Рішення № 10197373, 17.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа № 26/162/10

Суддя

за позовом – Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»(вул. Університетська, 2-а, м. Донецьк, 83001; адреса для листування: вул. 40 років Радянської України, 57, м. Запоріжжя, 69000)

до відповідачів – 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Центр, ЛТД Ко»(вул. Жукова, 9, м. Запоріжжя, 69076)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнида»(пр. Маяковського, 5, м. Запоріжжя, 69035)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Товариство з обмеженою відповідальністю «Макфорд»(вул. Кремлівська, 63-А, м. Запоріжжя, 69041)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

Від позивача –Непомнящий Я.В., довір. №б/н від 03.06.10.

Від відповідача 1. –Матохнюк А.А., довір. №2 від 29.12.09.

2. –не з’явився.

Від третьої особи –Матохнюк А.А., довір. №2 від 01.02.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.06.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Арнида», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №2874 та про застосування до сторін правочину двосторонньої реституції.

Ухвалою суду від 28.05.2010р. порушено провадження у справі № 26/162/10, судове засідання призначено на 07.06.2010р.

Ухвалою суду від 28.05.2010. вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнида», а саме: нежилого приміщення №34 першого поверху літ. А-3 загальною площею 362,4кв.м., яке знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Леонова буд 12.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів і третьої особи 07.06.2010р. розгляд справи було відкладено до 17.06.2010р.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. На підставі ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 345, ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач -1 із заявленими до нього вимогами не погодився. У відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем не сплачено державне мито в повному обсязі; договір купівлі-продажу від 24.06.2009р., укладений між відповідачами не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача; чинним законодавством України не обмежено право поручителя укладати будь-які правочини щодо розпорядження своїм власним майном, яке не перебуває ні в заставі, ні під забороною; відповідач -1 по договору передав майно, а відповідач -2 здійснив за нього оплату, таким чином відповідач 1 вважає, що договір купівлі-продажу від 24.06.2009р. відповідає приписам чинного законодавства і підстав для визнання його недійсним не існує.

Представник відповідача -2 в жодне судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву або заперечень суду не надав. Неявка представника до судового засідання, не звільняє відповідача від виконання законних вимог суду та надання витребуваних судом матеріалів.

Третя особа із заявленими вимогами не погодилася. У відзиві на позовну заяву вказала, що незаконно залучена до участі у справу в якості третьої особи, а також, що договір купівлі-продажу від 24.06.2009р., укладений між відповідачами не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому підстав для задоволення позову не існує.

Згідно зі ст. 28 ГПК України, сторони зобов’язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи .

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті та прийняття рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр ЛТД, Ко»(відповідач -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арнида»(відповідач -2) було укладено договір купівлі-продажу від 24.06.2009р.

Відповідно до розділу 1.1. договору відповідач -1 зобов'язався передати відповідачу -2 належне йому нежиле приміщення №34 першого поверху літ. А-3, загальною площею 362,4кв.м., який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 12.

Відповідно до розділу 2.1. договору за домовленістю сторін продаж нерухомого майна вчинено за 850235,00грн. Покупець розраховується з продавцем простим векселем номінальною вартістю 850235,00грн., виписаним відповідачем -2 24.06.2009р.

Договір 24.06.2009р. було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. і зареєстровано в реєстрі за номером 2874, і 26.06.2009р. договір був зареєстрований в ОП «Запорізьке МБТІ».

На виконання договору 24.06.2009р. відповідач -1 передав відповідачу -2 по акту прийому-передачі нежитлового приміщення нежиле приміщення №34 першого поверху літ. А-3, загальною площею 362,4кв.м., який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 12, а відповідач -2 24.06.2009р. сплатив відповідачу -1 за нерухоме майно 850235,00грн. простим векселем серії АА 1268401 від 24.06.2009р.

          Між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макфорд»(третя особа) був укладений кредитний договір №7.4.-56 від 23.11.2007р. Відповідно до пунктів 1.1. і 1.4. кредитного договору позивач зобов’язався надати ТОВ «Макфорд»кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 14207364,57грн., а ТОВ «Макфорд» зобов’язалося прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі не пізніше 22.06.2009р.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Макфорд»перед позивачем за кредитним договором між позивачем та ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко»було укладено договір поруки №7.4.-56/П-1 від 23.11.2007р., відповідно до якого відповідач -1 зобов’язався перед позивачем відповідати за виконання ТОВ «Макфорд»зобов’язань, що випливають з кредитного договору.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 24.06.2009р. є фіктивним, його вчинено відповідачами без наміру створення правових наслідків, з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення з відповідача -1 заборгованості перед позивачем за кредитним договором №7.4.-56 від 23.11.2007р., укладеним між позивачем і третьою особою. Позивач вважає, що шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідачі порушили умови кредитного договору, договору поруки та право банку звернути стягнення на нерухомість.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на таких підставах.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд належить лише власнику (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин (договір) має вчинятися у формі, встановленій законом. За правилами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із змісту статті 655 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі - продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу від 24.06.2009р., нерухоме майно належало на праві власності відповідачу -1, і будь-які заборони та обмеження щодо його відчуження були відсутні, тому ТОВ «ВіВа Центр, ЛТД Ко», реалізуючи своє право власності, правомірно відповідно до приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319 321 ЦК України, розпорядилось своєю власністю уклавши договір купівлі-продажу від 24.06.2009р. відповідно до ст. 657 ЦК України.

Чинним законодавством України не обмежено право поручителя укладати будь-які правочини, щодо розпорядження своїм власним майном, яке не перебуває ні в заставі, ні під забороною.

Пряме волевиявлення сторін висловлене укладанням договору в письмовій формі з підписами та печатками, а також фактом виконання своїх зобов'язань за договором. Продавець передав покупцю нерухоме майно, а покупець повністю розрахувався за нього. Тобто, договір купівлі-продажу було укладено не лише для досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами, а для їх реального вчинення. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Така правова позиція викладена в п.24. Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду Цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами 24.06.2009р. ніяким чином не порушує права і охоронювані законом інтереси ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до п. 4 Роз’яснення ВАС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999р. крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

При подачі позову позивачем не сплачене державне мито в розмірі 25330,00грн. Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»(юрид. адреса: вул. Університетська, 2а, м. Донецьк, 83001; пошт. адреса: вул. 40 років Радянської України, 57, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 14282829 в доход державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя 25330,00грн. державного мита.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Скасувати арешт на об’єкт нерухомості Товариства обмеженою відповідальністю «Арнида»(код ЄДРПОУ 36246986, місцезнаходження: пр. Маяковського, 5, м. Запоріжжя, 69035), а саме: нежиле приміщення №34 першого поверху літ.А-3, загальною площею 362,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Леонова, 12, м. Запоріжжя, накладений ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2010.

Суддя О.О. Юлдашев