н.В., дов № 14 від 01.12.2009 р.

Від відповідача: Лапушкіна І.С., дов. № 25 від 14.05.2010р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ” м.Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 6” м.Запоріжжя про стягнення 26 411 грн., суддя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 26 411 грн.

Відповідач погодився з позовними вимогами позивача, однак надав суду платіжне доручення № 53 від 16.06.2010 р. про часткову оплату заборгованості в сумі 1 000 грн. Надав суду заяву, де просить розстрочити виконання судового рішення на строк 6 календарних місяців шляхом сплати боргу рівними частинами кожного календарного місяця.

Позивач заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача - в оплаті цього товару.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 31 911 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 161 від 24.09.2008 р., видатковою накладною № РН-000461 від 24.09.2008 р., довіреністю № 000145 від 24.09.2008 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

В видатковій накладній та довіреності вказано на рахунок-фактуру № СФ-0000447 від 11.09.2008 р., згідно якого товар повинен бути оплачений до 20.09.2008 р.

Окрім того, у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач направив 06.04.2010 р. відповідачу претензію від 01.04.2010 р. за вих. 133 про оплату заборгованості.

Відповідач повинен був здійснити оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач товар оплатив частково, в сумі 5 500 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.09.2008 р.

Борг, в сумі 1 000 грн., був погашений відповідачем після подачі позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням № 53 від 16.06.2010 р. Таким чином, в цій частині відсутній предмет спору.

Провадження по справі, в частині стягнення суми 1 000 грн., підлягає припиненню, відповідно до п. 1-1 статті 80 ГПК України.

Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача, так як спір доведений до суду з вини відповідача.

Заборгованість в сумі 25 411 грн. відповідачем не оплачена.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 25 411 грн.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для розстрочки виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом. Розстрочка виконання рішення суду надається в виняткових випадках.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи про розстрочення виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

Відповідач не надав суду жодного документу, на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача маються. Часткова оплата заборгованості також свідчить про наявність грошових коштів на рахунках відповідача.

Суд звертає увагу, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар виникла ще у вересні 2008 року, у рахунку-фактурі чітко вказано, що оплата до 20.09.2008р.

На протязі з вересня 2008р. по день розгляду справи відповідач здійснив лише два платежу в сумі 5 500 грн. (19.09.2008р.) та в сумі 1 000 грн. (після подачі позову до суду - 16.06.2010 р.) за отриманий товар. Не заявляючи з жовтня 2008 р. позов, позивач фактично надав відповідачу відстрочку виконання зобов’язань по оплаті за поставлений товар.

На підставі викладеного, враховуючи інфляційні процеси в економіці держави, в період мирової кризи важке матеріальне становище у всіх підприємств, установ та організацій, а також відсутність довідки з банківської установи про відсутність у ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій № 6” грошових коштів на рахунках, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, п. 1-1 ст. 80, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 6” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 40, код ЄДРПОУ 19282886, п/р № 26008300006521 ЗФ АКБ “Форум”, МФО 313913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ” (69035, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, 12, кв. 4, код ЄДРПОУ 35365973, п/р 26009180473900 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Запоріжжя, МФО 351005) основний борг в сумі 25 411 грн., витрати по держмиту в сумі 264 грн. 11 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. Надати наказ.

Провадження по справі, в частині стягнення основного боргу в сумі 1 000 грн., припинити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано: 17.06.2010 р.